3.2. Правове регулювання ринку праці в Україні
Правові відносини у сфері зайнятості населення врегульовуються Законами України „Про зайнятість населення”, „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та низкою інших законів.
З метою приведення наявного нормативно – правового забезпечення у сфері регулювання зайнятості до вимог Програми діяльності Кабінету Міністрів України „Назустріч людям” та вимог ринку праці підготовлено ( опрацьовуються ) такі документи:
· Проект Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про зайнятість населення””;
· Проект Закону України „Про професійний розвиток персоналу на виробництві”;
· Проект Закону України „Про Державну програму зайнятості населення на 2006-2009 роки”.
Ці документи розроблено ( розробляються ) з метою забезпечення регулювання ринку праці за допомогою правового, організаційного та економічного механізмів, чим створюються умови для зайнятості населення та соціального захисту від безробіття й передбачаються заходи щодо створення нових робочих місць не менше як для 5 млн. незайнятих громадян.
3.3. Діяльність Державної служби зайнятості
У серпні 2003 року Державна служба зайнятості України стала 92 – м членом Світової Асоціації громадських служб зайнятості. Безперечно, вступ до такої поважної Асоціації сприятиме і вже сприяє підвищенню її громадського іміджу , а з часом дасть змогу досягти нових успіхів у наданні послуг працедавцям, сприянні зайнятості населення й підвищення рівня його соціального захисту від безробіття. Щоправда, досягти цього можна за умови зростання як внутрішнього організаційного, так і творчого потенціалу, урізноманітнення форм і методів роботи.
Нещодавно підбито підсумки роботи Львівської обласної служби зайнятості. Безперечно. Є досягнення, є і проблеми. Так, скажімо, якщо на початку 2000р. на одне вільне робоче місце претендувало 102 особи, то нині – 12. За цей проміжок часу удвічі збільшився рівень працевлаштування; майже у шість разів зросла потреба підприємств, установ і організацій у працівниках. Значно зменшились обсяги родинного та довготривалого безробіття. Цими змінами завдячуємо не лише економічному розвиткові Львівщини, а й значною мірою тій діяльності, яку здійснює служба зайнятості на теренах області.
Але коли мова йде про труднощі економічного розвитку, про ті непрості умови, в яких доводиться працювати, про кризові явища, то не потрібно забувати, що протистояти негативним тенденціям, крім сумлінної праці, може науковий підхід до вирішення наболілих проблем, адекватна і виважена реакція на виклики ринку. Тому використовувати науково – методичні засади в роботі служби зайнятості вкрай необхідно й саме це приносить неабияку користь для підвищення ефективності співпраці центрів зайнятості та їх соціальних партнерів.
Вагомого результату у стабілізації ситуації на ринку праці вдалося досягти завдяки реалізації міжнародних проектів. Так, одним із компонентів таких проектів було створення на базі Львівського міського центру зайнятості Ресурсно – інформаційного центру ( РІЦ), аналогів якому в Україні немає. Ця організація діє уже впродовж трьох років, надаючи послуги працедавцям та населенню.
Нові та нестандартні підходи до роботи викликали інтерес з боку громадян та працедавців. Про це свідчать і цифри. За три роки роботи до РІЦу звернулося близько 17000 осіб, з них понад 6500 молоді у віці до 28 років, практично 7000 осіб відвідало РІЦ вдруге. Усього клієнтам РІЦу надано майже 24000 послуг. Працевлаштовано понад 1000 осіб. В базі даних налічується майже 2000 резюме, 1800 анкет претендентів на працевлаштування.
Усі послуги центрів зайнятості зорієнтовані на задоволення потреб клієнтів. Нині головну увагу зосереджено на активізації конструктивної співпраці з працедавцями. Адже задовольняючи їхні потреби надається реальна допомога безробітним. З плином часу ці партнерські взаємини набуватимуть нових форм, будуть ще більш плідними та ефективними.
Таким чином, одним з першочергових питань у сфері реалізації важливих державних завдань соціальної сфери є питання активної політики зайнятості та забезпечення громадянам гарантій щодо соціального захисту від безробіття. Отже проблематика, над якою працює служба зайнятості, - сприяння працевлаштуванню та задоволення потреб працедавців, - посідає одне з чільних місць. І саме внесок Державної служби зайнятості, який полягає у поліпшені якісних параметрів життя громадян, є одним з найголовніших.
4. Проблеми функціонування ринку праці в умовах реформування економіки України
На сучасному етапі розвитку соціально-економічних відносин в усьому світі спостерігається загострення проблем зайнятості населення. Так за даними Міжнародної організації праці, у світі близько третини робочої сили (1 млрд. осіб) залишається безробітними або неповно зайнятими. Тільки в країнах Європейського союзу їх нараховується 15,8 млн. осіб, або 9,2% економічно активного населення.
