Зміст
Вступ 3ст.
1.Загальне поняття про інвестиції 5ст.
2. Інвестиційна привабливість Вінницької області 7ст.
3.Статистика капітальних інвестицій у Вінницьку область 10ст.
4.Найбільш привабливі інвестиційні проекти Вінницької області 16ст.
Висновки 22 ст.
Список використаних джерел 23ст.
Одним з основних завдань реформування національної економіки України є активізація інвестиційної діяльності та формування її нового організаційно-правового економічного механізму, що має відповідати вимогам подолання кризи й оздоровлення економіки, лібералізації умов роботи підприємств в умовах ринку. Саме активізація інвестиційного процесу є головною складовою економічних вимог, які покликані визначити реальні зрушення в структурі економіки країни, прискорити перехід економіки на якісно новий рівень індустріального розвитку й інтенсивний тип відтворення, підвищити якість вітчизняної продукції та її конкурентоспроможність на світовому ринку. Необхідність у нових підходах до інвестиційних процесів назріла також у зв'язку з тим, що ринкова організація економічної діяльності означає вільний розподіл інвестицій із властивим йому міжрегіональним і міжгалузевим переливанням капіталу. В інвестиційній сфері відбулося значне розширення кола її учасників. Якщо раніше в інвестиційній сфері брали участь держава, підприємства й банки, то зараз тут з'явились принципово нові учасники: страхові, інвестиційні, фінансові компанії, пенсійні й інвестиційні фонди, концерни, консорціуми, промислово-фінансові групи.
Сьогодні від ефективності інвестиційної політики залежать стан виробництва, положення і рівень технічної оснащеності основних фондів підприємств народного господарства, можливості структурної перебудови економіки, рішення соціальних і екологічних проблем. Інвестиції є основою для розвитку підприємств, окремих галузей і економіки в цілому.
Вихід із глибокої соціально-економічної кризи неможливий без кардинального збільшення інвестицій у реальний сектор економіки, а створення надійної і керованої системи залучення інвестиційних ресурсів, що забезпечить економічне зростання, є однією з ключових проблем сучасного етапу економічного розвитку України. У рамках вирішення цієї проблеми основна роль належить питанню удосконалення організаційно-правового механізму інвестиційної діяльності.
Дослідження проблем інвестування економіки завжди знаходилося в центрі уваги економічної науки. Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються самих глибинних основ господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, забезпечення технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро - і макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним із найбільш діючих механізмів соціально-економічних перетворень.
1.Загальне поняття про інвестиції
Інвестиції ( або капіталовкладення) складаються з доданих протягом року до національного основного капіталу будівель, устаткуавння та запасів. Інвестиції означають відмову в поточному споживанні, щоб збільшити майбутнє споживання.
Інвестиції - основний чинник формування сталої тенденції до економічного зростання, а відтак - і запорука бюджетної самодостатності кожної конкретної території. Проте, на відміну від інших складових сукупного попиту, які власне і визначають рівень ділової активності на кожному товарному ринку, інвестиції є найбільш мінливою величиною, на яку, поряд з економічними, впливають фактори як політичного, так і психологічного характеру.
Важливо зрозуміти, що існує два види інвестицій. Перший вид - це вкладання в основний капітал, тобто видатки ділових фірм на устаткування (верстати, комп'ютери, літаки) та будівництво (фабрики, приміщення контор, торгові центри) і планові видатки на житлові будинки. Другий вид - це інвестиції у товарно-матеріальні запаси, тобто видатки ділових фірм на додаткові запаси сировини, деталей та кінцевих товарів, що обчислюються як зміна запасів цих статей протягом певного періоду часу, скажімо за рік.
Важлива риса інвестицій у товарно-матеріальні запаси полягає у тому, що, на відміну від інвестицій в устаткування, які завжди є плановими, ряд інвестицій у товарно-матеріальні запаси можуть бути незапланованими.
Розрізняють також чисті і валові інвестиції.
Валові інвестиції не корегуються на амортизацію, яка вимірює величину капіталу що був спожитий у певному році. Отже, валові інвестиції включають всі машини, фабрики, будинки, що збудовані протягом року, - навіть коли окремі з них просто були куплені, щоб замістити старі засоби праці, що зносилися.
Щоб отримати величину розширення суспільного капіталу, валові інвестиції не є точним вимірювачем.
Для того, щоб знайти чистий приріст капіталу, потрібно взяти валові інвестиції і вирахувати вибуття капіталу у формі амортизації, тобто суму зношеного капіталу.
