На другому етапі встановлюється склад чистих активів. На практиці виходять з того, що за рахунок власного капіталу покриваються необоротні активи та частина оборотних активів (запаси).
Запаси = Чисті активи — Необоротні активи
На третьому етапі здійснюється переоцінка (індексація) балансової вартості необоротних активів та запасів з урахуванням поточних ринкових цін. Сума активів після їх переоцінки і буде характеризувати поточну ринкову вартість власного капіталу (чистих активів), що використовується у співставних розрахунках середньозваженої вартості капіталу
6. Принцип динамічної оцінки вартості капіталу. Фактори, що впливають на показник середньозваженої вартості капіталу дуже мінливі. Тому у зв’язку з коливанням вартості окремих елементів капіталу повинні вноситися постійні корективи і в середньозважену вартість капіталу.
Для оцінки вартості сформованого капіталу використовуються фактичні (звітні) показники, які пов’язані з оцінкою окремих його елементів. Оцінка прогнозної вартості капіталу має імовірнісний характер, який обумовлений прогнозом кон’юнктури на фінансовому ринку, динаміки фінансових результатів, власної платоспроможності, рівня ризику і т.д.
Наведені принципи оцінки дозволяють вибрати систему ключових показників, що характеризують структуру капіталу та критерії ефективності його використання як в поточному, так і в майбутньому періодах.
Формування оптимальної структури капіталу підприємства для фінансування необхідного обсягу затрат та забезпечення бажаного рівня доходів є одним із найважливіших завдань, що вирішуються в процесі фінансового управління підприємством.
Шляхи оптимізації структури капіталу були вперше запропоновані професором І.О. Бланком у працях, опублікованих в 1988–2000 рр.
Згідно з ним, оптимальна структура капіталу відображає таке співвідношення використання власного та позикового капіталу, при якому забезпечується найбільш ефективний взаємозв’язок між коефіцієнтами рентабельності власного капіталу та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.
Будь-яке підприємство для фінансування своєї діяльності потребує достатнього обсягу фінансування, яке залежить від періоду обігу активів та відповідних ним пасивів. Активи та пасиви підприємства за строками обігу можна поділити на коротко та довгострокові. Залучення того чи іншого джерела фінансування пов’язане з витратами зі сплати процентів за користування цими джерелами. Загальна сума коштів, що сплачується за користування певним обсягом залучених фінансових ресурсів, як уже зазначалося вище, називається вартістю капіталу. В оптимальному варіанті передбачається, що обігові кошти підприємств фінансуються за рахунок довгострокових джерел. Завдяки цьому оптимізується загальна сума витрат щодо залучення коштів.
Мета управління структурою капіталу — мінімізувати витрати по залученню довгострокових джерел фінансування і тим самим забезпечити власникам капіталу максимальну ринкову оцінку вкладених ними грошових коштів.
Процес оптимізації структури капіталу здійснюється у наступній послідовності.
1. Аналіз складу капіталу в динаміці за ряд періодів (кварталів, років) та тенденцій зміни його структури, а також вплив, що вони здійснюють на фінансову стійкість та ефективність використання капіталу. В процесі аналізу розглядаються такі показники, як коефіцієнти фінансової незалежності, заборгованості, співвідношення між довгостроковими та короткостроковими зобов’язаннями, коефіцієнт фінансового важеля. Далі вивчаються показники оберненості та рентабельності активів та власного капіталу (всі вище перелічені показники були розглянуті в третьому питанні курсової роботи).
2. Оцінка основних факторів, що визначають структуру капіталу. До них відносяться:
· галузеві особливості операційної діяльності (характер цих особливостей визначає структуру активів підприємства, їх ліквідність);
· стадія життєвого циклу підприємства (молоді компанії з конкурентоспроможною продукцією можуть залучати для свого розвитку більше позикового капіталу, а зрілі — використовують переважно власні кошти);
· кон’юнктура товарного ринку (чим стабільніша кон’юнктура цього ринку, а відповідно, стабільніший попит на продукцію підприємства, тим вище та безпечніше стає використання позикового капіталу, та навпаки);
· кон’юнктура фінансового ринку (в залежності від стану цієї кон’юнктури зростає або знижується вартість позикового капіталу);
· рівень рентабельності операційної діяльності;
· податковий тиск на компанію (частка прямих та непрямих податків, що сплачуються у доході від продаж-брутто);
· ступінь концентрації акціонерного капіталу (прагнення капіталовласників зберегти контрольний пакет акцій).
З урахуванням наведених та інших факторів управління структурою капіталу передбачає вирішення двох ключових задач:
а) встановлення прийнятних пропорцій використання власного та позикового капіталу;
б) забезпечення у випадку необхідності залучення додаткового внутрішнього або зовнішнього капіталу.
3. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності. Для таких розрахунків був обраний критерій, який найбільш повно відображає вплив ефективності сформованих джерел фінансування на збільшення доходності вкладених власниками коштів, тобто максимізації фінансової рентабельності. Також для проведення таких оптимізаційних розрахунків використовується механізм фінансового важеля.
