Ст. 129 Конституції визначає основні засади судочинства:
1. законність;
2. рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
3. забезпечення доведеності вини;
4. змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
5. підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;
6. забезпечення обвинуваченому права на захист;
7. гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
8. забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;
9. обов'язковість рішень суду.
В п.4 мова йде про змагальність у судовому провадженні кримінальних справ, і цей принцип повинен активно втілюватися в судове провадження. Можливості захисту та обвинувачення у провадженні кримінальних справ щодо збирання і представлення судові доказів повинні бути однаковими. Сьогодні ж підсудний і його захисник не мають таких прав, як державний обвинувач. Реалізація принципу змагальності тісно пов’язана із здійсненням прав і свобод людини.
Важливим є положення ст. 130 Конституції, що фінансування та належні умови функціонування судів та діяльності суддів забезпечує держава. На утримання судів у Державному бюджеті визначається окрема видаткова стаття.
За ст.3 Закону “Про судоустрій” діяльність суду спрямована на зміцнення законності і правопорядку, запобігання правопорушенням і має завданням охорону від посягань на закріплені у Конституції суспільний лад, його політичну та економічну системи; на права і свободи громадян; права і законні інтереси державних підприємств, установ та організацій; а також виховання у громадян неухильного виконання Конституції та законів.
За ст.4 Закону “Про судоустрій” суди здійснюють свою діяльність шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях цивільних справ по спорах, що стосуються прав та інтересів громадян, підприємств, установ та організацій, та кримінальних справ, рішення за якими пов’язані з застосування встановлених законом мір покарання до осіб, винних у вчиненні злочину, або виправдання невинних.
Згідно зі ст.8 всі суди України утворюються на засадах виборності суддів і народних засідателів.
Ст. 10 передбачається як колегіальний, так і одноособовий розгляд справ. В судах першої інстанції кримінальні і цивільні справи розглядаються судом у складі трьох суддів, двох суддів і трьох народних засідателів або суддею одноособово у випадках, передбачених Кримінально-процесуальним та Цивільним процесуальним кодексами. Розгляд справ судами другої інстанції в касаційному та порядку нагляду, здійснюється тільки колегіально.
Народні засідателі користуються всіма правами суддів.(ст. 11).
Розгляд справ у всіх судах України є відкритим, крім випадків, встановлених законом.
Закон передбачає участь в судовому процесі прокурора, який сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справи. Також в суді можуть приймати участь захист (адвокат) та представники громадських організацій та трудових колективів.
Порядок провадження справ в судах визначається процесуальними кодексами.
Носіями судової влади є судді(ст. 1 Закону “Про статус суддів”), вони є недоторканими(ст.13). Згідно ст.9 Закону “Про статус суддів” судді районних (міських), міжрайонних (окружних) судів обираються відповідно обласними, Київською і Севастопольською міськими Радами народних депутатів. В Республіці Крим судді районних (міських), міжрайонних (окружних) судів обираються Верховною Радою Республіки Крим. Судді інших судів обираються Верховною Радою.
Згідно ст. 125 Конституції України найвищим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний суд України. Його діяльність регламентує гл. 4 Закону України “Про судоустрій”.
Верховний суд у межах своїх повноважень розглядає справи як суд першої інстанції, у касаційному порядку, порядку нагляду і в зв'язку з нововиявленими обставинами; вивчає і узагальнює судову практику, аналізує судову статистику, вирішує в межах своїх повноважень питання, що випливають з міжнародних договорів України та ін.
В ст. 40 подано таке положення: “Відповідно до Конституції України Верховному Суду України належить право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України”. Але ж це положення відповідає конституції 1978р.(ст.103), а в конституції 1996р. немає положення про те, що Верховний суд має право законодавчої ініціативи.
Ст. 41 Закону про судоустрій визначає, що Верховний Суд України обирається Верховною Радою України строком на десять років у складі Голови, заступників Голови, членів Верховного Суду і народних засідателів.
Верховний Суд один раз у п'ять років інформує Верховну Раду про свою діяльність.
Ст. 43 визначає, що Верховний Суд діє в складі Пленуму Верховного Суду, судових колегій в цивільних, кримінальних та військових справах. Для розгляду організаційних питань роботи Верховного Суду утворюється президія Верховного Суду.
