Основною формою прояву фінансової кризи виступає істотне порушення фінансової рівноваги підприємства. Це характеризується зниженням фінансового потенціалу: втратою платоспроможності, зниженням фінансової стійкості і рядом інших параметрів, що забезпечують фінансову безпеку підприємства в процесі його розвитку. З урахуванням цієї характеристики фінансової кризи підприємства, головним об'єктом зусиль антикризового фінансового управління виступає стабілізація фінансової рівноваги та відновлення фінансового потенціалу.
Фінансова криза відображає характер фінансових суперечностей підприємства. З позицій забезпечення умов розвитку підприємства, головною формою фінансових суперечностей виступає суперечність між фактичним станом його фінансового потенціалу і необхідним об'ємом фінансових потреб. Ця суперечність відображає ситуацію, коли фінансовий потенціал вже вичерпаний і не дозволяє в необхідному об'ємі забезпечувати не тільки розвиток, але і функціонування підприємства.
Фінансова криза може виникати впродовж всіх стадій життєвого циклу підприємства. Виявляючись на будь-якій із стадій, вона гальмує його розвиток, значно зменшує економічний потенціал Слід підкреслити, що прояв кризи на кожній із стадій життєвого циклу підприємства має свої нюанси, які необхідно враховувати в процесі антикризового фінансового управління.
Фінансова криза підприємства носить циклічний характер. Циклічність є загальною формою економічної динаміки, що відображає її нерівномірність, зміну еволюційних і революційних форм економічного прогресу, коливання ділової активності і ринкової кон'юнктури, чергування переважно екстенсивного і інтенсивного економічного зростання. Разом з тим, циклічність формування кризи на рівні підприємств не завжди співпадає з фазою загальноекономічного циклу.
Криза підприємства генерується як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками. Особливістю фінансової кризи підприємств є його висока залежність від зовнішніх чинників - рівня регулювання фінансової діяльності підприємства, кон'юнктури фінансового ринку, ступеня розвитку його інфраструктури і т.п. Разом з тим, ця криза досить часто виникає і під впливом негативних внутрішніх чинників. Частина їх цих внутрішніх чинників може носити суб'єктивний характер.
Фінансова криза несе найбільш небезпечні потенційні загрози функціонуванню підприємства. Вона приводить до достатньо відчутного потрясіння всієї його господарської діяльності і загрожує його економічній безпеці. Разом з тим, слід зазначити, що фінансова криза несе не тільки руйнування. При правильно прийнятих рішеннях керівництва в складний період, вона має прогресивний характер з позицій оновлення окремих елементів фінансової системи підприємства і подальшої інтенсифікації його фінансової діяльності.
Антикризове фінансове управління є системою принципів і методів розробки і реалізації комплексу спеціальних управлінських рішень, направлених на попередження і подолання фінансових криз підприємства, а також мінімізацію їх негативних фінансових наслідків.
Головною метою цього управління є відновлення фінансової рівноваги підприємства, рівня фінансового потенціалу. і мінімізація розмірів зниження його ринкової вартості.
4.2 Дії спрямовані на підвищення ефективності використання фінансового потенціалу
Для встановлення фінансової рівноваги та відновлення потенціалу підприємства треба здійснити деякі заходи:
1. Своєчасно зробити діагностику економічного потенціалу і вжити необхідні превентивні заходи по попередженню фінансової кризи.
Ця задача реалізується шляхом здійснення постійного моніторингу фінансового стану підприємства.
2. Усунути неплатоспроможність підприємства.
Це найбільш невідкладна і складна задача в системі антикризового фінансового управління підприємством. У ряді випадків реалізація тільки цієї задачі дозволяє присікти поглиблення фінансової кризи і одержати необхідний запас часу для реалізації інших антикризових заходів.
3. Відновити фінансову стійкість підприємства.
Реалізація цієї задачі здійснюється шляхом поетапної структурної перебудови всієї фінансової діяльності підприємства. В процесі такої фінансової реструктуризації підприємства в першу чергу повинна забезпечуватися оптимізація структури капіталу, оборотних активів і грошових потоків, а в окремих випадках зниження його інвестиційної активності.
4. Бізнес-планування фінансового оздоровлення з урахуванням основних аспектів реструктуризації підприємства в цілому, а також дебіторської і кредиторської заборгованості, виділення показників допомагаючих відстежувати поточний стан справ;
5. Організувати антикризове управління для впорядковування і узгодження всіх процесів, що відбуваються на підприємстві.
6. Забезпечити контроль у формі систематичного спостереження за виконанням запланованих заходів, своєчасно фіксувати відхилення фактичних показників від планових для оперативного коректування.
