Резерви збільшення виробничих потужностей промислового підприємства (стр. 3 из 6)
Наведена методика визначення середньорічної потужності може використовуватися в випадках, коли в плані розвитку підприємства передбачений конкретний місяць введення нових виробничих потужностей. Якщо поточним планом капітального будівництва або організаційно-технічних заходів передбачаються терміни введення потужностей не по місяцях, а по кварталах, то при розрахунку середньорічної потужності вважається, що вони будуть вводитися в середині кварталів, що плануються.
При розробці середньо- і довгострокових планів неможливо передбачити не тільки місяць, але й квартал, в якому будуть введені додаткові потужності. В цьому випадку при розрахунку їхніх середньорічних величин період чинності цих потужностей приймається в розмірі 0.35 року.
Обгрунтування виробничої програми виробничою потужністю здійснюється в 4 етапи.
На 1 етапі аналізується коефіціент використання середньорічної виробничої потужності в звітному періоді. Він розраховується як відношення фактичного випуску продукції до середньорічної потужності.
(2.5)Де Квп — коефіціент використання виробничої потужності в звітному періоді, од.; ОП — фактичний випуск продукції в звітному періоді, од.; ВП — середньорічна виробнича потужність підприємства в звітному періоді, од.;
Оскільки виробнича потужність вмражає максимально можливий обсяг випуску продукції при найкращих умовах виробництва, то коефіціент її використання не може бути більшим за одиницю. Недодержання цієї умови означає, що розрахункова виробнича потужність підприємства занижена і вимагає уточнення розрахунків.
На другому етапі здійснюється планування зростання коефіціента використання виробничої потужності в наступному періоді. Воно грунтується на виявленні внутрішньовиробничих резервів збільшення випуску продукції без додаткового введення постійних чинників виробництва. Внутрішньовиробничі резерви поліпшення використання діючих виробничих потужностей поділяються на екстенсивні і інтенсивні.
До екстенсивних відносяться резерви збільшення корисного часу роботи обладнання в межах режимного фонду. Вони включають усунення внутризмінних і цілоденних простоїв обладнання, а також скорочення тривалості планових ремонтів. Група інтенсивних резервів включає заходи із зростання завантаження обладнання за одиницю часу, підвищення кваліфікації робітників, більш повне використання продуктивності машин, збільшення випуску придатної продукції.
Коефіціент використання середньорічної потужності в плановому періоді визначається за формулою:
Квп=Квп× J (2.6)
Де Квп — коефіціент використання виробничої потужності в плановому періоді, од.; J — індекс зростання коефіціента використання виробничої потужності в плановому періоді.
На третьому етапі визначається можливість виконання виробничої програми в короткостроковому періоді. Для цього спочатку визначається можливий випуск продукції на діючих виробничих потужностях шляхом множення їхньої величини на плановий коефіціент використання середньорічної потужності
ОПД=ПМВХ× Квп (2.7)
Де ОПД — можливий випуск продукції з діючих виробничих потужностей, од. Після цього цей випуск зіставляють з плановим завданням. Виробнича програма буде виконана в короткостроковому періоді в тому випадку, якщо можливий обсяг випуску продукції з діючих виробничих потужностей буде більшим або рівний плановому обсягу.
ОПД > ОПП (2.8)
Де ОПП — обсяг випуску продукції, що планується, од. Якщо ця умова не дотримується, та необхідно введення додаткових виробничих потужностей.
На четвертому етапі здійснюється розрахунок необхідного введення в дію нових потужностей в довгостроковому періоді, що планується.
При обгрунтуванні потреби нових виробничих потужностей велике значення мають терміни їхнього засвоєння. При їх зменшенні підприємство випустить більше продукції в плановому періоді, більшм буде його валовий прибуток і зиск і швидше окуплятся інвестиції в розвиток виробництва.
При введенні потужностей державних підприємств застосовуються галузеві норми тривалості засвоєння проектних потужностей. Вони диференціюються в залежності від величини потужності, що засвоюється і міри новизни продукції (що вперше освоюється або аналогічна, що випускалася раніше). Підприємства недержавного сектору промисловості терміни (норми) засвоєння проектних потужностей планують самостійно.
Норми засвоєння проектних потужностей використовуються при визначенні потреби нових виробничих потужностей для забезпечення планового випуску продукції. Розрахунок здійснюється за формулою:
(2.9)Де ПМН — необхідне введення в дію нових виробничих потужностей, од.; Ко — коефіціент засвоєння нових виробничих потужностей; Кс — коефіціент середньорічної потужності.
