Резерви збільшення виробничих потужностей промислового підприємства (стр. 2 из 6)
Розрахунок виробничої потужності здійснюється також за всіма виробничими підрозділами промислового підприємства починаючи з нижчої виробничої ланки до вищої, тобто від верстату до групи взаємозамінного обладнання, далі до дільниці, від дільниці до цеху основного виробництва, від цеху до підприємства вцілому.
При визначенні виробничої потужності не враховуються простої обладнання або недовикористання виробничих площ, викликане дефіцитом робочої сили і виробничих запасів, відхиленнями в організації виробництва і т. п. Виробнича потужність — величина змінна. Вона змінюється протягом звітного періоду і визначається, як правило, на початок і кінець року.
Виробнича потужність визначається в одиницях, в яких і вимірюється обсяг виробництва продукції. Широка номенклатура приводиться до одного або декількох видів однорідної продукції.
Виробнича потужність залежить від ряду чинників. Найважливіші з них наступні:
— кількість і продуктивність обладнання;
— якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу;
— ступінь прогресивності техніки і технології виробництва;
— якість сировини, матеріалів, своєчасність їхніх поступлень;
— рівень спеціалізації підприємства;
— рівень організації виробництва і праці;
— фонд часу роботи обладнання.
Вибуття потужності відбувається за наступними причинами:
— знос обладнання;
— зменшення годин роботи обладнання;
— зміна номенклатури;
— збільшення трудомісткості продукції;
— закінчення терміну лізингу обладнання.
Для аналізу виробничої потужності використовуються наступні показники:
Зміна фондовіддачі як різниця між фондовіддачею проектною (ФОПР) і розрахованою виходячи із середньорічної потужності (ФОПМ).
Зміна випуску продукції на одиницю встановленого парку основного технологічного обладнання, тобто відношення товарної (валової) продукції до середньорічної кількості встановленого обладнання за планом і фактичні;
Зміна рівня використання виробничих потужностей як наслідок поліпшення використання виробничих площ на основі зіставлення планової і фактичної вартості валової (товарної) продукції, що припадає на одиницю виробничої площі.
Для покращення використання і подальшого нарощення виробничих потужностей необхідно:
Скоротити внутризмінні і цілозмінні простої парку основного технологічного устаткування;
Підвищити фондоозброєнність шляхом впровадження нових, більш прогресивних обладнання і технології;
Модернізувати діючий парк основного технологічного обладнання;
Поглибити спеціалізацію і поширити кооперацію.
2. Методичні підходи до визначення виробничої потужності в різних типах виробництва
2.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства
Розрахунок виробничої потужності підприємства ведеться по всіх його підрозділах в наступній послідовності:
— по агрегатах і групах технологічного устаткування;
— по виробничих дільницях;
— по основних цехах заводу вцілому.
Виробнича потужність підприємства визначається відповідно до потужності ведучих цехів, дільниць, агрегатів. До ведучих відносяться цехи, дільниці, агрегати, в яких виконуються основні найбільш трудомісткі технологічні процеси і операції по виготовленню виробів або напівфабрикатів. Перелік ведучих цехів, дільниць і агрегатів в основному виробництві, а також оптимальні рівні завантаження опубліковуються в галузевих рекомендаціях з розрахунку виробничої потужності. Вимірюється виробнича потужність, як правило, в натуральних або умовно-натуральних одиницях. Так потужність текстильних підприємств визначається максимально можливим випуском тканин в погонних і квадратних метрах, прядильных фабрик — в тонах пряжі, цегляних заводів — в тис. штук умовної цегли, металургійних комбінатів — в тонах виплавленої сталі і т. п.
Однак вимірювання виробничої потужності лише кількістю продукції, що випускається не є єдиним. На підприємствах, що переробляють сільськогосподарську продукцію обсяг випуску кінцевої продукції залежить від якості вхідної сировини або вмісту в ній корисного компоненту. Чим гірша якість сировини, що переробляється, тим менший буде вихід кінцевої продукції при незмінних або навіть більших витратах праці і капіталу. Тому потужність подібних підприємств вимірюється не обсягом випуску продукції, а кількістю сировини, що переробляється. Наприклад, потужність гірничих комбінатів визначається тонами руди ,що переробляється, цукрових заводів — тони буряку, що переробляються за добу.
Використання натуральних показників для вимірювання виробничої потужності можливо тільки на вузькоспеціалізованих підприємствах, що випускають однорідну нескладну продукцію. При багатономенклатурному виробництві сумарна потужність підприємства визначається в грошовому виразі.