7. Запобігати банкрутству і ліквідації підприємства.
Така задача стоїть перед антикризовим фінансовим управлінням підприємства.
8. Мінімізувати негативні наслідки фінансової кризи підприємства.
Ця задача реалізується шляхом закріплення позитивних результатів виводу підприємства зі стану фінансової кризи і стабілізації якісних структурних перетворень його фінансової діяльності з урахуванням її довгострокової перспективи.
Система антикризового фінансового управління базується на певних принципах, до яких відносяться:
1. Принцип постійної готовності реагування. Теорія антикризового фінансового управління стверджує, що фінансова рівновага підприємства досягається в результаті ефективного фінансового менеджменту.
2. Принцип терміновості реагування. Відповідно до теорії антикризового фінансового управління кожний з негативних проявів фінансової кризи не тільки має тенденцію до розширення з кожним новим господарським циклом підприємства, але і породжує нові супутні йому негативні фінансові наслідки. Тому чим раніше будуть включені антикризові фінансові механізми по кожному діагностованому кризовому симптому, тим більші можливості до відновлення порушеної рівноваги матиме в своєму розпорядженні підприємство.
3. Принцип комплексності ухвалюваних рішень. Практично кожна фінансова криза підприємства за джерелами генеруючих його чинників, а відповідно, і по формах прояву своїх негативних наслідків, носить комплексний характер. Аналогічний комплексний характер повинна носити і система розробляються і реалізовуваних антикризових заходів, що забезпечують ефективну нейтралізацію впливу таких чинників і їх негативних наслідків.
4. Принцип альтернативності дій. Цей принцип припускає, що кожне з ухвалюваних антикризових фінансових рішень повинне базуватися на розгляді максимально можливого числа їх альтернативних проектів з визначенням рівня їх результативності і оцінкою витрат.
5. Принцип адаптивного управління. В процесі розвитку фінансової кризи, генеруючі його чинники характеризуються звичайно високою динамікою. Це зумовлює необхідність високого рівня гнучкості антикризового фінансового управління, його швидкої адаптації до змінних умов зовнішнього і внутрішнього фінансового середовища.
6. Принцип ефективності. Реалізація цього принципу забезпечується зіставленням ефекту антикризового фінансового управління і пов'язаних з його реалізацією заходів фінансових ресурсів. Ефект антикризового фінансового управління може характеризуватися рівнем досягнення окремих цілей по запобіганню фінансовій кризі, пом'якшенню негативних умов його протікання або пов'язаних з ним негативних фінансових наслідків. Розглянуті принципи служать основою організації системи антикризового фінансового управління підприємством.
Для відновлення фінансового потенціалу підприємства здійснюється розробка і реалізація комплексної програми виводу підприємства з фінансової кризи. Така комплексна програма розробляється звичайно у формі двох альтернативних документів - комплексного плану заходів щодо висновку підприємства із стану фінансової кризи або інвестиційного проекту фінансової санації підприємства[8].
Таким чином, можна зробити висновок, що економічна криза, яка зараз існує на підприємствах значно знижує їх фінансовий потенціал, а багатьох взагалі приводить до банкрутства. Стан підприємницького сектору є своєрідним відображенням важкої ситуації яка склалася в країні вцілому. А, окрім цього, все погіршується ще й нестабільною політичною ситуацією. Про ефективність антикризових заходів, що робляться владою поки рано судити, проте методи надання допомоги банківському і підприємницькому сектору непрозорі і неефективні. Основними рисами реакції держави на кризу в Україні стали:
- відсутність адекватного інформування громадськості щодо чітких цілей, принципів і методів монетарної і економічної політики;
- суперечність в заявах різних політиків і керівників країни про масштаби, причини і характер кризи, що знижує довіру до влади;
- схильність до адміністративних методів регулювання як інструменту підтримки окремих галузей економіки, що значно розширює вплив кризи, не вирішуючи проблем потерпілих галузей.
В період кризи уряд повинен розробити пакет антикризових заходів, що містить чіткі цілі, принципи і методи державного втручання, а в деяких випадках невтручання в економіку країни.
Висновок
Сучасний стан економіки диктує жорсткі умови існування підприємств. Економічне і політичне становище України є досить поганим, що, звичайно, не може не відобразитися на вітчизняних підприємствах. Низький рівень конкурентоспроможності, недостатній об'єм грошових коштів для оновлення основних фондів - ці фактори пагубно впливають на загальний стан підприємницького сектору Рішення даних проблем здійснюється за допомогою економічного аналізу.