Розміщення пивоварної промисловості України (стр. 4 из 6)
Рис.1 Мапа пивоварної промисловості України
5.Продукція пивоварної промисловості у внутрішній та зовнішній торгівлі
За даними митниці у 2005 році імпорт пива становив 2 млн. дал (на суму $ 7,1 млн), експорт - 0,7 млн. дал ($ 3,6 млн). Часи, коли в Україну завозили імпортного пива на 2-3 десятки млн.. доларів (1994-1995 рр.), минули. Значною мірою цьому сприяло налагодження місцевого виробництва. У 2006 році ця тенденція стала ще більш відчутною. Особливо суттєво іноземців потіснили у сегменті дешевих марок: імпортери не витримали запровадження високих ставок ввізного мита, акцизу та мінімальних оптово-роздрібних цін. Врешті-решт і споживачі зрозуміли, що українське пиво за смаком дійсно не гірше, а за ціною доступніше (фінансова ж криза і масове зубожіння споживацьких мас сприяли пришвидшенню цього процесу). Позиції дорогих якісних марок імпортного пива (таких як Tuborg, Heineken, Guiness) похитнулись, хоча й до остаточного зникнення цих марок з ринку (як це відбулося з дешевшими, але менш іменитими марками) справа не дійшла. Висока ціна завжди була невід'ємною складовою їх іміджу, тому грошовитих пивоманів не відлякує і зараз. Ще донедавна Україна імпортувала пиво із 21 країни світу, проте "географія" його походження нестійка. Так, у 2005 обсяги операцій з Чехією зменшились утричі, з Польщею скоротились у сотні разів, натомість з Німеччиною подвоїлись, а з Данією зросли більш ніж у 5 разів. Частка окремих країн, за останніми офіційними даними, у загальному обсязі імпорту становить: Австрія - 23%, Данія - 18%, Нідерланди - 17%, Німеччина - 13%, Словаччина - 4%, Чехія - 5% (див. діаграму 2).
Діаграма 2
Хоча оперативної інформації щодо сьогоднішнього стану імпорту нині годі шукати (імпортери відмовчуються, а офіційні структури "ще не володіють такими даними"), фахівці прогнозують подальше скорочення обсягів завезення іноземного пінного напою на вітчизняний ринок. Показники цього скорочення будуть тим масштабнішими, чим довше збережуться перепони, пов'язані з конвертацією гривні у тверді валюти. Працювати на експорт вітчизняні виробники поки що не дуже прагнуть. По-перше, ще далеко не вичерпані споживчі можливості українського ринку. По-друге, рентабельність торгівлі на зовнішніх ринках досить низька і не перевищує 5%. Досі ЗЕД була прерогативою "Оболоні", експортні надходження якої дорівнюють $3-4 млн. на рік. Усі інші підприємства більше ніж на кілька сотень тисяч "зелених" наторгувати не спромоглися. Особливих підстав вихвалятися обсягами експорту пива в України немає. Проте серед ринків, на які вітчизняні виробники намагаються торувати шляхи, можна назвати Росію, Литву і Молдову, Угорщину, Чехію, Великобританію, США та інші.
Частка експорту незначна. В таблицях 1-4 наведено статистичні дані про експорт-імпорт пива та наведено розрахунки, проведені агенцією САІВ, щодо впливу зміни ставок акцизного збору на пиво на наповнюваність Державного бюджету України.
Таблиця 1
Зовнішня торгівля пивом України, тис. $
| Рік | Експорт | Імпорт |
| 2006 | 16191,94 | 18805,38 |
| 2004 | 4264,61 | 15782,51 |
| 2005 | 3574,94 | 7135,75 |
Джерело: Держкомстат України
Таблиця 2
Два економічні сценарії зміни ставок акцизного збору
(кумулятивний підсумок за 1999-2005 рр., тис. грн)
| Ставки акцизів | Податкові надходження від виробників | Капіталовкладення виробників | Податкові надходження від суміжних галузей | Капіталовкладення суміжних галузей |
| 0,02 євро | 3 043 | 1 087 | 1 143 | 2 227 |
| Нові ставки | Втрати: | |||
| 0,07 євро | -44,9 | -473,4 | -87,8 | -66,9 |
| 0,11 євро | -343,4 | -632,4 | -270,3 | -106,7 |
Джерело: оцінка CA IB
Таблиця 3
Всього надходжень до державного бюджету, тис. грн.
| Акциз (ЕКЮ / ЄВРО) | 1999 | 2006 | 2004 | 2005 | 2006 | 2004 | 2005 | Разом | 7-річний вплив |
| 0,02 | 320,896 | 358,781 | 392,370 | 430,725 | 467,645 | 511,170 | 561,600 | 3,043,187 | 0 |
| +0,01 | 313,448 | 350,628 | 380,707 | 413,843 | 444,515 | 481,213 | 524,033 | 2,908,387 | -134,800 |
| +0,02 | 317,451 | 358,023 | 391,625 | 429,356 | 464,474 | 507,349 | 558,538 | 3,026,816 | -16,371 |
| +0,03 | 316,129 | 357,840 | 391,460 | 428,944 | 463,321 | 505,941 | 557,467 | 3,021,102 | -22,085 |
| +0,04 | 314,434 | 357,050 | 390,626 | 427,832 | 461,512 | 503,837 | 555,561 | 3,010,852 | -32,335 |
| +0,05 | 312,588 | 355,933 | 389,431 | 426,351 | 459,388 | 501,406 | 553,239 | 2,998,336 | -44,851 |
| +0,06 | 307,424 | 350,905 | 383,953 | 420,205 | 452,308 | 493,582 | 544,917 | 2,953,295 | -89,892 |
| +0,07 | 294,900 | 337,336 | 369,124 | 403,850 | 434,316 | 473,865 | 523,414 | 2,836,806 | -206,381 |
| +0,08 | 285,773 | 327,524 | 358,405 | 392,012 | 421,249 | 459,537 | 507,817 | 2,752,317 | -290,870 |
| +0,09 | 280,013 | 321,478 | 351,804 | 384,696 | 413,091 | 450,575 | 498,115 | 2,699,773 | -343,414 |
Джерело: оцінка CA IB
Таблиця 4
Втрати податкових надходжень та капіталовкладень при двох сценаріях ставки акцизного збору, кумулятивний підсумок за 1999-2005 рр., тис. грн.