При розрахунку виробничої потужності потрібно виходити з наявного обладнання і площ, передової організації виробництва, застосування повноцінної сировини, найбільш досконалих інструментів і пристроїв, режиму роботи підприємства.
Виробнича потужність підприємства визначається потужністю ведучих підрозділів (цехів, дільниць) або агрегатів. Сюди відносять прозділи, агрегати і настанови, де виконуються основні технологічні процеси, найбільша трудомісткість робіт і зосереджена найбільша кількість машин і обладнання. Так, на швацьких фабриках до них відносять швацькі цехи, на текстильних комбінатах — прядильне і ткацьке виробництва, на машинобудівних заводах — механічні і складальні цехи, в чорній металургії — доменні, мартенівські, электроплавильні печі. Такий підхід до визначення виробничої потужності дозволяє виявити неспівставимість ведучих і допоміжних виробництв і агрегатів і розробити план організаційно-технічних заходів по їх вирівнюванні.
Для розрахунку виробничої потужності необхідно мати наступні вихідні дані:
— плановий фонд робочого часу одного верстату:
— кількість машин;
— продуктивність обладнання;
— трудомісткість виробничої програми;
— досягнутий відсоток виконання норм виробітку.
Виробнича потужність ведучих підрозділів визначається за формулою:
(2.1)Де ПМ — виробнича потужність підрозділу (цеху, дільниці); n — кількість одиниць однойменного ведучого обладнання, од.; Нт — годинна технічна (паспортна) потужність одиниці обладнання, од.; Ф — фонд часу роботи обладнання, годин.
При цьому необхідно врахувати все обладнання, закріплене за цехом, включаючи і недіюче внаслідок несправності, знаходиться в ремонті і що підлягає встановленню в плановому періоді. Не враховується тільки обладнання, що знаходиться в резерві, а також на дослідно-експериментальних і спеціальних дільницях для професійно-технічного навчання.
При розрахунку виробничої потужності підприємств машинобудування, заводів з виробництва будівельних матеріалів, текстильних, швацьких і взуттєвих фабрик, підприємств харчової промисловості і деяких інших, також необхідно враховувати виробничі площі. Так на швацьких фабриках в основу розрахунку виробничої потужності шиттєвих цехів покладена кількість робочих місць (без врахування резервних), що може бути розміщена на виробничій площі, що виділяється для розміщення виробничих потоків. Розрахунок виконується за формулою:
(2.2)Де S — виробнича площа цеху, що виділена для організації виробничих потоків, кв. м; Sн — виробнича нормативна площа (з урахуванням проходів) на одне робоче місце, кв. м; Т — режимний час роботи, год.; t — витрати часу на виготовлення одного виробу, годин.
В короткостроковому періоді виробнича потужність постійна величина. В довгостроковому періоді вона може бути зменшена за рахунок виходу з виробництва фізично і морально застарілих, зайвих машин, обладнання і площ, або збільшена шляхом технічного переоснащення виробництва, реконструкції і розширення підприємства. В зв'язку з цим при обгрунтуванні виробничої програми виробничими потужностями розраховуються вхідна, вихідна і середньорічна виробнича потужність.
Вхідна виробнича потужність — це потужність на початок звітного або періоду, що планується.
Вихідна виробнича потужність — це потужність підприємства на кінець звітного або періоду, що планується. Вихідна потужність попереднього періоду є вхідною потужністю наступного періоду. Вихідна потужність розраховується за формулою:
ПМВИХ=ПМВХ+ПМТ+ПМР+ПМНС – ПМВИБ (2.3)
Де ПМВИХ — вихідна виробнича потужність; ПМВХ — вхідна виробнича потужність; ПМТ — приріст виробничої потужності за рахунок технічного переозброєння виробництва; ПМР — приріст виробничої потужності за рахунок реконструкції підприємства: ПМНС — приріст виробничої потужності за рахунок розширення (нового будівництва) підприємства; ПМВИБ — вибуваюча виробнича потужність.
Оскільки введення і вибуття потужностей відбувається не одномоментно, а протягом усього періоду, що планується, то виникає необхідність розрахунку середньорічної виробничої потужності. Вона визначається за формулою:
(2.4)Де ПМС — середньорічна виробнича потужність; ПМввед — введена i-а виробнича потужність; tм — кількість місяців в році, протягом яких буде діяти введена i-а потужність; ПМвивед — виведенна j-а виробнича потужність; tм1 - кількість місяців в році, протягом яких не буде діяти виведена j-а потужність; 12 — кількість місяців в році.