Розглянемо специфіку розвитку малого підприєсництва у Великобританії. Підйом малого бізнесу в 80-і роки пояснюється рядом обставин. Серед них найбільш важливі – структурно-технологічна перебудова виробництва і швидкий розвиток “економіки базуючої на знаннях”. Підйому малого підприємництва сприяла політика консервативного керування, значні фінансові пільги, створення розгалуженої мережі спеціалізованих програм, консультативних служб, курсів по вивченню техніки бізнесу. А також, швидкий темп зростання малого бізнесу нерозільний від загальної економічної ситуації в країні. А вона була благоприємною і з 1982 року іде неперервний ріст економіки; об’єм ВНП за 1985-1990 р.р. виріс на 20%; пройшло оздоровлення фінансів; інфляція знизилась до 5-7%
Зараз особливо велика рольмалого бізнесу в сфері організаційних і технологічних нововведень. Вони дають швидший рух найновішим технічним і комерційним ідеям, випуску високотехнологічної продукції, він виступає провідником науково-технічного процесу.
Частина малого підприємництва являється особливим і причому важливим сегментом господарства країни. Малі підприємства діють в промисловому виробництві, в готельному господарстві і в громадському харчуванні, в сфері побутових послуг, професійних і ділових послуг, будівництві. Із загального числа приватних компаній на долю малих приходиться : в торгівлі – 65%, в будівництві – 38%, в обробній промисловості – 27%, в секторі побутових послуг – 23%, в сфері охорони здоров’я – 18%, в секторі ділових послуг – 13%, в транспорті і комунальних послугах – 10%.[19, c.8]
Дослідження виділяють три моделі розвитку малого підприємництва: консервація масштабів діяльності із збереженням статус-кво; повільне розширення ділової активності; швидка експансія малих фірм і обернення їх в середні, а потім і в крупні компанії.
Підтримка малого бізнесу була одною із основних цілей економічної політики. В економічній політиці направленій на створення благоприємної атмосфери для підприємницької активності, провідними можуть рахуватися законодавчі міри в області оподаткування. Найбільш важливі серед них – скорочення податків на малі підприємства, на капіталовкладення в нові сфери бізнесу,особливо пов’язані з високим рівнем ризику, зниження податкової ставки на інвестування, розширення практики надання податкових знижок підприємцям. До цього слід додати зниження всіх ставок індивідуального подоходного податку, в тому числі базисної податкової ставки на 10% і вищої на 60%, а також збільшення “порогу” заробітної плати, що підлягає найбільшому оподаткуванню.
Розвитку малого підприємництва сприяв також масовий розпродаж муніципальних будинків і квартир, що полегшило організацію малого бізнесу і індивідуальну трудову діяльність.
В країні сформувалась і успішно діє розгалужена система організацій, які дають за невисоку плату або ж безплатно консультативні послуги, науково-технічну інформацію і рекомендації. Серед них “Служба малих фірм”; “центри праці”, що допомагають безробітним в організації своєї справи; комунальні об’єднання і ініціативні групи, котрі допомагають розвитку місцевого підприємництва. Фінансову допомогу малим бізнесменам надають національні та місцеві банки, державно-підприємницькі структури, різнобічні програми підтримки підприємництва. Існує цілий ряд спеціалізованих програм підтримки малого підприємництва, призначеного для різних категорій населення, представників різних професійних груп, включаючи спеціалістів і людей, які не мають спеціальної підготовки, чи відповідної кваліфікації. Важливе місце має захід проведений в 1983 році, який називався “Схема підтримки підприємництва”, ціль якого – залучити безробітних від 18 років до пенсійного віку, немаючі роботи білше 13 тижнів і володіючи капіталом не менше 1 тисячі фунтів стерлінгів для інвестування в бізнес. Велику увагу держава приділяє створенню умов для молодіжного підприємництва. Діюча програма “Молоді підприємці” надає фінансову допомогу, юридичну, коультативну молдіжним кооперативам і молодим людям. Вони отримують на пільгових умовах позики, звільняються від подоходного податку на капітал, нерухомість, ділові операції.
Становлення і розвиток малого підприємництва в перехідній економіці України.
Після проголошення незалежності Україна розпочала багатоступінчастий та складний процес ринкової трансформації. Він передбачає становлення валютно-грошової системи, власних законодавчих інституцій, проведення приватизації, земельної реформи, тощо.
