Зміст
Введення
1. Теоретична частина
1.1 Сучасні форми та системи оплати праці
2. Розрахункова частина
2.1 Розрахунок кількості обладнання та його завантаження
2.2 Розрахунок вартості основних фондів
2.3 Визначення вартості під'ємно-трастпортного обладнання
2.4 Вартість інструмента й пристосувань "Сінстр" становить 10 - 15% від вартості усього обладнання.
3. Розрахунок необхідної кількості робочого персоналу
3.1 Чисельність виробничих робітників "Рвироб" визначається по формулі
3.2 Кількість допоміжних робітників "Рдоп" визначається в розмірі 25 - 30% від чисельності виробничих робітників.
3.3 Чисельність керівників становить 4% від загальної кількості працівників.
3.4 Чисельність фахівців становить 3% від загальної кількості працівників
3.5 Чисельність службовців становить 2% від загальної кількості працівників
4. Розрахунок фонду оплати праці
4.1 Розрахунок відрядного фонду заробітної плати виробничих робітників
4.2 Розрахунок фонду оплати праці допоміжних робітників
4.3 Розрахунок фонду заробітної плати керівників, фахівців і службовців:
5. Розрахунок потреби й вартості матеріалів
6. Витрати на утримання і експлуатацію обладнання
7. Загальновиробничі витрати
8. Розрахунок витрат на програму й визначення відпускної ціни
9. Розрахунок техніко-економічних показників
10. Аналіз економічної ефективності
10.1 Економія умовно-річна “Еу-р" визначається по формулі:
10.2 Термін окупності додаткових капіталовкладень визначається по формулі
10.3 Річний економічний ефект (економія наведених витрат)"Еріч" визначається по формулі
10.4 Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень
10.5 Умовне вивільнення робітників визначається по формулі
Заключення
Список використаної літератури
Планування є найбільш важливою функцією керування, що повинна забезпечити підприємству нормальне функціонування. У ринкових умовах тільки за допомогою планування підприємство може пристосовувати свої ресурсні можливості до вимог ринку і вибирати найбільш раціональний шлях свого розвитку.
У програму предмета включені основні теми що дозволяють одержати необхідні знання в питаннях організації виробничого процесу, стратегічного і тактичного планування на підприємстві, планування матеріальних і трудових ресурсів, планових розрахунків загальних витрат і собівартості, прибутку і рентабельності, особливості бізнесу-планування й основи формування стратегічних планів, а також найбільш актуальні питання процесу планування на сучасному етапі розвитку економіки України.
Мета курсової роботи - сприяти закріпленню, поглибленню й узагальненню знань, отриманих студентами, а також пристосуванню цих знань у рішенні питань в області організації і планування виробництва.
У курсовій роботі проводимо розрахунок вартості основних фондів, фондів оплати праці працюючих, потребі і вартості матеріалів, витрат на програму, відпускну ціну продукції, визначаємо техніко-економічні показники, показники економічної ефективності, а також висвітлюємо теоретичне питання "Сучасні форми та системи оплати праці"
Оплата праці (заробітна плата) - грошовий вираз вартості і ціни робочої сили, який виступає у формі будь-якого заробітку, виплаченого власником підприємства працівникові за виконану роботу.
Заробітна плата працівника незалежно від виду підприємства визначається його особистим трудовим вкладом, залежить від кінцевих результатів роботи підприємства, регулюється податками і максимальними розмірами не обмежується.
Як соціально-економічна категорія заробітна плата служить основним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що стимулює розвиток суспільного виробництва, ріст продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, засобом перерозподілу кадрів по галузях народного господарства.
Основними видами заробітної плати є номінальна і реальназаробітна плата. Перша з них означає суму грошей, яку отримують працівники за свою працю. Друга - засвідчує кількість товарів і послуг, які працівник може придбати за зароблену суму грошей. Реальна заробітна плата знаходиться в певному співвідношенні із номінальною.
Оплата праці складається з основної заробітної плати і додаткової оплати праці, які знаходяться, приблизно, у співвідношенні: 70% - основна заробітна плата, 30% - додаткова.
Основна заробітна плата працівника визначається тарифними ставками, посадовими окладами, відрядними розцінками, а також доплатами у розмірах, встановлених чинним законодавством. Її розмір залежить від результатів роботи самого працівника.
Величина додаткової заробітної плати визначається кінцевими результатами діяльності підприємства і виступає у формі премій, винагород, заохочувальних виплат, а також доплат у розмірах, що перевищують встановлені чинним законодавством.
