Структура капіталу підприємства та шляхи її оптимізації (стр. 10 из 14)
де КПІ – коефіцієнт покриття інвестицій;
ВК – власний капітал;
ДЗ – довгострокові зобов’язання;
А – загальна сума активів.
В аналітичній практиці прийнято вважати нормальним значення коефіцієнта, яке наближається до 0,9.
є) Коефіцієнт інвестування або забезпеченості власним капіталом, який показує ступінь покриття джерелами власних та прирівняних до них коштів суми основних засобів та інших необоротних активів:
,де КІ – коефіцієнт інвестування;
ВК – власний капітал;
ОЗ – основні засоби.
Якщо коефіцієнт інвестування більше одиниці, то це є свідченням про достатність власного капіталу.
ж) Коефіцієнт маневреності власного капіталу, який розраховується як відношення власного оборотного капіталу та власного капіталу:
,де КМВК – коефіцієнт маневреності власного капіталу;
ВОК – власний оборотний капітал;
ВК – власний капітал.
Цей коефіцієнт показує, яка частина власного оборотного капіталу підприємства заходиться в мобільній формі та може бути використана при необхідності наповнення оборотних засобів, а яка частина спрямовується на накопичення. Забезпеченість поточних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового стану при нестійкій фінансовій політиці в державі. Високі значення коефіцієнта маневреності позитивно характеризують фінансовий стан. Вважається нормальним значення цього показника вище 0,4...0,6.
з) Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, який характеризує структуру капіталу, що використовується для довгострокових інвестицій, тобто показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами та належить до них, а не до власників підприємства. Коефіцієнт розраховується як співвідношення довгострокових зобов’язань до суми власного капіталу підприємства та його довгострокових зобов’язань:
,де КДЗ – коефіцієнт довгострокового залучення;
ВК – власний капітал;
ДЗ – довгострокові зобов’язання.
Зростання цього показника в певному розумінні — негативна тенденція, що означає, що підприємство все сильніше залежить від зовнішніх інвесторів.
и) Коефіцієнт короткострокової заборгованості, який відображає структуру залученого капіталу та визначається через відношення короткострокових зобов’язань до їх загальної суми:
,де ККЗ – коефіцієнт короткострокової заборгованості;
КЗ – короткострокові зобов’язання;
ДЗ – довгострокові зобов’язання.
і) Коефіцієнт кредиторської заборгованості, який показує частку кредиторської заборгованості в загальній сумі зобов’язань підприємства:
,де ККрЗ – коефіцієнт кредиторської заборгованості;
КрЗ – кредиторська заборгованість;
КЗ – короткострокові зобов’язання;
ДЗ – довгострокові зобов’язання.
Зростання цього показника характеризується негативно.
Перелік наведених показників, що використовуються для оцінки фінансової стійкості підприємств, досить місткий, і, тому, доцільність вибору тих чи інших показників для цілей аналізу перш за все повинна визначатися специфікою фінансово-господарської діяльності підприємства.
Аналіз фінансової стійкості підприємства дозволяє оцінити ступінь стабільності його фінансового розвитку та рівень фінансових ризиків, що створюють загрозу його банкрутства.
5. В залежності від співвідношення показників матеріально-виробничих запасів, власного оборотного капіталу та інших джерел формування запасів можна з певною відносністю виділити наступні типи фінансової стійкості.
а) Абсолютна фінансова стійкість, яка представляє собою граничний тип фінансової стійкості. Вона задається умовою:
МЗ < ВОК,
де МЗ – матеріально-виробничі запаси;
ВОК – власний оборотний капітал.
Це співвідношення показує, що всі запаси повністю покриваються власним оборотним капіталом, тобто підприємство не залежить від зовнішніх джерел фінансування.
б) Нормальна фінансова стійкість, яка гарантує платоспроможність підприємства. Вона описується наступним виразом:
ВОК < МЗ < ВОК + КК + КрЗ,
де МЗ – матеріально-виробничі запаси;
ВОК – власний оборотний капітал;
КК – короткострокові кредити банків та позики;
КрЗ – кредиторська заборгованість.
