Смекни!
smekni.com

Соціально-економічна сутність приватизації та її роль у трансформації відносин власності (стр. 2 из 3)

- нездібність державної власності забезпечити прогресивний розвиток суспільства;

- хронічне невиконання державних планів;

- низька ефективність виробництва;

- значне розпорошення державних капіталовкладень;

- старіння виробничого апарату та послаблення матеріально – технічної бази виробництва;

- нечутливість до технічного прогресу.

По суті кризова ситуація в суспільстві виявилась кризою економічної і політичної влади, яка опиралася на існуючі відносини власності. Ось чому трансформація відносин власності постає початковою потребою реформування економіки України і її переходу на ринкові принципи господарювання. Характер перетворень відносин власності у пост – соціалістичних країнах має напрямки прямо протилежні у порівнянні з країнами ринкового типу. Вони відображені на рис..2.


Рис.2. Напрямки трансформації відносин власності

Одним з важливіших факторів реформування відносин власності є демонополізація економіки країни в цілому і її окремих сфер. Економічна суть поняття “монополія” трактується двояко: як право на володіння будь-чим, або на певну діяльність одного, обмеженої групи економічних суб’єктів, або держави, що виступають в єдиній спілці, і як домінуюче становище економічних суб’єктів, які самостійно чи разом з іншими суб’єктами обмежують конкуренцію на ринку певного товару. Монополія при цьому виступає в ролі суспільної форми процесу виробництва об’єктів, яка виражає відносини виробництва, розподілу, обміну і споживання в їх єдності. Основу монополізації економіки слід вбачати в зосередженні виробничих ресурсів і випуску продукції в руках певних груп. Зміни в напрямках і формах концентрації, зумовлені технічними, економічними і соціальними факторами розвитку суспільства, призводять до модифікації форм монополій, засобів і методів придушення конкуренції, способів погодження дій.

Характерні ознаки суттєвих виявів монополії: концентрація значної частки виробництва, що забезпечує панівне становище в певному ринковому сегменті; ціновий диктат (в певних межах) на займаному ринку, одержання і привласнення монопольно високого прибутку як економічної реалізації свого тиску.

Існує двоїстий характер монополій, які, концентруючи в значних масштабах умови для розвитку матеріального виробництва, створюють і розвивають нові продуктивні сили, водночас, використання ними останніх передбачає одночасно і обмеження доступу до них інших виробників, тобто монополістом регулюється не лише власне виробництво, але і виробництво суміжних сфер.

Існує стійка залежність і чіткий взаємозв’язок між розвитком монополізму і реалізацією відносин власності, а власність постає передумовою виникнення і розвитку монополізму. Зокрема, державна монополія визначається як монопольне становище держави – власника засобів виробництва і господарюючого суб’єкта, що володіє політичною і економічною владою. На цій основі в сфері відносин власності одержавлення виявляється в пригніченні форм і видів недержавної власності, диктаті над економікою і суспільством в цілому, а власність окремих підприємств і їх об’єднань виступає основою “локального” монополізму.

Монополістичні тенденції значною мірою обумовлюються незбалансованістю економіки, наявністю хронічного дефіциту, високим рівнем концентрації виробництв, нерозвиненістю інфраструктури. Тому демонополізація економіки – важлива необхідність реформування відносин власності. Суть демонополізації відносин власності вважається як забезпечення їх багато суб’єктності. Держава, як всевладний монополіст, має перетворитись з єдиного суб’єкту власності в одного з суб’єктів відносин власності, а головну мету демонополізації в Україні слід вбачати не лише в розширенні кола власників, а створенні умов розвитку індивідуальної і колективної підприємницької діяльності на базі різних форм власності для забезпечення результативності господарювання.

Важливим ланцюжком трансформації відносин власності постає роздержавлення власності і приватизація. Подолання монополії державної власності шляхом її роздержавлення і приватизації стало не лише умовою, але й серцевиною економічних реформ в Україні. Цей процес принципово новий, оскільки у світі ще не постерігалося подібного не тільки за масштабами, але й за змістом соціально-економічного явища – трансформації неринкової за своєю сутністю економічної системи в ринкову економічну систему.

