| Виявлення і постановка проблеми | |
| і | ' |
| Підготовка правлінням і спеціально створеними комісіями варіантів вирішення проблеми | |
| і | ' |
| Залучення професійних консультантів для експертної оцінки варіантів вирішення проблеми | |
| ч | ' |
| Обговорення варіантів вирішення на загальних зборах | |
| і | ' |
| Голосування щодо прийняття остаточного рішення | |
Рис. 1. Алгоритм прийняття управлінського рішення в кооперативах
Демократичний характер кооперативної організації вимагає чітко регламентованого порядку скликання та процедури проведення загальних зборів. Важливий елемент організації загальних зборів – повідомити членів кооперативу про час, місце і порядок денний зборів та переконатися, що інформацію отримано й взято до уваги. Для цього застосовують письмові повідомлення у вигляді листів чи оголошень у місцевій пресі, по радіо і телебаченні, а в деяких кооперативах вимагається і письмове підтвердження.
Від організаторів зборів вимагається повідомити про проведення зборів завчасно. Для цього встановлюють певний мінімальний строк. Наприклад, згідно з чинним законодавством України, про час, місце та порядок денний загальних зборів правління сільськогосподарського кооперативу повинно повідомити за 10 днів. Такий термін відповідає практиці багатьох країн світу.
Загальні збори правомочні, якщо вони зібрали необхідний кворум. Якщо кворум не встановлено законодавчо, кооперативи передбачають у своїх статутах, що збори правомочні за присутності на них певної кількості членів або певного відсотка загальної кількості членів.
Як правило, члени кооперативу повинні брати участь в загальних зборах особисто. В деяких країнах дозволяється голосування за дорученням або поштою, але це повинно бути передбачено статутами кооперативів і відповідати певним умовам.
В цілому, голосування за дорученням інколи справедливо критикують, оскільки воно не сприяє особистій участі члена кооперативу в управлінському процесі.
В кооперативах, де загальна кількість членів досить велика, проводяться збори обраних уповноважених представників. Наприклад, в Німеччині це обов'язково для кооперативів із загальною кількістю членів понад 3000 осіб і не обов'язково для кооперативів, що об'єднують понад 1500 осіб.
Зміни в розмірах кооперативу і поширення в результаті цього практики проведення зборів уповноважених привели до виникнення у кооперативному русі такого поняття, як представницька демократія.
Заради об'єктивності слід зазначити, що забезпечення участі членів у їх загальних зборах належить до найскладніших організаційних проблем кооперативу. Враховуючи особливості сфери основної діяльності членів-клієнтів, їх зайнятість часом важко передбачити, особливо в періоди сільськогосподарських робіт. І це певним чином пояснює проблеми скликання загальних зборів.
Але не можна забувати і про розповсюдження вже згаданої практики «безплатного проїзду»: коли хтось сподівається отримати бажаний ефект, не докладаючи власних зусиль. В таких випадках збільшується ризик, що потрібне рішення може бути не прийняте.
Отже, ще один парадокс кооперативного управління криється в тому, що члени кооперативу хоча й володіють певним контролем над кооперативом, але не завжди його здійснюють.
Результати одного дослідження, виконаного в США, показали, що в деяких штатах на загальних зборах членів кооперативу регулярно бере участь лише 15% від їх загальної кількості.
Пасивність рядових членів у проведенні загальних зборів посилює залежність кооперативу від інших управлінських інстанцій, що погрожує порушенню балансу влади.
І ще один аспект, який стосується загальних зборів, полягає в тому, що члени зобов'язані не тільки відвідувати загальні збори, брати активну участь в їх проведенні, але й, що найголовніше, – виконувати їх рішення.
Якщо є щось неприйнятне у схваленому рішенні, альтернативою його виконання може бути вихід з кооперативу, але за загальним порядком, передбаченим статутом, тобто спочатку необхідно виконати всі зобов'язання за ринковою угодою з кооперативом, завчасно письмово повідомити про бажання припинити членство, дочекатися відповідного рішення правління і отримати свій пай в установлені строки.
Участь в управлінні своїм кооперативом для рядових членів не зводиться лише до участі в загальних зборах. Існує ще ряд можливостей як особисто вплинути на вирішення актуальних питань.