| Податкові надходження від виробників | Капіталовкладення виробників | Податкові надходження від суміжних галузей | Капіталовкладення суміжних галузей | |
| 0,02 євро | 3,043 | 1,087 | 1,143 | 222,7 |
| Зміна ставки | Втрати: | |||
| +0,05 євро | -44,9 | -473,4 | -87,8 | -66,9 |
| +0,09 євро | -343,4 | -632,4 | -270,3 | -106,7 |
Джерело: оцінка CA IB
Таким чином, спираючись на інформацію, що наведена в представлених вище таблицях, можна зробити висновок, що незбалансоване підвищення ставок акцизного збору на пиво призведе не до додаткового наповнення бюджету країни, а навпаки, внаслідок зменшення обороту, до зменшення надходжень.
За способом просування пиво, яке представлено сьогодні на українському ринку, поділяється в основному, на три категорії. Низька (нижче середньої) - пиво, вироблене заводами районного та обласного масштабів. Основну масу такого пива споживають у тому регіоні, де його виробляють.
Середня - найбільше масштабна за пропозицією, виробляється великими вітчизняними пивоварними заводами. У сезон практично всі марки середньої категорії присутні в усіх регіонах країни.
Вищесередня - містить усі імпортні марки та марки великих вітчизняних виробників пива. Присутність у бульшості регіонів забезпечують лише марки заводів "Оболонь", "Славутич", "Янтар". Пиво закордонних марок іноді виділяють у окрему категорію - елітна.
Як свідчать дані досліджень дистриб'юторів і оптових компаній, найбільш жорстка, тотальна конкуренція між марками практично за всіма сортами пива спостерігається в найдемократичнішій середній ціновій категорії "пляшкового" пива. Пиво - це досить популярний і рентабельний продукт, проте підробка відомих сортів в Україні не практикується через складну технологію виробництва та поінформованість масового споживача.
Контрабанда пива в Україну свої найкращі часи давно і безповоротно пережила. Сьогодні нелегальний імпорт практикують у вигляді разових і дрібних партій - через високі закупівельні ціни в країні виробництва, а значить, занадто високі для масового українського споживача відпускні ціни.
Не менше двох третин виробленого в Україні пива розливають у скляну тару, а пакують у спеціальний пластиковий ящик, через що успішне просування товару залежить від ефективності обороту скляної та ящичної тари. Це має побічний ефект: до конкуренції між виробниками додається конкуренція між торговельними організаціями.
Торговельні підприємства, які можуть організувати збір склотари в населення (в основному, це базари і дрібнооптові ринки), мають додаткове джерело доходу за рахунок "маржі" між закупівельною ціною та заставною вартістю пляшки, внаслідок чого такі підприємства успішно витримують конкуренцію за ціною та навіть можуть влаштовувати щось подібне до демпінгу. Заставна ціна розрізняється залежно від типу пляшки (фірмова, стандартна), місткості (0,5 л, 0,33 л), виробника. Різниця в ціні у різних виробників пива може досягати 5 копійок на пляшці. Оборотний ящик має стабільну ціну, яка сьогодні дорівнює 6 гривням поза залежністю під виробника, кольору та інших критеріїв оцінки. За неповернення склотари торговий партнер карається надбавкою до ціни в розмірі 20 % до оптової ціни.
Просування пива в 50-літрових металевих бочках (КЕГах) передбачає надання замовникові комплекту розливного устаткування та його сервісну підтримку, тому пиво в КЕГах менше поширене, ніж пиво у пляшках. Дев'ять десятих вітчизняного "КЕГового" пива розливають великі виробники. Дистриб'юторська мережа просування пива в КЕГах може будуватися як окремо від "пляшкового", так і разом із ним. Слід також зауважити, що пиво відомих вітчизняних марок "у розлив" присутнє, поряд із імпортним, у більшості елітних барів та ресторанів.
У останні 2-3 роки в Україні на вітчизняних підприємствах, зокрема під час виробництва пива "Сармат", "Оболонь", "Рогань" і "Янтар", прогресує розлив пива в необоротну пляшку ПЕТ місткістю 1,0; 1,5 і 2,0 літра. Особливих надій на такий вид тари виробники не покладають, але ПЕТ-тара знайшла свою нішу по пивному ринку і навіть дозволяє компенсувати перебої у постачанні склотари, особливо в літній сезон. Жерстяній тарі надають перевагу виробники об'єднань "Славутич" та "Оболонь". Імпортери ввозять в Україну пиво у пляшках або в КЕГах. Барило місткістю 5 л є більше сувенірним варіантом розливу, який призначений для прикрашення столу на сімейному або маленькому корпоративному святі. Вітчизняний виробник цей вид жерстяної тари поки що не освоїв. Тому сумарна частка споживання пива в жерстяной тарі (банка 0,33 л і барило 5,0 л) не перевищує 1 %. За високою рентабільністю пивної продукції великооптовий продаж (дистрибуція) відбувається тільки за живі гроші - без взаємозаліків, бартерних угод та ін.