Смекни!
smekni.com

Фіскальна політика як засіб регулювання економіки (стр. 8 из 8)

Стосовно цілей економічної політики відмічено дві головні закономірності:

а) кількість одночасно сформульованих цілей є об'єктивно обмеженою;

б) цілі мають узгоджуватися, координувати для запобігання виникненню між ними суперечностей.

Цілі економічної політики часто відображають інтереси різних соціальних груп суспільства, і тому координація цілей зводиться до узгодження цих інтересів.

Один із варіантів узгодження цілей та інтересів відображений у критерії Паретро, зміст якого зводиться до того, що в результаті прийняття рішень має покращуватися добробут хоча б одного суб'єкта відносин за умови, що не погіршується добробут жодного іншого.

Засоби економічної політики поділяються на економічні та адміністративні. Політика будь-якого напряму - бюджетно-податкова, грошово-кредитна, соціальна, зовнішньоекономічна - має специфічні засоби (інструменти регулювання)

Міра впливу засобу на мету відображається в економічних мультиплікаторах. Кожен мультиплікатор дає можливість оцінити, як зміниться величина, що уособлює мету, при зміні величини засобу на одиницю. Для визначення мультиплікатора необхідно мати статистично отримані дані про певні змінні. Точність прогнозів на підставі розрахунку мультиплікаторів визначається точністю даних про змінні.

Існують два погляди на ефективність економічної політики: стратегія активізму та дотримання усереднених правил реалізації економічної політики.

Фіскальна політика опосередковує рух доходів та витрат, впливаючи на нього вилученням податків та державними витратами.

Важливими елементами державних витрат є закупівля товарів і послуг та соціальні трансферти. Кожен з них по-різному впливає на макроекономічний кругообіг. Так само по-різному впливають на макроекономічну рівновагу прямі(на доходи) та непрямі(на споживання) податки. Податки на доходи змінюють попит на ресурси. Податки на споживання збільшують загальний рівень цін і скорочують випуск.

Пряме і непряме оподаткування дає суспільству вигоди у вигляді певної суми податкових надходжень до бюджету,що використовуються в інтересах суспільства. Втратами від прямого оподаткування є зменшення пропозиції виробничих ресурсів, від непрямого - зростання цін для покупців і зменшення виручки від реалізації для продавців.

Незбалансованість державного бюджету України, дефіцитність торговельного балансу, прийняття державою боргів підприємств і не виважена політика державного запозичення вкрай загострили проблему державного боргу.

З викладеної інформації я можу зробити висновок, що податковий механізм в Україні потребує деякої корекції і змін. На теперішній час, враховуючи специфічні особливості економіки та традицій, Україні необхідно провести глибоку податкову реформу, створити таку податкову систему, яка реально стимулювала б економічну діяльність,а захищала б інтереси держави – це не тільки захист бюджету, але й захист інтересів підприємств.

Для цього, на мою думку, треба налагодити, в першу чергу, економічну систему – щоб вона була “прозорою ”, тобто, щоб не було ніяких можливостей зловживань (на рівні державного бюджету) та “перекачування ” капіталу за межі країни. В інакшому разі, зміцненню економіки не допоможе навіть і податкова реформа. Поступлення в бюджет тільки зменшується, бо підприємства, навіть при низьких ставках податку, не будуть виходити з тіньової економіки через недовіру непостійному та незрозумілому податковому законодавству. Треба діяти таким чином, щоб викликати довіру у людей. А люди, в свою чергу, вкладали б капітал в українську, а не зарубіжну економіку, і фіскальна політика України стане основним джерелом наповнення бюджету.

На даному етапі становлення нашої країни необхідна підтримка вітчизняного виробника, інвесторів, які прагнуть допомогти Україні, фізичних осіб, які є жителями цієї країни. Як ми знаємо з економічної теорії для функціонування держави необхідно дотримуватися кілька умов. Це виробництво, торгівля, мирне співіснування і звичайно ж зняття податків з своїх громадян і підприємців. Та треба пам’ятати, що великі податки приводять до занепаду економіки, погіршення матеріального і морального становища її мешканців.

Якщо за цих умов намагатися збалансувати бюджет фіскальними заходами, то потрібно підвищити податки або скоротити державні витрати. Звичайно, ці заходи зможуть збалансувати річний бюджет, але за характером свого впливу на економіку вони є стримуючими, тобто викличуть ще більше падіння виробництва.

Тому з одного боку, дана політика є ефективним інструментом в стабілізації економіки, Усунення безробіття та стриманя інфляції, а з іншого – вона може викликати бюджетний дефіцит і породжувати державну заборгованість та інфляцію. Тому вважаю, що розглянута сфера економіки держави повинна бути строго регульована і здійснювати своє функціонування в розрахунку пропорційного співвідношення до загального суспільного середньосоціального рівня життя населення.


Список використаних джерел

1. Закон України „Про Державний бюджет України на 2005 рік ”Фінанси України, - Київ, 2005р.

2. Закон України "Про Державний бюджет на 2005 рік",- Київ , 2005р.

3. Закон України „Про державний бюджет на 2006 рік”, -Київ, 2006р.

4. „Бюджетний кодекс України”,– Київ, 2001р.

5. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. „Економіка”,- Київ, 2003р.