Основними функціями заробітної плати є:
відтворювальна (заробітна плата забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації);
стимулююча (оплата праці спонукає працівників до ефективних дій на робочих місцях).
Ріст заробітної плати може бути абсолютним і відносним. Якщо заробітна плата - це та частина суспільного продукту, яку одержують працівники і непрацюючі члени їх сімей у грошовій формі для задоволення матеріальних і духовних потреб, то абсолютний ріст передбачає абсолютне збільшення цієї частини, а відносний - ріст тієї частини, яка припадає на кожного працюючого.
Державна політика оплати праці реалізується через механізм її регулювання, а саме через встановлення мінімального рівня заробітної плати, рівня оподаткування доходів працівників, міжгалузевих співвідношень в оплаті праці, умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях та інш.
Основою організацію заробітної плати на підприємствах є тарифна система яка містить такі елементи:
1) тарифну сітку;
2) тарифні ставки;
3) тарифно-кваліфікаційні довідники;
4) схеми посадових окладів.
Тарифна сітка є сукупністю кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів.
В Україні в 1993 році затверджено Єдину тарифну сітку оплати праці робітників, службовців, спеціалістів, керівників за загальними (наскрізними) професіями та посадами, що забезпечує єдині умови оплати праці цих категорій працівників незалежно від галузей виробництва. Тарифна сітка містить 15 тарифних розрядів з діапазоном тарифних коефіцієнтів від 1 до 4,1.
Розмір тарифної ставки першого розряду визначається на рівні встановленого державою мінімального розміру заробітної плати, нижче якого не може проводитись оплата за фактично виконану працівником норму праці.
Середній тарифний коефіцієнт визначається як середньозважена величина добутку чисельності погодинників певного розряду і відповідного тарифного коефіцієнта або добутку трудомісткості робіт по певному розряду і відповідного тарифного коефіцієнта для відрядників.
Тарифно-кваліфікаційні довідники містять систему цензів, яким повинні відповідати робітники певної професії і кваліфікації.
Система посадових окладів передбачає віднесення працівників до певної групи оплати праці на підставі відповідних характеристик.
Підприємства самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, а державні тарифні ставки можуть служити орієнтиром в процесі організації оплати праці.
На підприємствах найчастіше використовують дві форми оплати праці: погодинну і відрядну.
Погодинна форма передбачає оплату праці в залежності від відпрацьованого часу і рівня кваліфікації. Ця форма має такі системи:
1. Пряма погодинна
2. Погодинно-преміальна система
3. Система посадових окладів є різновидом погодинно-преміальної системи. За цією системою оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер.
Відрядна форма передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за певний проміжок часу.
Відрядна форма має такі системи:
1. Пряма відрядна.
2. Відрядно-преміальна.
3. Відрядно-прогресивна.
Процент росту розцінку визначається зі шкали в залежності від проценту перевиконання вихідної бази. Така шкала розробляється і затверджується підприємствами самостійно.
4. Непряма відрядна. Використовується при оплаті праці допоміжних робітників і підсобників.
5. Колективна система оплати праці (бригадна).
При використанні цієї системи спочатку розраховується заробіток всієї бригади, як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадний розцінок. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним із таких методів:
1) Метод година-коефіцієнтів. Використовується тоді, коли всі члени бригади працюють в однакових умовах.
Розподіл бригадного заробітку згаданим методом проводиться в такій послідовності:
а) визначають загальну кількість годино-коефіцієнтів
б) знаходять суму бригадного заробітку, що припадає на один годино-коефіцієнт
в) заробіток і-го робітника (члена бригади)
2) Метод коефіцієнту виконання норм. Використовується за умови, що члени бригади працюють в різних умовах.
Послідовність розподілу бригадного заробітку така:
а) визначають заробіток бригади у випадку стопроцентного виконання норм виробітку
б) знаходять коефіцієнт виконання норм
в) заробітну плату і-го робітника обчислюють:
6. Акордна система. Передбачає встановлення розцінку не за одиницю виконаної роботи, а відразу на весь обсяг робіт із встановленням строку його виконання.
В умовах становлення ринкових відносин на багатьох підприємствах знайшла використання безтарифна система оплати праці. Фактична заробітна плата кожного працівника підприємства є часткою у фонді оплати праці всього колективу або колективу окремого підрозділу і залежить від кваліфікаційного рівня працівника, коефіцієнта трудової участі і фактично відпрацьованого часу.