Нинішній етап трансформації економіки України характеризується, як етап стабілізації і структурної перебудови. Ринок праці на цьому етапі продовжує формуватися, як основний елемент економічної системи, що чутливо реагує в цілому на всі процеси в суспільстві. Необхідно відмітити, що на ринку праці України відбувається поліпшення ситуації, що пов’язане із підвищенням економічної активності населення, в тому числі зростанням зайнятості, скороченням безробіття, зниженням чисельності економічно неактивних громадян, зокрема осіб, які зневірились у пошуках роботи. За матеріалами вибіркових обстежень населення з питань економічної активності, чисельність економічно активного населення у віці 15–70 років у І півріччі 2007 року, порівняно з відповідним періодом минулого року, збільшилась на 40,4 тис. осіб та становила 22,3 млн. осіб. Рівень економічної активності зріс з 62,2% до 62,6%.
Протягом 10 місяців 2007 року комплекс різноманітних послуг та матеріального забезпечення в Україні отримали понад 2 млн. незайнятих громадян. Чисельність осіб, які отримали роботу за направленням центрів зайнятості, порівняно з відповідним періодом минулого року, збільшилась на 31,3 тис. осіб і становила 966,4 тис. осіб, у тому числі шляхом надання дотацій роботодавцям працевлаштовано 30,7 тис. безробітних; 21,3 тис. безробітних отримали одноразово виплату допомоги по безробіттю і організували власну справу. Якщо за 2006 рік рівень працевлаштування громадян, які шукали роботу, становив 39,7%, то в січні-жовтні 2007 року – 46,0%. Зростання цього показника відбулося в усіх регіонах (табл. 1).
Таблиця 1
Кількість зареєстрованих безробітних за регіонами, тис. чол.
| 1996 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | |
| Україна | 126,9 | 1174,5 | 1155,2 | 1008,1 | 1034,2 | 988,9 | 981,8 |
| Автономна республіка Крим | 3,5 | 33,4 | 26,2 | 27,8 | 42,1 | 41,1 | 40,8 |
| області | |||||||
| Вінницька | 2,9 | 35,0 | 39,3 | 40,6 | 35,9 | 31,3 | 41,3 |
| Волинська | 5,6 | 37,8 | 34,3 | 33,2 | 24,9 | 27,1 | 26,7 |
| Дніпропетровська | 2,9 | 86,6 | 89,5 | 78,2 | 79,1 | 73,1 | 63,5 |
| Донецька | 8,5 | 95,7 | 95,1 | 72,1 | 76,0 | 71,6 | 64,3 |
| Житомирська | 6,0 | 53,4 | 59,3 | 39,7 | 33,4 | 37,5 | 38,4 |
| Закарпатська | 6,4 | 41,5 | 44,1 | 37,1 | 40,2 | 32,9 | 28,2 |
| Запорізька | 2,8 | 36,6 | 38,5 | 38,8 | 39,0 | 38,0 | 36,9 |
| Івано-Франківська | 11,4 | 50,0 | 44,9 | 38,6 | 38,0 | 34,1 | 35,2 |
| Київська | 5,0 | 52,4 | 53,5 | 43,7 | 39,5 | 31,5 | 29,7 |
| Кіровоградська | 3,5 | 34,4 | 31,6 | 26,1 | 30,3 | 33,8 | 31,3 |
| Луганська | 6,9 | 53,4 | 57,9 | 48,4 | 47,3 | 42,9 | 36,9 |
| Львівська | 15,5 | 110,1 | 90,9 | 61,4 | 60,0 | 59,1 | 60,5 |
| Миколаївська | 2,4 | 27,6 | 28,0 | 24,7 | 24,8 | 27,6 | 28,3 |
| Одеська | 1,8 | 12,8 | 15,9 | 19,2 | 27,3 | 31,0 | 31,3 |
| Полтавська | 3,8 | 44,1 | 47,3 | 44,7 | 41,7 | 38,0 | 40,3 |
| Рівненська | 5,6 | 45,4 | 45,6 | 44,7 | 43,8 | 36,9 | 39,6 |
| Сумська | 3,4 | 49,9 | 46,7 | 38,1 | 33,5 | 30,7 | 31,1 |
| Тернопільська | 4,8 | 39,3 | 42,6 | 39,8 | 42,4 | 41,8 | 48,0 |
| Харківська | 4,8 | 63,7 | 60,2 | 55,9 | 56,1 | 51,9 | 52,2 |
| Херсонська | 3,0 | 20,3 | 25,3 | 28,9 | 41,7 | 40,0 | 34,2 |
| Хмельницька | 4,5 | 26,5 | 29,1 | 28,2 | 26,4 | 27,8 | 31,9 |
| Черкаська | 3,0 | 33,8 | 33,9 | 32,4 | 37,3 | 42,1 | 43,7 |
| Чернівецька | 2,3 | 22,0 | 21,8 | 23,1 | 33,9 | 30,5 | 32,0 |
| Чернігівська | 5,2 | 50,4 | 38,0 | 29,4 | 28,1 | 27,2 | 26,2 |
| міста | |||||||
| Київ | 1,1 | 15,6 | 13,9 | 11,4 | 9,6 | 7,5 | 7,5 |
| Севастополь | 0,3 | 2,8 | 1,8 | 1,9 | 1,9 | 1,9 | 1,8 |
(Таблиця побудована за даними Держкомстату України)
Разом з тим, в Україні постійно виникають нові і залишаються невирішеними цілий ряд проблем, що пов’язано зі специфікою забезпечення конкурентоспроможності незайнятих громадян в умовах ринкової економіки. Не вистачає узгодженості в методології визначення незайнятого населення. Залишаються невирішеними і проблеми статистики ринку праці. Крім того залишається невирішеною термінологічна неузгодженість, що призводить до різної інтерпретації тих чи інших категорій та понять, зокрема: конкурентоспроможності, якості робочої сили, якості трудового потенціалу, незайнятого населення, безробіття, нерегламентованої зайнятості тощо.
Позитивні тенденції на ринку праці супроводжуються не тільки зростанням заробітної плати, а й суттєвим скороченням заборгованості, яка за час роботи Уряду на чолі з Віктором Януковичем (серпень 2006 року – березень 2007 року) зменшилася на 19,1% або на 208,3 млн. Станом на 1 квітня 2007 року заборгованість із зарплати становила 880,8 млн. грн.
Але на фоні світової економічної кризи, яка розпочалась у другій половині 2008р., зараз спостерігається зменшення вільних робочих місць, скорочення штатів, заробітних плат. Тобто відсоток безробіття по Україні значно підвищився.
Виходячи з цього всього, можна зробити висновок, що пріоритетними напрямками реформування українського ринку праці мають бути вдосконалення системи оплати праці, розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп, підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили, запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення і перерозподілу, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняного виробництва. Але досягнення цих цілей на даний момент можливе лише за умов подолання економічної кризи.
Список використаної літератури
1. Богиня Д.П., Куліков Г.Т., Шамота В.М., Лисогор Л.С. та ін. Соціально-економічний механізм регулювання ринку праці та заробітної плати. Київ: Інститут економіки НАНУ, 2001, 300 с.
2. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор'єва М.І. . Економіка праці й соціально-економічні відносини. Київ: Центр навчальної літератури, 2004, 440 с.
3. Яркин П. Тенденції ринку праці в Україні // Фінанси, №12, 2007р., - с.23-27.
4. Інформація Держкомстату України.