Найгостріше зазначена проблема виявляється в країнах, де формуються ринкові відносини. Основними чинниками, від яких безпосередньо залежать обсяги й рівень зайнятості, є основні макроекономічні показники, що визначають загальні обсяги й темпи зростання виробництва окремих галузей і сфер економіки, продуктивності праці тощо.
Водночас існують досить обґрунтовані, але протилежні погляди щодо наявності чіткого зв’язку між економічним зростанням і зайнятістю та можливістю забезпечити економічне зростання без збільшення робочих місць. Остання точка зору ґрунтується на тому, що зростання (особливо на базі нових інвестицій, пов’язане з використанням і поширенням нових технологій) веде до підвищення продуктивності праці і не сприяє збільшенню рівня зайнятості.
Фахівці дійшли висновку, що в промисловості існує позитивний зв’язок між сукупним приростом валової доданої вартості і збільшенням зайнятості, оскільки є певна тенденція до її збільшення. Проте в деяких галузях спостерігаються тенденції до зростання обсягів виробництва за одночасного зниження зайнятості. Крім цього під час аналізу співвідношення виробництво/зайнятість дані про зайнятість свідчать, що ігнорується загальна тенденція до скорочення робочого часу в розрахунку на одного працівника. Ігнорування зазначеної тенденції може призвести до переоцінки еластичності зайнятості та обсягів виробництва, що відбувається останніми роками.
В Україні за період реформ скорочення виробництва та зменшення попиту на робочу силу негативно позначилися на зайнятості населення, передусім у таких галузях, як промисловість, будівництво, сільське господарство, які традиційно визначали структуру ринку праці України. Однак, за розрахунками, не спостерігається сталої математичної залежності між динамікою реального ВВП та зайнятістю населення . Так, протягом 1991-2003 рр. Обсяги реального ВВП скоротилися на54,1%( з 164,8 млрд. крб. у 1990 р. до 75,6 млрд. крб. у 2003 р.( у порівнянних цінах1990 р.)); чисельність зайнятих в економіці зменшилася на 15,4% ( з 25,4 млн. осіб у 1990 р. до 21,5 млн. осіб у 2003 р.).
Наведені данні свідчать про те, що зміна реального ВВП в Україні не корелюються зі скороченням зайнятості, як це відбувається в країнах з ринковою економікою ( зокрема відповідно до закону Артура Оукена ).Тобто, на сучасному етапі реформування економіки в Україні визначити дію окремих законів ринкової економіки повною мірою неможливо.
Ситуація, що склалася стосовно співвідношення темпів змін реального ВВП і обсягів зайнятості, пояснюється дією таких факторів:
· низьким рівнем і значними темпами зниження продуктивності праці. Такий важливий показник продуктивності праці, як обсяг валового внутрішнього продукту на одного зайнятого, скоротився за останні 12 років на 45,8%.
· Наявністю значних диспропорцій між попитом і пропозицією робочої сили ( навантаження на 1 робоче місце на 1 січня 2000 р. становило 24 особи, у тому числі для фахівців – 34 особи, робітників найпростіших професій – 54 особи, на 1 січня 2004 р.-7 осіб, з них фахівців -8, робітників найпростіших професій-24).
Погіршується демографічна ситуація в країні – за останні 13 років кількість населення зменшилася приблизно на 3 млн. осіб, що поряд з іншими чинниками істотно вплинуло й на ринок праці. Згідно з розподілом населення за економічною активністю простежуються зміни на ринку праці України.
Сучасний стан ринку праці в Україні характеризується наявністю комплексу проблем. Серед них найважливіші такі:
· співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили;
· складна ситуація щодо працевлаштування окремих соціально-демографічних груп населення (жінки, молодь, сільське населення, інваліди);
· необхідність підвищити рівень професійної освіти, професійного навчання працівників, що забезпечує їхню конкурентоспроможність відповідно до сучасних умов розвитку економіки і структурних зрушень, що відбуваються ринках товарів (послуг);
· значна середня тривалість безробіття;
· наявність вимушеної неповної зайнятості.
З погляду забезпечення соціальної стабільності особливе занепокоєння викликає значна середня тривалість незайнятості, яка в середньому в Україні у 2004р. дорівнювала 22 місяці. Близько 60% відсотків безробітних громадян України перебували в цьому стані понад рік. Проте відомо, що після більш як 9 – ти місяців перебування у стані безробіття знижується активність пошуку роботи, зменшується бажання працювати, втрачаються трудові навички, переоцінюються трудові цінності. Довготривале безробіття породжує бідність і подальше розшарування населення за рівнем доходів, маргіналізацію населення та багато інших наслідків.