Заключним етапом обгрунтування виробничої програми виробничими потужностями є розробка балансу виробничої потужності. Він грунтується на забезпеченні рівності між плановим завданням і можливим сумарним випуском продукції з діючих і нових виробничих потужностей з урахуванням запланованих термінів їхнього введення і засвоєння. Формула балансу виробничої потужності підприємства має наступний вигляд:
ОПД+ПМН × Ко× Кс=ОПП (2.10)
Збільшення виробничої потужності можливе за рахунок:
— введення в дію нових і розширення діючих цехів;
— реконструкції;
— технічного переозброєння виробництва;
— організаційно-технічних заходів, серед них:
— збільшення годин роботи обладнання;
— зміна номенклатури продукції або зменшення трудомісткості;
— використання технологічного обладнання за умов лізингу з поверненням в терміни, встановлені лізинговою угодою.
2.2. Вдосконалення методики розрахунку виробничої потужності
Розрахунки виробничої потужності залежать від галузевої належності підприємства. Проте існують підстави для вдосконалення методичних передумов і вибору вихідних даних. В перелік невирішених методичних питань входять наступні.
1. Яку номенклатуру обрати для вираження показника виробничої потужності — планову чи оптимальну.
2. Якими вимірниками оцінювати виробничу потужність — натуральними, вартісними чи трудовими.
3. Який фонд часу приймати в розрахунок — календарний, режимний чи плановий.
Різноманітний методичний підхід до визначення виробничої потужності має і переваги, і також містить потенційну можливість появи небажаних економічних явищ. Суть дискусії по перерахованих питаннях зводиться до наступного.
Якщо розрахунок вести за плановою номенклатурою, то в умовах ринкової економіки не можливо сформувати виробничу програму на рік. Якщо розрахунок вести за оптимальною номенклатурою, то розрахунки будуть значно відрізнятися від реальних умов, бо відірвані від потреби покупців конкретних виробів. При розрахунку потужності за плановою номенклатурою основою для визначення виробничої потужності приймають виробнича програма, а не навпаки. Адже виробнича потужність — основа формування плану виробництва[1].
Деякі автори вважають, що питання про вибір номенклатури продукції, що приймається в розрахунок потужності, можна вирішити, якщо останню вимірювати не в натуральному або вартісному вигляді, а нормативною трудомісткістю або в нормо-станко-годинах. В такому випадку потужність можна одержати до формування плану виробництва. Але виробнича потужність переходить з поняття, пов'язаного з ринковою економікою, в абстрактну категорію, що вимірюється працею. Не можливо визначити, скільки і якої продукції можна виготовити з допомогою даних засобів праці.
Наступне методологічне питання — що приймається за фонд часу в розрахунку виробничої потужності? Якщо розрахунок вести за плановим фондом, то коефіціент використання потужності може бути більше 1 (що суперечить економічній логіці) за рахунок роботи в деякі вихідні дні і скорочення часу на ремонт. Отже, в розрахунок потужності потрібно приймати календарний фонд часу. Запереченням проти такої пропозиції завжди був рівень використання потужності в перервному виробництві, який буде вкрай низьким (причому не тільки фактичний, але плановий). Однак реальне завантаження обладнання на основі якого сформувався портфель замовлень не зменшиться, а показник використання потужності буде відображати справжній стан справ, а також резерви.
Невирішенні питання методології планування призводять до того, що на практиці розраховують не виробничу потужність, а пропускну спроможність. В якості ведучої ланки приймають ту дільницю (цех, обладнання), що є найбільш важливим для підприємства.
Вдосконалення методики внутрішньофірмового планування виробничої потужності маєбезпосереднє відношення до зміцнення фінансової дисципліни і поліпшення якості продукції.
3. Резерви збільшення виробничої потужності
Процес формування і організації використання виробничої потужності сучасного підприємства залежить від багатьох чинників. Під чинниками розуміють умови, необхідні для здійснення цих процесів, а також причини, що виявляють вплив на їхні результати.
Розробка класифікатора, що комплексно відображає кількість і склад чинників, що впливають на величину і рівень використання виробничої потужності, має не тільки теоретичне, але і велике практичне значення. Зростання масштабів виробництва і підвищення його ефективності висувають завданння пошуку резервів збільшення і поліпшення використання виробничих потужностей діючих підприємств. Тому вимагається визначити ряд чинників, що служили б основою для визначення величини виробничої потужності діючого підприємства і рівня її використання. Чинники, що впливають на величину виробничої потужності і її використання, взаємозв’язані, тому що обидва мають єдиний об'єкт впливу — виробничу потужність підприємства (підрозділу). Відмінність між ними полягає в тому, що перша частина чинників визначає резерви збільшення виробничої потужності, а друга — резерви поліпшення її використання. Викладене створює необхідність застосування системного підходу до розгляду цих чинників.