На думку російських учених Я. Певзнера та С. Брагінського за умов рівноваги попиту та пропозиції вартість послуг усіх факторів, у тому числі і робочої сили, відповідає їх граничній продуктивності, тобто внеску у виробництво продукту. Саме ця вартість і виплачується робітникові – продавцю послуг праці. Конкретніше ця величина визначається не тим, як оцінює підприємець потреби робітника для підтримання його життє- та працездатності, а результати праці, тобто плідністю праці кожного власника робочої сили зокрема. Позитивним у такому підході є спроба оцінити вартість товару з погляду не лише суспільних витрат виробництва, а й корисності. Ці вчені здебільшого розв’язують проблему з точки зору капіталіста, ігноруючи при цьому інтереси найманого робітника.
Намагаючись обґрунтувати доцільність застосування категорії «вартість послуг праці» Я. Певзнер та С. Брагінський посилаються на те, що на підтримання відтворювального процесу сучасна держава змушена витрачати майже третину національного доходу. Цей факт показує, що вартість товару робоча сила не знаходить адекватного виміру лише з огляду на його граничну корисність, що вирішальну роль тут відіграє підхід з боку вартості суспільно необхідних витрат для відтворення робочої сили нормальної якості. Щоб постійно відтворювати таку робочу силу, суспільство, яке неспроможне зробити це в межах корпоративної власності, в особі держави витрачає значну частину національного доходу на соціальні цілі.
Сутність та чинники розширеного відтворення робочої сили.Поняття «розширене відтворення робочої сили» є похідним від сутності робочої сили. Робоча сила є складовою людини в цілому, її біосоціальної сутності. Проте у багатьох розвинених країнах світу внаслідок соціалізації економічної системи відбувається поступова трансформація людини економічної в людину соціальну у процесі діалектичного заперечення останньою першої. З урахуванням цього розширене відтворення робочої сили як економічна категорія означає процес відтворення на мирній основі основних рис та властивостей людини економічної (людини-працівника, людини-власника), біологічної та соціальної сторін сутності людини, а отже, не лише фізичних, але й розумових, творчих, організаторських, духовних здібностей людини, розширене відтворення сукупного працівника.
Розширене відтвореннярис і властивостей людини-працівника передбачає функціонування та розвиток на ширшій основі її загальноосвітнього та кваліфікаційного рівнів, професійних навичок, творчих здібностей, постійне вдосконалення економічного мислення, підвищення рівня підготовки до організаційної й управлінської діяльності, покращення умов праці, поступове подолання техніко-економічного відчуження найманих працівників від засобів виробництва та ін.
Розширене відтворення людини-власника означає постійне збільшення реальної заробітної плати залежно від зростання вартості робочої сили, отримання все більшої частки дивідендів на акції або відсотків на заощадження, розширення участі найманих працівників в управлінні власністю на підприємстві, збільшення обсягів сімейної власності, поступове подолання соціольно-економічного відчуженнявід засобів виробництва.
З урахуванням вартості робочої сили її розширене відтворення передбачає покращення фізичних, розумових і організаторських здібностей у взаємозвязку із моральним, історичним і соціальним елементами.
Основними чинниками розширеного відтворення робочої сили у розвинених країнах світу є:
1 посилення ролі особистого чинника за умов НТР, особливо на другому етапі – етапі інформаційної революції
2 зростання вартості робочої сили, а отже, низки чинників, які детермінують таке зростання
3 наростання та поглиблення процесів соціалізації економічної системи капіталізму
4 посилення ролі особистого чинника у конкурентоспроможності національної економіки та інше.
Роль держави у відтворенні робочої сили. Оскільки стабільність економічної системи забезпечується високою питомою вагою держави у ВНП (до 50%), а основною формою національного багатства стає людина, це зумовлює посилення ролі держави у розширеному відтворенні робочої сили.
Роль держави у розширеному відтворенні людини-працівника виявляється у сприянні розвитку системи професійної підготовки і професійної орієнтації, організації навчання та перенавчання безробітних, розвитку освіти, передусім, вищої.
Оскільки важливою складовою людини-працівника є його здоров’я, то держава бере вагому участь у фінансуванні охорони здоров’я. Здоров’я нації, тривалість життя дозволяє уряду планувати зростання пенсійного віку, а також збільшення трудового стажу для нарахування повної пенсії.
Для розширення відтворення людини-власника держава в деяких країнах бере активну участь у формуванні власності найманих працівників.
Заробітна плата як економічна категорія і елемент системи господарювання належить до числа найскладніших. У ній відображаються відносини виробництва і розподілу, взаємодія різних носіїв економічних інтересів, ступінь розвитку продуктивних сил і зрілості виробничих відносин та багато інших аспектів життя суспільства. Трактувати сутність заробітної плати слід з урахуванням вартісної оцінки послуг робочої сили, розглядаючи її як вихідну при з’ясуванні природи заробітної плати. Слід також урахувати, що: по-перше, заробітна плата формується на перетині виробництва та відносин обміну робочої сили; по-друге, заробітна плата має забезпечувати об’єктивно необхідний для відтворення робочої сили й ефективного функціонування виробництва обсяг життєвих благ, які працівник має отримати в обмін за виконану роботу; по-третє, заробітна плата є водночас і макро-, і мікроекономічною категорією; по-четверте, заробітна плата – це важлива складова виробництва, її рівень пов’язаний як з потребами працівника, так і з самим процесом виробництва, його результатом, оскільки джерела коштів на відтворення робочої сили створюються у сфері виробництва, а її формування не виходить за межі конкретного підприємства. Спираючись на ці вихідні положення, маємо можливість розкрити сутність заробітної плати, яку слід розглядати принаймні з п’яти позицій.
По-перше, заробітна плата – це економічна категорія, що відображає відносини між власником підприємства (або його представником) і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості. По-друге, заробітна плата – це винагорода, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану роботу. По-третє, заробітна плата – це елемент ринку праці, що є ціною, за якої найманий працівник продає послуги робочої сили. По-четверте, для найманого працівника заробітна плата – це його трудовий доход, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечити об’єктивно необхідне відтворення робочої сили. По-п’яте, для підприємства заробітна плата – це елемент витрат на виробництво, що включаються до собівартості продукції, робіт, і водночас головний чинник забезпечення матеріальної заінтересованості робітників у досягненні високих кінцевих результатів.
Заробітна плата складається із таких частин: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань та функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумки роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Структура заробітної плати – це співвідношення окремих складових заробітної плати в загальному її обсязі. В стабільних розвинених економічних системах основна заробітна плата складає 85-90 % в структурі заробітної плати. В Україні в сучасних умовах з різних причин (нестабільність доходів підприємств, інфляція, складна і непостійна система оподаткування, занедбаність нормування праці і т. Д.) питома вага тарифних ставок в заробітній платі в середньому складає 65-70 %.
В економічній системі, що ґрунтується на різних формах власності та господарювання, механізм організації заробітної плати складається з таких елементів: