ЗМІСТ
Вступ
1.Теорія неокласичного синтезу
Висновок
2.Теорія економіки ринків
Висновок
Література
Вступ
В рефераті розглядаються питання економічної теорії:
1. Теорія неокласичного синтезу;
2. Теорія економіки ринків.
Мета реферату – ознайомитися з зазначеними темами, розглянути історію виникнення зазначених теорій, зробити висновки.
1. Теорія неокласичного синтезу
Поява у 30-ті роки XX ст. концепції державного регулювання економіки Дж.-М. Кейнса справила значний вплив на розвиток економічної думки та економічної політики. Водночас, незважаючи на те що кейнсіанство тривалий час зберігало свої позиції, Кейнсу так і не вдалося створити цілісної теорії циклу. Його послідовники не виявили динаміки основних компонентів ефективного попиту, не розглянули значної частини автономних інвестицій, не пов'язаних з рухом національного доходу. Вони аналізували економіку з позицій макроекономічних, народногосподарських величин. Однак вивчення потребували і мікроекономічні категорії. Традиційна економіка характеризувалася інертністю, пасивністю. її результати були пов'язані з величезними затратами через втручання політичної влади в економічний процес. Тому необхідні були зміни.
Принцип неокласичного синтезу запропонував Д.-Р. Хікс у 1937 р. ще до того, як на основі теорій економічного зростання відбулося органічне поєднання кейнсіанського і неокласичного напрямів економічної теорії. Згодом цей підхід був остаточно обґрунтований П.-Е. Самуельсоном.
Самуельсон (Samuelson) Поль-Ентоні (нар. 1915) — американський економіст, лауреат Нобелівської премії (1970). Народився в м. Гера (штат Індіана, СІНА). Диплом Чиказького університету отримав 1935 року, а через рік — диплом Гарвардського університету. У двадцятип'ятирічному віці викладав у Массачусетському технологічному інституті (у 1966 р. повернувся сюди професором економіки). Засновник у цьому інституті факультету економікс.
У 1941 р. П.-Е. Самуельсон став доктором економіки, одночасно за свою дисертацію "Основи економічного аналізу (Операціональне значення економічної теорії)" отримав премію імені Д. Уеллса. Поєднував викладацьку діяльність з роботою консультанта різних державних установ. Як член Комісії СІНА з реконструкції готував переведення після Другої світової війни промисловості на цивільні рейки. У 1947 р. опублікував працю "Основи економічного аналізу". Саме з цього часу почалося тривале протистояння в економічній науці "математиків" і "літераторів". Потяг до чіткої математичної мови дав змогу вченому поєднати вищу математику з економічним аналізом, що стало основою при розробленні статичної й динамічної теорії та основ стабільності економічних систем. До сфери інтересів ученого входить широке коло проблем: від теорії вартості — до проблем міжнародної торгівлі.
У 1952 р. обраний президентом Міжнародного економетричного товариства. У 1958 р. у співавторстві з Р. Дорфманом і Р.-М. Солоу опублікував працю "Лінійне програмування і економічний аналіз".
Протягом 1961 —1968 pp. — радник з економічних питань президентів Дж. Кеннеді й Л. Джонсона, брав активну участь у розробленні економічної програми уряду демократів.
У 1961 р. обраний президентом Американської економічної асоціації (у 1947 р. ця асоціація нагородила його медаллю імені Дж.-Б. Кларка), а в 1968 р. — головою Міжнародної економічної асоціації.
П.-Е. Самуельсон — автор найпопулярнішого в західних країнах підручника "Економікс". Це головна праця вченого, де розкрито систему його поглядів. Підручник став класичним, перекладений на десятки мов, витримав 16 видань.
Член Американської академії мистецтв і наук, Британської академії наук, Національної академії наук США, Американського економетричного товариства. Йому присвоїли почесні вчені ступені університети Гарварда, Чикаго, Індіани, Мічигану, Кейо, Південної Каліфорнії, Пенсільванії, Рочестера, Східної Англії, Північного Мічигану, Массачусетсу, Католицького університету Лувена.
У 50—60-ті роки XX ст. у західній економіці вдалося пом'якшити кризи. Цьому сприяло поширення кейнсіанських рецептів економічного регулювання, що зазнали певних модифікацій. Представники кейнсіанства змістили акценти в бік проблеми темпів, факторів зростання, альтернативи між зайнятістю та інфляцією. Під впливом суперечливої взаємодії ринкового механізму з монопольним регулюванням західні економісти дійшли висновку про необхідність поєднання кейнсіанських рекомендацій щодо регулювання з неокласичними теоретичними положеннями про стимулювання виробництва, внаслідок чого було розроблено теорію неокласичного синтезу.
Неокласичний синтез — теорія, яка поєднує кейнсіанське інтегрування матеріального і грошового секторів економіки з метою одночасного визначення грошового доходу і відсоткової ставки з класичною установкою на те, що тенденції до рівноваги за повної зайнятості може перешкоджати тільки негнучкість системи.