Сутність фінансового важеля полягає в тому, щоб посилити вплив зміни прибутку на динаміку фінансової рентабельності, тобто у підвищенні еластичності фінансової рентабельності відносно прибутку.
, деФР — фінансова рентабельність;
ЕР — економічна рентабельність;
СРСВ — середня розрахункова ставка відсотку;
Вк — відсоток за кредит;
ВК — власний капітал;
ПК — позикового капіталу;
n — ставка податку на прибуток.
Після перетворень одержуємо:
.Друга складова цієї суми — ефект фінансового важеля — відображає вплив структури капіталу на підвищення фінансової рентабельності. Вплив важеля обумовлений тим, що при позитивному значенні диференціалу для підприємства доцільне залучення позикових коштів, однак постійне нарощування плеча важеля може знизити загальний ефект, так як залучення великих розмірів кредитних ресурсів, як правило, супроводжується жорсткістю умов їх залучення. В такому випадку ефект важеля не буде давати максимальної віддачі, а при певних умовах (коли диференціал стане менше нуля) буде знижувати фінансову рентабельність.
Таким чином, позитивний вплив ефекту фінансового важеля проявляється тоді, коли економія за рахунок зниження податкових платежів перевищує витрати підприємства за користування позиковими коштами. Значення ефекту фінансового важеля повинно бути таким, щоб компенсувати податкові вилучення з прибутку та забезпечити мінімізацію відхилення між економічною та фінансовою рентабельністю.
Процес оптимізації структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності можна розглянути по таблиці:
№ | Показники | Варіанти | ||||||
I | II | III | IV | V | VI | VII | ||
1 | Власний капітал | 90,000 | 90,000 | 90,000 | 90,000 | 90,000 | 90,000 | 90,000 |
2 | Обсяг позикового капіталу | 0,000 | 22,500 | 45,000 | 90,000 | 135,000 | 180,000 | 225,000 |
3 | Загальний обсяг капіталу (ряд.1 + ряд.2) | 90,000 | 112,500 | 135,000 | 180,000 | 225,000 | 270,000 | 315,000 |
4 | Коефіцієнт фінансового важеля | 0,000 | 0,250 | 0,500 | 1,000 | 1,500 | 2,000 | 2,500 |
5 | Рентабельність активів, % | 30,000 | 30,000 | 30,000 | 30,000 | 30,000 | 30,000 | 30,000 |
6 | Мінімальна ставка процента з кредит, % | 0,000 | 15,000 | 15,000 | 15,000 | 15,000 | 15,000 | 15,000 |
7 | Мінімальна процентна ставка з урахуванням премії за кредитний ризик, % | 0,000 | 0,000 | 15,500 | 16,000 | 16,500 | 17,000 | 17,500 |
8 | Бухгалтерський прибуток з урахуванням процентів за кредит (ряд.3 ´ ряд.5 : 100) | 27,000 | 33,750 | 40,500 | 54,000 | 67,500 | 81,000 | 94,500 |
9 | Сума процентів за кредит (ряд.2 ´ ряд.6 : 100) | 0,000 | 3,375 | 6,750 | 13,500 | 20,250 | 27,000 | 33,750 |
10 | Бухгалтерський прибуток без урахування суми процентів за кредит (ряд.8 – ряд.9) | 27,000 | 30,375 | 33,750 | 40,500 | 47,250 | 54,000 | 60,750 |
11 | Ставка податку на прибуток | 0,300 | 0,300 | 0,300 | 0,300 | 0,300 | 0,300 | 0,300 |
12 | Сума податку на прибуток (ряд.10 ´ ряд.11) | 8,100 | 9,113 | 10,125 | 12,150 | 14,175 | 16,200 | 18,225 |
13 | Чистий прибуток (ряд.10 – ряд.12) | 18,900 | 21,263 | 23,625 | 28,350 | 33,075 | 37,800 | 42,525 |
14 | Чиста рентабельність власного капіталу (ряд.13 : ряд.1 ´ 100), % | 21,000 | 23,625 | 26,250 | 31,500 | 36,750 | 42,000 | 47,250 |
15 | Приріст чистої рентабельності власного капіталу, % | 0,000 | 2,620 | 2,630 | 5,250 | 5,250 | 5,250 | 5,250 |
Таблиця 1. Розрахунок коефіцієнта фінансової рентабельності при різних значеннях коефіцієнта фінансового важеля
Як видно з наведеної таблиці, найбільший приріст чистої рентабельності власного капіталу (5,25%) був отриманий у варіанті IV. В подальшому він відсутній, так як коефіцієнт фінансового важеля досягнув свого оптимального значення 1,000, що визначає співвідношення позикового та власного капіталу в пропорції 90 / 90 та наступні позики недоцільні. Необхідна умова приросту чистої рентабельності власного капіталу: рентабельність активів більше середньої відсоткової ставки за кредит. Саме такий максимальний результат отриманий у варіанті IV (30% > 16%).