Процес становлення малого підприємництва в молодій українській державі особливо актуальний сьогодні. В умовах гігантизму, вкрай невідлагоджених господарських зв'язків та кризової економіки в цілому малий бізнес виступає одним із засобів вирішення багатьох соціально-економічних завдань. Він сприяє послабленню монополістичних тенденцій шляхом розвитку внутрішньогалузевої конкуренції у національній економіці.[20, c.34]
Особлива роль малих підприємств полягає у підтримці і розвитку деяких галузей, зокрема, торгівлі, послуг та громадського харчування. За часів командної економіки ці галузі розвивалися надзвичайно слабко, оскільки держава акцентувала свою увагу на великому виробництві. Деформацію галузевої структури національної економіки можна значною мірою виправити за допомогою ефективного малого приватного бізнесу.
Однак, не зважаючи на всі позитивні зрушення, мале підприємництво стикається з великою кількістю перешкод. Його розвиток відбувається нерівномірно, хаотично та суперечливо, йому не приділяють належної уваги державні органи: програми підтримки є декларативними, немає узгодженості у діях центральної та місцевої влади, слабка фінансова допомога, тощо.
Процес становлення малого приватного бізнесу в економіці України потребує подальшого грунтовного дослідження. Ця тема особливо актуальна сьогодні, коли процеси, які супроводжують становлення підприємництва, ще недостатньо вивчені. Західна економічна наука поглиблено вивчає мале підприємництво уже не одне десятиліття. Вітчизняні економісти тільки розпочали дослідження цього явища в добу незалежності України.
Проте навіть сучасні дослідження не дають вичерпної оцінки тих глибинних перетворень, які відбуваються у секторі малого приватного бізнесу, оскільки він перебуває у постійній динаміці. Щоразу науковці-дослідники феномену підприємництва стикаються з якісно новими його проявами. Подальшого дослідження потребують проблеми визначення оптимальних розмірів малих підприємств, вироблення ефективної системи державного регулювання та підтримки вітчизняного підприємництва, досвід країн Східної та Центральної Європи у справі розвитку приватного бізнесу з проекцією на специфіку українського ринку.
Вихідним пунктом виступає категорія власності та одна із її форм - приватна власність. Відносини власності, які панують у суспільстві, впливають на суспільно-політичний лад, економічний розвиток, формування інтересів різних соціальних прошарків. Вони формують економічну систему країни та мережу інституцій, які підтримують її функціонування.
Поняття "бізнес" та "підприємництво" є синонімічними. Підприємництво розглядається як інноваційна, ризикова діяльність індивідів із створення благ, метою якої є отримання прибутку. Відповідно підприємцем є вольовий, енергійний, творчий, цілеспрямований, амбіційний та наполегливий лідер, здатний організувати власну справу, залучити до її виконання інших людей, ефективно поєднати різноманітні ресурси, тощо. Акцентується увага на певній синонімічності таких термінів, як "фірма", "компанія", "підприємство' і "мале підприємництво" та "малий бізнес".
Донедавна українські малі підприємства оцінювалися за критеріями, сформульованими у Законі України "Про підприємства". Як показала практика, ці показники були значно завищеними та економічно недоцільними і тому не отримали широкого застосування. Починаючи з 1999 року, Україна користується критеріями, які сформульовані в Указі Президента України "Про державну підтримку малого підприємництва". Застосування двох показників вищезгаданого документу: кількості працюючих та обсягу річного виторгу є цілком достатнім для практичних цілей. На нашу думку, не потрібно диференціювати показники кількості зайнятих по галузях, оскільки дуже важко об'єктивно оцінити оптимальні розміри малих підприємств у різних сферах економіки. Єдиний універсальний критерій значно спрощує характеристику малих підприємств.[21, c.49]
Роль, яку мале підприємництво відіграватиме в Україні, значно залежатиме від економічної моделі країни. Індивідуалістично-кооперативні цінності українців відповідають багатопартійній системі політичного правління та ринковому господарству з обмеженим втручанням держави. Українська модель повинна складатися еволюційно, на основі політичних, економічних, природно-кліматичних, історичних, культурних особливостей розвитку країни, і ні в якому разі не бути копією іншої моделі. На нашу думку, недоцільно робити розрахунки, щоб визначити точну кількість МП, яка необхідна для конкурентного розвитку вітчизняної економіки. Значно важливіше спрямувати увагу держави на здійснення кардинальних економічних перетворень. Через деякий час в результаті цієї тактики в Україні з'явиться така чисельність малих фірм, яка буде оптимальною для ефективного функціонування народного господарства.
Приблизно до 70-х рр. МП "вважалися" неперспективними і їм не приділялося належної уваги з боку держави та дослідників, оскільки в західних економіках переважали великі підприємства. Однак протягом 70-х рр. центр тяжіння ділової активності поступово почав зміщуватися в сектор малого бізнесу, що виявилося у суттєвому зростанні кількості малих підприємств, посиленні їхнього впливу на створення національного доходу, забезпечення зайнятості та розвитку конкуренції. [22, c.93]