У порядку та на умовах, передбачених статутом, у кооперативі створюється неподільний фонд, до якого зараховується у вартісному вираженні частина майна, що не розподіляється між членами кооперативу, а використовується на загальнокооперативні цілі.
Відповідно до пунктів 2 і 3 ст. 21 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію", майно кооперативу поділяється на пайовий і неподільний фонди.
Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків та майна кооперативу. Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються.
Порядок формування та розміри неподільного фонду встановлюються статутом. Особливістю неподільного фонду кооперативу є те, що в разі ліквідації кооперативу майно цього фонду за рішенням загальних зборів членів кооперативу направляється на здійснення основних цілей кооперативної системи.
Резервні фонди створюються для забезпечення відновлення зношених основних фондів або для поповнення оборотних фондів і забезпечення коштів на розвиток виробництва .
В кооперативах за рішенням уповноважених органів утворюються страхові та інші фонди. На рівні об`єднань кооперативів за рішенням повноважних органів управління (конференцій, з`їздів , рад) відповідно до їх статутів утворюються
- 33 -
централізовані фонди. У спілках споживчіх товариств централізовані фонди формуються за рахунок певних внесків споживчих товариств, або ж з фондів спілок нижчого до фондів вищого рівня.
Джерелом формування централізованих фондів є також доходи від власної діяльності та від діяльності створених спілками підприємств.
Зміст права кооперативної власності , як і будь-якого іншого права власності, становить перед усім тріада правомочностей: володіння, користування і распорядження майном у межах, встановлених законом (ст. 86 ЦК України). Право володіння передбачає закріплену в законі можливість фактичного утримання майна у сфері господарювання кооперативу. Право користування означає закріплену у законі можливість добувати від майна його корисні споживчі якості.. Право розпорядження — це основана на законі можливість визначати фактичну та юридичну долю майна — продати, передати у тимчасове користування іншим особам, переробити або просто знищити його. Розпорядження, як правило, здійснюється власником шляхом укладення угод: цивільно-правових договорів купівлі-продажу, підряду, поставки, майнового найму (оренди) тощо.
Оскільки суб'єктами права власності в кооперації є кооператив (товариство) чи об'єднання кооперативів (їх спілки), то кожний з цих суб'єктів як юридична особа має право вчиняти щодо майна, яке йому належить на праві власності, будь-які дії, що не суперечать закону.
Згідно із Законом України "Про споживчу кооперацію" споживче товариство, спілки використовують належне їм майно на цілі, передбачені у ст. 1, тобто для ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Разом з тим забороняється відволікати майно споживчих товариств на цілі, не пов'язані з їх статутною діяльністю. В цьому виявляється спеціальний (або статутний) характер правосуб'єктності кооперативу як юридичної особи.
Відповідно до ст. 10 цього Закону, майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безоплатне тим-
- 34 -
часове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ними органів.
Правомочності власника щодо майна, належного споживчим товариствам (спілкам), сільськогосподарським кооперативам (об'єднанням), здійснюють органи управління цих юридичних осіб відповідно до компетенції, визначеної певними статутами.
Обсяг господарської діяльності, наявність матеріально-фінансових ресурсів, інші об'єктивні і суб'єктивні фактори дають можливість кооперативу та його об'єднанню створити власні підприємства, організації, установи з правами юридичної особи. Згідно з п. З ст. 5 Закову України "Про власність", власник засобів виробництва та іншого майна має право створити у встановленому порядку підприємство, організацію, що є юридичною особою.
Таке право споживчих товариств та їх спілок передбачено Законом України "Про споживчу кооперацію" (п. 2 ст. 11), а сільськогосподарських кооперативів та їх об'єднань — Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію (п. 9 ст. 2). Майно створеним підприємствам, установам, організаціям передається кооперативами (об'єднаннями) на праві повного господарського відання або оперативного управління.
У разі ліквідації споживчого товариства його майно, що залишилося після сплати членам товариства пайових та інших внесків і дивідендів на них, розрахунків з оплати праці, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами, розрахунків зі спілкою, розподіляється між членами, що входили до складу споживчого товариства (п. 1 ст. 18 Закону України "Про споживчу кооперацію"). Майно сільськогосподарського кооперативу, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами кооперативу пропорційно вартості їх паю (п. 4 ст. 37 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"). У разі ліквідації об'єднання (спілки) майно, що за-
- 35 -
лишилося після розрахунків з оплати праці, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами об'єднання (спілки) (п. 2 ст. 18 Закону України "Про споживчу кооперацію"; п. 5 ст. 37 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію").
Господарські товариства є організаційно-правовою формою об'єднання на засадах угоди майна та підприємницької діяльності суб'єктами цивільного права (фізичними і юридичними особами) для спільної діяльності з метою одержання прибутку.
Відповідно до ст. 68 Закону України "Про господарські товариства" ведення справ повного товариства може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства.
В останньому випадку обсяг повноважень учасників визначається дорученням, яке має бути підписано рештою учасників товариства. Учасники, яким було доручено ведення прав повного товариства, зобов'язані надавати решті учасників на їх вимогу повну інформацію про дії, що виконують від імені та в інтересах товариства.
Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю (повними товаришами).
Якщо в товаристві є тільки один такий учасник, упрашііння справами він здійснює самостійно. Вкладники не мають права перешкоджати діям повних товаришів з управління справами товариства (ст. 81 Закону України "Про господарські товариства").
Одним із видів підприємств є господарське товариство.
Відповідно до Закону України “Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ на Україні можуть діяти такі форми господарських товариств:
- 36 -
· акціонерні товариства;
· товариства з обмеженою відповідальністю;
· товариства з додатковою відповідальністю;
· повні товариства;
· командитні товариства
Форми господарських товариств відрізняються між собою способом, умовами створення, та мірою відповідальності.
Перелічені форми господарських товариств поділяються на договірні та статутні. До перших відноситься товариство з повною відповідальністю та командитне товариство . До статутних відносяться акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю,товариства з додатковою відповідальністю.
Проведемо аналіз створення, діяльності та характеру відповідальності видів товариств.
Серед господарських товариств найбільшого розповсюдження набули статутні товариства, що хоча і засновані на установчому договору, але є і мають статут:товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства та товариства з додатковою відповідальністю. В умовах підвищених економічних ризиків, частої зміни законодавства, особливо податкового, перші дві організаційно-правові форми максимально гарантують інтереси засновників і надають їм можливість одержати прибуток, а при несприятливих ситуаціях мінімізувати свої втрати.
Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.
Акціонери відповідають за зобов`язаннями товариства тільки в межах належних їм акцлй. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов`язаннями товариства також у межах несплаченої вчасно суми своїм власним майном. Таким чином акціонерні товариства по своїй суті - це союз залучених від засновників та інших його членів
- 37 -
капіталів через розповсюдження чи продаж акцій - цінних паперів, що посвідчують право її утримувача (акціонера) на одержання частини прибутку акціонерного товариства у формі дивідендів, на участь в управлінні справами акціонерного товариства, та на частину майна, що залишилось після його ліквідації . Своє право на вихід з акціонерного товариства акціонер може реалізувати лише шляхом продажі чи уступки належних йому акцій.