Розміщення пивоварної промисловості України (стр. 1 из 6)

Розміщення пивоварної промисловості України.

ПЛАН

Вступ.................................................................................................................... 3

1.Сутність, структура і значення пивоварної промисловості........................... 4

2.Основні передумови розвитку і фактор розміщення пивоварної промисловості території, що досліджуються............................................................................. 7

2.1.Історичні..................................................................................................... 8

2.2.Природні.................................................................................................... 9

2.3.Соціально-економічні.............................................................................. 10

2.4.Демографічні............................................................................................ 11

3.Сучасні особливості пивоварної промисловості.......................................... 12

4.Територіальна організація пивоварної промисловості............................... 15

6.Проблеми і перспективи розвитку пивоварної промисловості................... 27

Висновок............................................................................................................ 33

Список використаної літератури...................................................................... 35

Вступ

Актуальність теми. Не секрет, що досить значну частку надходжень в державний бюджет багатьох країн забезпечують підприємства горілчано-лікерної та пивоварної промисловості, не винятком в цьому є і наша держава. Так, в 2006 році підприємства пивоварної промисловості забезпечили біля 10% сукупних надходжень в Державний бюджет України.

На сьогоднішній день, у країні нараховується не більше 40 заводів, що безпосередньо займаються виробництвом пива. За інформацією керівництва компанії "Укрпиво", 42 підприємства входять у "Укрпиво", але тільки 35 підприємств із названої кількості є засновниками ЗАТ "Укрпиво", на которые приходиться 70% усього виробництва напою в Україні. А якщо враховувати і концерн "Оболонь", що не входить в асоціацію, те це буде вже 95%. Правда, тут необхідно уточнити, що й у цій групі ведучими виробниками є всего 6 підприємств, кожне з який випускає більш 7 млн. дав пива в рік. Фахівці "Укрпива" виділяють три групи основних броварників: підприємство з національним капіталом - ЗАТ "Оболонь"; підприємства групи бельгійського пивоварного гіганта Іnterbrew - "САН Інтербрю Україна"; група підприємств скандинавського пивного холдингу ВBH.

Отже, як свідчить офіційна статистика, виробництво пива в нашій країні є досить прибутковою справою як для приватних інвесторів, так і для держави в цілому. Таким чином, дослідження ситуації на ринку пива, що склалася в Україні, може представляти собою не тільки теоретичний а й практичний інтерес для фахівців в галузі фінансів та економіки, так як прогнозування тенденцій на цьому сегменті загальноукраїнського ринку дозволить більш повно врахувати всі можливості, що він дає для наповнення як державного, так і місцевих бюджетів.

Метою даної роботи є дослідження вітчизняної пивоварної галузі, основних тенденцій на ринку пива та перспектив його розвитку.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємозалежних завдань:

1. Дослідити сутність та значення пивоварної промисловості для України;

2. Визначити основні передумови розвитку пивоварної промисловості в одному з регіонів України;

3. Вивчити основні особливості організації пивоварної промисловості України;

4. Проаналізувати ситуацію з реалізацією пива на внутрішньому та зовнішньому ринках;

5. Виявити проблеми та перспективи розвитку галузі.

Предметом дослідження є прикладні проблеми організації функціонування пивоварної промисловості України.

Об’єктом дослідження є пивоварна промисловість України.

Інформативною основою дослідження є праці українських фахівців в області маркетингу; матеріали періодичної преси.

У ході дослідження використовувалися загальнонаукові методи, методи порівнянь, угруповань, спостереження, обстеження, комплексної оцінки, аналітичні процедури й ін.

Робота складається із шести розділів в яких послідовно аналізується дана проблема.

1.Сутність, структура і значення пивоварної промисловості

Пивоварна галузь, орієнтуючись на кінцевого споживача, виробляє нові сорти пива, якість яких дуже висока і залежить від сировини - води, хмелю та ячменю. Але з цих основних компонентів вітчизняні виробники стабільно забезпечені лише вітчизняною водою. За результатами 2006 року, українська аграрна промисловість не змогла забезпечити пивоварну галузь недорогим та якісним ячменем. Врожай хмелю лише на 15% покрив потреби пивоварних заводів. Практично всі великі виробники пива визнають за краще працювати з виробниками сільгосппродукції за прямими зв'язками, що може забезпечити їм до 80% обсягів солодової та хмільової сировини. Решту сировини під виробництво елітних сортів пінного напою пивовари закуповують у країнах Європи.

Попри деякі труднощі при виготовленні пива, обсяги його виробництва зростають.

За результатами того ж 2006 року, споживання пива в Україні складає близіко 21 л на душу населення (у 2005 р. - 16 л), з яких 87,5% припадає на пиво сортів "Світле" та "Преміум"; 12,5 % - темних сортів. Близько 75 % пива, спожитого середньостатистичним українцем, - це пиво пастеризоване, лише 25 % припадає на непастеризоване, так зване "живе" пиво. Усього в Україні близько 20 млн. людей п'ють пиво з різною регулярністю. Якщо порівняти споживання пива серед європейських країн, то в Україні цей показник у 1,5 раза нижчий, ніж у сусідній Росії, у 8 - Чехії, та, як мінімум, у 10 разів - Баварії, головній пивній провінції Німеччини. Але при цьому в Україні не спостерігається ані дефіциту пива в торгівлі, ані затоварення складів пивоварних підприємств, оскільки обсяги споживання та виробництва цілком відповідають одне одному.