До таких можливостей відносять:
— Роботу у спеціально створених комісіях і комітетах;
— Виконання тимчасових доручень;
— Неформальне висловлювання своєї думки іншим членам
— кооперативу;
—Спілкування з членами правління;
—Підтримання зворотного зв'язку з виконавчою дирекцією і персоналом;
—Виявлення активності й об'єктивності під час періодичного вивчення їх думки щодо:
1) ставлення до кооперативу;
2) оцінки зручності та якості обслуговування;
3) змін у потребах, що здійснюються у кооперативах. Активна роль членів і їх сумлінне виконання управлінських
функцій є запорукою успіху кооперативного підприємства. І навпаки, ігнорування членами участі в управлінні призводить до краху кооперативу, оскільки порушується один з фундаментальних принципів кооперації – принцип контролю кооперативу тими, хто користується його послугами.
Для того, щоб зробити своїх членів більш активними, кооперативи сприяють розвитку комунікаційних зв'язків з ними і між ними, а саме:
Налагоджують інформаційне обслуговування;
Проводять річні й спеціальні збори;
Підтримують особисті контакти;
Приділяють увагу освіті. Найважливішим завданням кооперативів у розвитку управлінської активності своїх членів полягає у виявленні та підтримці лідерів серед рядових кооператорів, що формують правління кооперативу.
3. Проблема влади та розподіл владних повноважень у кооперативних утвореннях
Управління кооперативом здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу. Вищим органом управління кооперативу є загальні збори. До органів управління належить правління кооперативу. У разі потреби кооператив наймає виконавчого директора, утворює спостережну раду.
Трудові відносини членів кооперативу регулюються Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 p., законодавством про працю, статутом і правилами внутрішнього розпорядку кооперативу.
Проблема влади полягає у тому, що: влада, делегована членам правління загальними зборами, передбачає, що вони можуть нею скористатися, лише діючи разом – у складі правління як єдиного цілого. Поза його межами, тобто поодинці, обранці не мають ніяких додаткових офіційних повноважень та привілеїв і нічим не відрізняються від решти членів кооперативу.
Участь в роботі правління не передбачає покладання на його членів будь-яких виконавчих функцій. Вони не мають права в індивідуальному порядку втручатися в роботу підприємства, давати розпорядження виконавчій дирекції та іншим найманим працівникам, представляти кооператив у зовнішніх відносинах без спеціальних повноважень.
Правління кооперативу створюється у кооперативі, до складу якого входить не менш як 10 членів. Правління кооперативу:
Розробляє і вносить на затвердження загальних зборів напрями розвитку кооперативу;
Скликає загальні збори членів кооперативу і контролює
виконання прийнятих ними рішень;
Вирішує найсуттєвіші питання господарської діяльності згідно із статутом; VВносить на затвердження загальних зборів рішення про прийняття до кооперативу нових членів і припинення членства;
Укладає трудові договори у разі найму на роботу виконавчої дирекції та оцінює її діяльність;
Делегує виконавчій дирекції кооперативу право на прийняття поточних рішень;
Забезпечує збереження майна кооперативу;
Організовує у разі потреби проведення незалежних аудиторських перевірок;
Вирішує питання навчання членів кооперативу, співробітництва з вітчизняними та іноземними організаціями. Члени правління кооперативу можуть обирати із свого складу заступника голови та секретаря правління відповідно до статуту кооперативу. Члени правління кооперативу працюють на громадських засадах. У статуті кооперативу можуть бути передбачені винагороди за роботу членів правління.
Голова кооперативу очолює правління. Функції голови та порядок його відкликання визначаються статутом кооперативу. У разі відсутності виконавчого директора його функції виконує голова кооперативу.
Правління кооперативу може наймати виконавчого директора для оперативного управління діяльністю кооперативу. Виконавчий директор не може бути членом кооперативу. Виконавчий директор здійснює свою діяльність на умовах контракту, формує виконавчу дирекцію та виконує функції, делеговані йому правлінням. Виконавчий директор несе відповідальність за свою діяльність перед кооперативом.
Для контролю над діяльністю виконавчого органу кооперативу може обиратися спостережна рада. Вона утворюється за умови, якщо кількість членів кооперативу становить не менш як 50 осіб. Спостережна рада обирається з членів кооперативу на загальних зборах у кількості 3–5 чоловік, якщо інше не передбачено статутом. Член спостережної ради не може бути членом правління чи ревізійної комісії.
Отже, система управління забезпечує урахування особистого інтересу кожного клієнта-власника кооперативу, але завдяки балансу влади неможливо будь-якій особі чи групі осіб досягти виключного права в прийманні управлінських рішень і підпорядкувати підприємство своїм власним інтересам.