Таким чином, щоб оцінити капіталовкладення, розраховуємо чисті інвестиції. Чисті інвестиції завжди дорівнюють новоствореному капіталу (валові інвестиції) за мінусом вибулого капіталу (амортизація капіталу).
Важливе місце в інвестиційній діяльності займає міжнародне інвестування.
Міжнародні інвестиції - це довгострокове вкладення міжнародного капіталу в економіку країни у вигляді створення філій, дочірніх компаній, спільних підприємств і просто у вигляді участі в капіталі.
В залежності від ступеня реальноздійснюваного контролю за діяльністю створених підприємств виділяють дві форми інвестицій:
1. Прямі закордонні інвестиції- це капіталовкладення в закордонні підприємства, які забезпечують інвесторові безпосередній контроль над ними і відповідний дохід.
Прямий контроль за діяльністю підприємства забезпечує іноземному інвестору володіння як 100% акціонерного капіталу так і володіння контрольним пакетом акцій (не менше 25% акціонерного капіталу, а в американських фірмах не менше 10%).
2. Портфельні закордонні інвестиції - це капіталовкладення в закордонні підприємства, які приносять інвестрові відповідний дохід, але не дають права контролю над підприємствами.
Інвестування має велике значення і вигідне для обох країн: експортери капіталу отримують прибуток, який вивозять з країни, або використовують для повторних інвестицій в даній країні. Імпортери капіталу мають можливість ефективно і раціонально використовувати зовнішні джерела коштів і технологій в національних інтересах.
2. Інвестиційна привабливість Вінницької області
Інвестиційна привабливість — це узагальнююча характеристика переваг і недоліків окремих напрямків і об'єктів з позиції конкретного інвестора. У процесі дослідження цих характеристик формується рівень інвестиційної привабливості окремих галузей економіки.
Інвестиційна привабливість галузей економіки і видів діяльності — це інтегральна характеристика окремих галузей або видів діяльності з позицій ефективності їх функціонування. Оцінку і прогнозування інвестиційної привабливості здійснюють за такими параметрами:
• рівнем перспективного розвитку середньо галузевої рентабельності діяльності підприємств і її зміною в динаміці;
• галузевими інвестиційними ризиками.
Інвестиційна привабливість реальних проектів — це інтегральна їх характеристика з позицій ефективності реалізації цих проектів для конкретного підприємства. Така привабливість є основою для складання бізнес-плану.
Інвестиційна привабливість регіонів — це інтегральна характеристика окремих регіонів країни з позицій ефективності здійснення в них інвестиційної діяльності. Оцінку і прогнозування інвестиційної привабливості регіонів здійснюють за такими параметрами:
• рівнем загальноекономічного розвитку;
• рівнем розвитку інвестиційної інфраструктури;
• демографічною характеристикою;
• рівнем розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури;
• ступнем безпеки інвестиційної діяльності.
Інвестиційна привабливість фінансових інструментів — це інтегральна характеристика окремих фондових і грошових інструментів інвестування, що здійснюється інвестором у процесі формування портфеля фінансових інвестицій, у тому числі акцій, облігацій, ощадних сертифікатів.
У дослідженні інвестиційної привабливості певного регіону слід ураховувати певні чинники. Перелічимо основні з них.
1. Загальноекономічний розвиток регіону:
• питома вага регіону у ВВП України;
• обсяг виробництва промислової та сільськогосподарської продукції на душу населення;
• сальдо ввезення і вивезення споживчих товарів;
• середня місячна заробітна плата робітників і службовців;
• кількість промислових підприємств.
2. Економіко-географічний розвиток виробничої інфраструктури:
• географічне розміщення регіону;
• густота залізниць на 1000 квадратних кілометрів території;
• густота автомобільних доріг з твердим покриттям;
• обсяг виробництва електроенергії на душу населення;
• курортно-туристичне значення регіону.
3. Демографічний стан:
• питома вага населення регіону в загальній чисельності населення України;
• питома вага міських жителів у загальній чисельності населення України;
• кількість зареєстрованих безробітних;
• питома вага зайнятого населення в його загальній чисельності.
4. Розвиток ринкових відносин і комерційної інфраструктури:
• кількість банків, страхових компаній, бірж;
• питома вага приватизованих квартир;
• питома вага промислових підприємств, викуплених колективами;
• кількість спільних підприємств.
5. Інвестиційний ринок:
• відношення середньої заробітної плати до максимальної;