За даними концерну "Укрпиво", місткість ринку пива оцінюється приблизно в 150 млн. дал на рік, у той час як загальна річна пропозиція в 2006 році склала близько 115 млн. дал (у 2005 р. - 84 млн. дал).

Найбільшого рівня розвитку вітчизняна пивоварна промисловість досягла в 1985 році, коли було вироблено 146,1 млн. дал пива.

Але з початком перебудови економічного устрою виробництво постійно знижувалося і досягло найнижчої точки в 1996 році - 60,3 млн. дал. Причини загальновідомі - порушення виробничих зв'язків з колишніми радянськими республіками, криза неплатежів, низька купівельна спроможність населення тощо.

З 1997 р. спостерігається помітний підйом виробництва пива, а в 1999 році українська пивоварна промисловість стала лідером ринку алкогольної продукції, її питома вага досягла 68 %. У 2006 році загальний обсяг виробництва пива в Україні склав понад 109 млн. дал, що є рекордним рівнем за часи незалежності.

Результати останніх років свідчать про те, що пивоварна галузь України поліпшила і стабілізувала свою діяльність. На сьогоднішній день понад половина вітчизняного виробництва пива контролюється іноземним капіталом. Головну позицію серед іноземних пивних компаній займає бельгійська компанія San Interbrew, що володіє контрольним пакетом акцій таких великих підприємств-пивовиробників, як ВАТ "Рогань" у Харкові (з грудня 2006 р.), АТ "Чернігівський пивкомбінат "Десна", АТ "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" та Миколаївський пивзавод "Янтар". Обсяг спільного виробництва пива на цих заводах у 2006 році склав понад 34 млн дал.

Шведська компання ВВН (Baltic Beverages Holding) нолодіє контрольними пакетами акцій ВАТ "Славутич" (Запоріжжя) та ВАТ "Львівська пивоварня" (у минулому - львівський пивзавод "Колос"). Разом вони виробили у 2006 році понад 17 млн. дал пива. У 2006 р. на ринок пива України вийшла досить потужна турецька компания Efes Brewery International. Ставши хазяїном одеського заводу "Черномор", вона активно поширює свою присутність на українському ринку. До цього можна додати інші факти. Так, британсько-німецька компанія San Group вкладає гроші у Сімферопольський пивзавод, а німецька Huppmann інвестує Донецький пивоварний завод.

Найбільшим українським виробником пива (в усіх розуміннях цього поняття) залишається Київське ЗАТ "Оболонь". Разом з Фастівським, Ахтирським та Севастопольським пивзаводами, що входять до групи "Оболонь", у 2006 році вироблено близько 30 млн. дал.

Основний обсяг пива, що надходить на український споживчий ринок, випускають "Оболонь" (м. Київ), "Рогань" (м. Харків), "Славутич" (м. Запоріжжя), "Десна" (м. Чернігів), Донецький пивзавод та ПЗ "Янтар" (м. Миколаїв). Це так звані „Великі виробники”, ними вироблено 85,6 % обсягів українського пива. Частка середніх виробників складає 7,75 % , малих (потужністю менше 500 тис. дал/рік) пивзаводів - 6,65 % (див. діаграму 1).

Діаграма 1

Разом з цим слід зауважити, що обсяги виробництва відстають від показників 1990-1991 років приблизно у 1,5 раза, хоча виробничий потенціал вітчизняного пивоварства досить великий. В Україні є чотири заводи, проектна потужність кожного з яких складає 10 млн. дал пива: "Оболонь" (м. Київ), "Чорномор" (м. Одеса), "Рогань" (м. Харків), "Славутич" (м. Запоріжжя), "Янтар" (м. Миколаїв), Донецький і Дніпропетровський пивзаводи. Алє реальна потужність багатьох українських пивзаводів сьогодні не відповідає до проектної - більшості вітчизняних заводів уже перейшло за 20 років, і основні фонди їх істотно зношені.

2.Основні передумови розвитку і фактор розміщення пивоварної промисловості території, що досліджуються

Україна має необхідні передумови для функціонування високорозвиненої пивоварної промисловості. Починаючи з 1991 року відбувся значний спад у харчовій промисловості країни та пивоварній промисловості, як частини харчової промисловості зокрема. Спад виробництва є наслідком скорочення надходження сільськогосподарської продукції на промислову переробку, падіння купівельної спроможності населення, недосконалої податкової, цінової і кредитної політики. переходу ряду галузей на роботу за давальницькою схемою, неврегульованості економічних відносин з країнами СНД, в першу чергу з Росією.