Для цієї теорії характерне використання різних способів економічного аналізу, економіко-математичних методів. Математичні моделі та розрахунки допомагають уточнити логічні обґрунтування, виявити функціональні взаємозв'язки, перевірити висновки і передбачення.
Вчений запропонував поєднати ринкове регулювання з державним впливом на економіку, а саме: в період глибокого спаду використати бюджетні важелі, а за умови піднесення — кредитно-грошові. П.-Е. Самуельсон порівнює ознаки ринкової та адміністративної економіки і віддає перевагу ринковому механізму, що здатний, на його думку, автоматично підтримувати економіку в стані рівноваги. Він зазначає, що ринкова економіка підпорядкована дії природних сил і вона є економікою суворого порядку. Однак на певному етапі стає необхідним втручання держави, яке має бути ефективним, стабільним і справедливим. Ця необхідність зумовлена виникненням монополій, нечесною конкуренцією, загостренням економічних і соціальних суперечностей. Дії держави мають бути спрямовані проти монополізації економіки, на підтримку стабілізаційних заходів щодо пом'якшення ділового циклу, стримування безробіття та інфляції, стимулювання економічного зростання. П.-Е. Самуельсон підтримує впровадження державних програм перерозподілу національного доходу з метою ліквідації соціальних негараздів.
Аналізуючи механізми ринкової економіки, її здатність до саморегулювання з неокласичних позицій, вчений указує, що, крім функцій забезпечення ефективності та справедливості, держава має здійснювати також і макроекономічне регулювання стабільності за методом Дж.-М. Кейнса та його послідовників. На його думку, ринковий механізм визначає ціни та обсяги виробництва, а держава регулює ринок з допомогою податків, державного субсидування та інших економічних методів.
Значну увагу П.-Е. Самуельсон приділяє кейнсіанській моделі регулювання економіки, узагальнює і доповнює висновки кейнсіанської теорії. Проаналізувавши ефект мультиплікатора(здатність приросту чи скорочення сукупного попиту зумовлювати n-кратний порівняно з ним приріст або зменшення загальних обсягів виробництва і національного доходу), він робить висновок: зростання купівельної спроможності може впливати на коливання інвестицій (ефективного попиту), що матиме своїм наслідком коливання в розвитку економіки у циклі кон'юнктури. У праці "Взаємозв'язок між мультиплікатором і принципом акселерації" (1939) вчений подав різні варіанти взаємодії мультиплікатора і акселератора (зв'язок між зміною попиту і спричиненою ним значно більшою зміною інвестицій). Із введенням до аналізу коефіцієнтів мультиплікації й акселерації західна економічна наука зайняла вихідні позиції для розроблення теорій і моделей економічного зростання.
Крім того, П.-Е. Самуельсон торкнувся невирішених проблем кейнсіанського аналізу, серед яких — достовірність інформації щодо стану кон'юнктури. Регулюючі дії держави ґрунтуються на цій інформації, але її недостатня достовірність може спричиняти розбалансування економіки і посилення кон'юнктурних коливань замість того, щоб їх пом'якшити. Він також наголошує, що кейнсіанська модель не враховує впливу зовнішньоекономічних зв'язків на стабільність розвитку.
Відповідно до кейнсіанської моделі безробіття та інфляція є явищами несумісними, але з 70-х років спостерігається явище стагфляції(наявність високого рівня інфляції та безробіття). П.-Е. Самуельсон аналізує його природу та визначає способи подолання з монетарних позицій. Він доходить висновку, що для налагодження господарського механізму необхідно сприяти функціонуванню ринкової економіки на рівні її основної ланки — підприємства. Вчений зазначив, що без розуміння того, від чого залежить цикл ділової активності суб'єкта, неможливі макроекономічні узагальнення.
У межах макроекономічного аналізу П.-Е. Самуельсон досліджував проблему попиту та пропозиції як факторів ділової активності. Він сформулював основи теорії споживчої поведінки, яка, на його думку, регулює попит на товари і через нього — обсяги виробництва, граничні та сумарні витрати. Вчений досліджує вплив конкуренції на ділову поведінку фірм, конкурентної пропозиції на граничні витрати, аналізує форми конкурентної боротьби, вплив монополізації виробництва на стабільність економічного стану фірми. П.-Е. Самуельсон доходить висновку про малу ефективність законодавчого втручання держави у процес формування монополій та наголошує на доцільності використання економічних важелів.
За теорією неокласичного синтезу, світова економічна система є сталою, незалежно від спрямування національних політичних курсів. Вона функціонує за законами ринкової економіки, які відображають зіткнення економічних інтересів. Тому умовою її успішного розвитку є досягнення ринкової рівноваги за мінімального міждержавного регулювання. З огляду на це доцільним є обмеження протекціоністського втручання, яке перешкоджає вільному рухові капіталів.