Ст. 44 та 45 визначають, що Пленум Верховного Суду скликається не менш як один раз на три місяці, очолює Пленум голова Верховного Суду. Пленум у межах своїх повноважень розглядає справи в порядку нагляду і в зв'язку з нововиявленими обставинами; розглядає матеріали узагальнення судової практики і судової статистики, дає керівні роз'яснення судам у питаннях застосування республіканського законодавства та ін. Пленум також затверджує склад судових колегій Верховного Суду.
Статус Президії Верховного Суду визначає ст.50 Закону Про судоустрій. Склад Президії Верховного Суду України, яку очолює Голова Верховного Суду, затверджується Президією Верховної Ради. Президія Верховного Суду України розглядає питання організації роботи судових колегій і апарату Верховного Суду України, а також подає допомогу нижчестоящим судам у правильному застосуванні законодавства, координуючи цю діяльність з Міністерством юстиції України.
Голова Верховного Суду, згідно ст.51, приносить у межах і порядку, встановлених законом, протести на рішення, вироки, ухвали і постанови по судових справах; організує роботу по вивченню і узагальненню судової практики, аналізу судової статистики; скликає Пленум та президію Верховного Суду; керує організацією роботи судових колегій, апарату Верховного Суду та ін
При Верховному суді діє науково-консультативна рада.
Організацію та діяльність військових судів визначає гл. 3-1 Закону України “Про судоустрій”. Військові суди здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, передбачених законодавством України. Їх діяльність спрямована на охорону від будь-яких посягань безпеки України, боєздатності і боєготовності її військових формувань, захист прав і свобод військовослужбовців та інших громадян.
Ст. 38-2. визначає, що в Україні утворюються військові суди гарнізонів, регіонів і Військово-Морських Сил.
Як уже зазначалося, військові суди в Україні виділені у спеціалізовану галузь системи судів загальної юрисдикції. Але ж справи, що ними розглядаються, не мають якихось особливостей, що були б перешкодою для розгляду їх у мирний час судами загальної юрисдикції. Виняток становить тільки спеціальний суб’єкт злочину. Проте це не перешкода для розгляду справ у таких судах, про що свідчить досвід Німеччини, Франції.
Конституційний суд України діє незалежно від судів загальної юрисдикції. Організація, повноваження та порядок діяльності Конституційного Суду України визначаються Конституцією та законом “Про Конституційний суд України”
Ст 2. цього Закону визначає, що Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій її території.
Справи В Конституційному суді розглядаються лише колегіально.
Складається Конституційний Суд з вісімнадцяти суддів (по шість від президента, Верховної Ради та з’їзду суддів). Судді призначаються на 9 років без права повторного обрання.
Згідно ст.13 зазначеного закону, Конституційний Суд розглядає справи щодо конституційності законів та інших правових актів; відповідності Конституції України міжнародних договорів(чинних або тих, що вносяться до Верховної Ради для приєднання до них України); додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; офіційного тлумачення Конституції та законів України.
Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду зі
складу суддів Конституційного Суду на один трирічний строк(ст. 20). Голова організовує роботу колегій суддів, комісій та Секретаріату Конституційного Суду, скликає та проводить засідання суду та ін.
Кожен суддя Конституційного суду має наукового консультанта і помічника.
Організаційне, науково-експертне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності Конституційного Суду України здійснює Секретаріат Конституційного Суду на чолі з керівником (ст.32).
Конституційний Суд України на своєму засіданні утворює з числа своїх суддів постійні комісії, що є допоміжними робочими органами з питань організації його внутрішньої діяльності (ст.33). Також на пленарних засіданнях Конституційний Суд може створювати тимчасові комісії за участю фахівців відповідних галузей права(ст.34).
Формами звернення до Конституційного Суду України є
конституційне подання та конституційне звернення. Звертатися до Конституційного суду можуть як фізичні, так і юридичні особи, а також президент, Верховна Рада або частина її складу, Верховний Суд та ін.
В Конституції України немає окремого положення про арбітражні суди. Тобто арбітражні суди є спеціальними судами загальної юрисдикції. З їх створенням реалізується конституційний принцип спеціалізації системи судів.