Наслідком роздержавлення і приватизації стали істотні структури власності і в цьому розумінні – структури національної економіки. У дореформений період, як відомо, частка державної власності в економіці країни перевищувала 90%. У ході роздержавлення і приватизації змінили тип, вид і форму власності понад 80 тисяч об’єктів. За роки реформ питома вага державної власності у промисловості скоротилася до 25,9%. Частка державних підприємств в обсязі виробництва галузі становила 36,4%.

Кількість об’єктів ЄДРПОУ за формами власності та видами економічної діяльності суттєво змінилася за період з 2000р., що видно з табл. 1.

Таблиця 1

Кількість об'єктів за формами власності та видами економічної діяльності (на 1 січня 2005р)

Всього За формами власності
Держав на Комунал ьна приватна Колек-тивна Міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав
Всього 935578 42484 70231 277679 536620 8564
Сільське гос-во, мисливство та лісове господарство 78951 2030 753 51382 24720 66
Рибне господарство 1204 87 14 416 685 2
Промисловість 103267 28075 68137 2726 3605 724
Добувна промисловість 2128 460 16 271 1357 24
Обробна промисловість 96958 2040 1728 27639 64863 688
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води 4181 226 1861 165 1917 12
Будівництво 56320 1849 805 18657 34727 282

Оптова та роздрібна торгівля;

Торгівля транс. засобами;

Послуги з ремонту

246375 1540 2972 94342 145377 2144
Готелі та ресторани 18352 584 681 5389 11583 176
Транспорт і зв’язок 26422 2279 450 7647 15648 398
Фінансова земля 12419 409 115 1316 10447 132
Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам 88703 6411 4686 19585 55731 2290
Державне управління 34141 15058 18488 78 515 2
Освіта 31891 4190 22428 1389 3840 44
Охорона здоров’я та соціальна допомога 20973 2067 5986 2401 10424 95
Колективні, громадські та особисті послуги 106832 1461 6530 4920 93725 196
Послуги домашньої прислуги 27 0 0 18 9 0

Динаміку зміни кількості об'єктів за організаційно-правовими формами господарювання за період з 1997р., видно з табл. 2

Таблиця 2

Кількість об'єктів ЄДРПОУ за організаційно-правовими формами господарювання

1997 2002 2003 2004 2005
Всього 615686 775763 834886 889330 935578
У тому числі:
Індивідуальне підприємство 155 104 99 94 87
Сімейне підприємство 348 302 291 287 281
Приватне підприємство 111644 175910 192168 206144 217780
Колективне підприємство 37666 48059 40028 37869 36134
Підприємство, засноване на власності і об’єднання громадян 0 1423 2355 3098 3676
Державне підприємство 14158 9824 9965 9307 8469
Казенне підприємство 0 44 49 49 49
Комунальне підприємство 12373 13541 13713 14558 15129
Спільне підприємство 9901 7193 6798 6403 6024
Орендне підприємство 3614 1879 1741 1625 1520
Фермерське господарство 26980 35132 38561 42976 45781
Акціонерне товариство 30922 35218 34942 35134 35016

З них:

відкрите

8883 12045 12089 12171 12137
закрите 18981 22228 22100 22255 22194
Товариство з обмеженою відповідальністю 147738 198068 221905 241799 261212
Дочірнє підприємство 5315 16796 19140 21097 22469
Організація орендарів 4223 3441 3404 3344 3311
Організація покупців 315 396 385 393 387
Політична партія 360 4041 5477 8319 9596
Громадська організація 11360 25524 29083 33087 36802
Релігійна організація 3521 10751 12167 13660 15099
Профспілкова організація 1059 6176 10965 12415 13157
Благодійна організація 0 3275 4525 5776 6968
Філія 8173 18914 21482 23471 25237
Підрозділ 5236 21264 22626 23094 22360
Представництво 2222 2818 2971 3092 3271
Організація 3562 5840 5840 5993 6305

Незважаючи на досягнення певних кількісних показників процесами роздержавлення і приватизації, що відбуваються в Україні, у всій їх сукупності очікуваного процвітання поки що не досягнуто, тобто процес реформування власності через роздержавлення і приватизацію економічно не реалізував себе у досягненні ефективності. Це свідчить не лише про недосконалість практичної методології здійснення роздержавлення і приватизації, але й про недостатню розробку теоретичного аспекту цих складних проблем.