6. Базилевич В.Д., „Економічна теорія”,-Київ,2006р.

7. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. „Макроекономіка ”, – Київ,2005р.

8. Вініченко І.І., Гончаренко О.В, Дацій Н.В, С.О.Корецька С.О. „Макроекономіка ”,– Київ, 2006р.

9. Воробйов Є.М., „Економічна теорія”,-Харків,2003р.

10. Дзюбик С.Д., Риволь О.Е., Яцкевич Е.Я., „Основи економічної теорії”,- Київ, 2006р.

11. Д’яконова І.І. „Бюджетний дефіцит та методи його оптимізації”, Фінанси України, - Київ ,2002р.

12. Д’яконова І.І. „Причини та фактори бюджетного дефіциту”,Банківська справа, -Київ, 2002р.

13. Єпіфанов А.О.,Сало І.В. Д’яконова І.І. „Бюджет і фінансова політика України”,- Київ, 2002р.

14. Копилов В.А., „Проект Держбюджету на 2007 рік як складова стратегії економічного зростання”. ІІ Фінанси України, – 2006р.

15. Косік А.Ф., Гронтофська Г.Е. „Макроекономіка”,- Київ, 2004р.

16. Кулішов В.В., „Макроекономіка. Основи теорії і практикум”,- Львів, 2004р.

17. Кушнір В.С., „Мікро- та макроекономіка”-Київ 2006р.

18. Мельник Л.Ю., Корецький М.Х., В.М.Огаренко,та інші. „ Основи економічної теорії”,- Київ, 2005р.

19. Мельничук С. „ Державному бюджету економічне обґрунтування”, Фінанси України, -Київ, 2003р.

20. Опарін В.М. „Передумови та чинники розбудови ефективної бюджетної системи в Україні”,Фінанси України,- Київ, 2003р.

21. Павлюк К.В. „Проблеми формування бюджету розвитку”, Фінанси України- Київ, 2000р.

22. Панчишин С. „Макроекономіка”,- Київ, 2005р.

23. Передборський В.А., Гарін Б.Б., Кухаренко В.Д., „Економічна теорія”,- Київ, 2003р.

24. Сочко К. „Принципи бюджетної політики ”,- Ужгород, 2004р

25. Тарасевич В.М., „Економічна теорія ”, - Київ, 2005р.

26. Уразов А.І.,Маслюк П.В., Саух І.В., „Основи економічної теорії ”, -Київ, 2003р.

27. Шаблиста Л. М. „Податки як засіб Структурної перебудови економіки”,-

28. Київ, 2004р.

29. Юрій С.І. Бюджетна система України,– Київ, 2002р.

30. Статистичний щорічник України за 2005 рік. Київ, 2005р.


ДОДАТКИ


Додаток А

Характеристика динаміки зовнішнього та внутрішнього боргів за 1999-2005р.Таб. 4.1.

Показники Роки
1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005
І. Основні макроекономічні показники
Темп інфляції (% у середньому за рік) 22,7 23 21 18 16 16 15
ВВП у поточних цінах (млрд.грн.) 127 154,5 191,7 230,7 274,3 327,8 390,1
Валютний курс (середньорічний) (грн./дол.) 4,3 6,3 8,1 9,4 10,5 11,7 12,9
Доходи Зведеного бюджету (% ВВП) 25,6 25 25 25 25 25 25
Доходи Державного бюджету (% ВВП) 15,5 15,0 14,3 13,8 13,8 13,8 13,8
Первинне сальдо Зведеного бюджету (% ВВП) 0,9 3,6 3,6 3,6 3,5 3,5 3,4
Сальдо Зведеного бюджету (% ВВП) -1,5 0,4 1,2 1,2 1,2 1,2 1,2
Процентні ставки за державним боргом (% у валюті позики):
- внутрішні державні позики 27,4 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0
- зовнішні державні позики 9,6 9,5 9 9 9 9 9
Сеньйораж (% ВВП) 0 1,7 1,7 1,7 1,7 1,7 1,7
ІІ. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу:
- виплата процентів за внутрішніми державними позиками (млрд.грн.) 1,3 0,4 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0
- виплата процентів зовнішнім кредиторам (млрд. грн.) 1,8 4,5 4,5 4,9 5,2 5,4 5,4
Видатки бюджету по виплаті процентів за державним боргом (% ВВП) 2,4 3,2 2,3 2,1 1,9 1,6 1,4
Видатки бюджету по виплаті процентів (% доходів Зведеного бюджету) 9,4 12,7 9,3 8,5 7,6 6,6 5,6
Видатки бюджету по виплаті процентів (% доходів Державного бюджету) 15,5 21,1 16,4 15,5 13,9 11,9 10,1
ІІІ. Державний борг (на кінець року):
- за внутрішніми позиками (млрд. грн.) 11,4 0,69 0,58 0,0 0,0 0,0 0,0
- зовнішній державний борг (млрд. дол.) 12,4 11,4 10,6 9,9 9,0 8,1 7,1
Державний борг (усього) (% ВВП) 60,0 54,8 49,2 42,7 36,4 30,4 24,7
ІV. Видатки бюджету, не пов’язані з сплатою процентів (%) 24,7 21,4 21,5 21,7 21,9 22,2 22,4