Наведене співвідношення відповідає положенню, коли підприємство, що успішно функціонує, використовує для покриття запасів “нормальні джерела капіталу” — власні та залучені.
в) Нестійке фінансове становище, пов’язане з порушенням платоспроможності, при якому однак зберігається здатність поновлення рівноваги за рахунок джерел, що послаблюють фінансову напругу:
МЗ = ВОК + КК + КрЗ + ФН,
де МЗ – матеріально-виробничі запаси;
ВОК – власний оборотний капітал;
КК – короткострокові кредити банків та позики;
КрЗ – кредиторська заборгованість;
ФН – фінансову напругу;
Фінансова нестійкість вважається допустимою, якщо величина залучених для формування запасів та витрат короткострокових кредитів та позикових коштів не перевищує сумарної вартості виробничих запасів, готової продукції і товарів (найбільш ліквідної частини запасів та витрат).
г) Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, оскільки в цій ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери та кредиторська заборгованість підприємства не покривають навіть його кредиторської заборгованості та прострочених позик:
МЗ > ВОК + КК + КрЗ + ФН,
Кризовий фінансовий стан характеризується також наявністю регулярних неплатежів, за якими кризовий стан може бути класифікований наступним чином: перший ступінь(наявність прострочених позик банку); другий ступінь (наявність, крім того, простроченої заборгованості постачальникам за товари); третій ступінь(наявність, крім того, недоїмок до бюджетів), яка практично межує з банкрутством.
6. Коефіцієнти оцінки ліквідності та платоспроможності характеризують здатність підприємства своєчасно розраховуватися по своїх поточних фінансових зобов’язаннях за рахунок оборотних активів різного рівня ліквідності. Проведення такої оцінки потребує попереднього групування оборотних активів підприємства за рівнем ліквідності:
Ліквідні — всі оборотні активи;
Швидколіквідні — оборотні активи без урахування суми всіх запасів;
Готові засоби платежу — сума грошових коштів та поточних фінансових інвестицій.
Для проведення оцінки ліквідності та платоспроможності в процесі фінансового аналізу використовуються наступні основні показники:
а) Коефіцієнт абсолютної ліквідності, показує в якій мірі всі поточні зобов’язання підприємства забезпечені готовими засобами платежу, які воно має в наявності на певну дату:
,де КАЛ – коефіцієнт абсолютної ліквідності;
ГК – грошові кошти;
ПФІ – поточні фінансові інвестиції;
ПЗ – поточні зобов’язання.
б) Проміжний коефіцієнт покриття показує в якій мірі всі короткострокові (поточні) фінансові зобов’язання можуть бути покриті за рахунок швидколіквідних активів (включаючи готові засоби платежу):
,де КПП – проміжний коефіцієнт покриття;
ГК – грошові кошти;
ПФІ – поточні фінансові інвестиції;
ДЗ – дебіторська заборгованість;
ПЗ – поточні зобов’язання.
в) Загальний коефіцієнт покриття показує в якій мірі вся заборгованість по поточних фінансових зобов’язаннях може бути погашена за рахунок усіх його поточних (оборотних) активів:
,де КЗП – загальний коефіцієнт покриття;
ОА – оборотні активи;
ПЗ – поточні зобов’язання.
г) Загальний коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості характеризує загальне співвідношення розрахунків за цими видами заборгованості підприємства:
,де КСДК – загальний коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості;
ДЗ – дебіторська заборгованість;
КЗ – кредиторська заборгованість.
7. Коефіцієнт фінансового левереджу (коефіцієнт фінансування) дозволяє встановити, яка сума позикових коштів залучена підприємством на одиницю власного капіталу. Фінансовий левередж вимірює ефект, який полягає у підвищенні рентабельності власного капіталу за допомогою збільшення частки позикового капіталу в його загальній сумі. Для розрахунку ефекту фінансового левереджу використовується наступна формула:
,де ЕФЛ – ефект фінансового левереджу, що полягає в прирості рентабельності власного капіталу, %;