Ціни на промислову продукцію. Загальна характеристика, методи встановлення і регулювання (стр. 3 из 8)
Крапка беззбитковості (кількість виробів Кбу), при якій загальні витрати й доходи збігаються, визначається по формулі (2.1)
, (2.1)де Ц - ціна виробу;
Кбу – кількість виробів;
Ипер – змінні витрати на виріб.
Для одержання цільового прибутку (Ппл) необхідно забезпечити обсяг продажів у кількості Кпл. При збуті ДО < Кбу підприємство буде зазнавати збитків.
При встановленні ціни на основі чутливості одержувачем цінності товару (метод споживчої оцінки) підприємство переконує покупця в перевагах свого товару, використовуючи нецінові методи впливу (сервіс, гарантії, право використання товарної марки й т.п.).
Часто використається метод проходження за лідером, коли підприємство встановлює ціни на продукцію на рівні сформованих на ринку поточних цін або трохи нижче.
При визначенні цін на проекти при участі в конкурсах необхідно відповідно до теорії рішень установити таку ціну, що веде до найбільшого очікування прибутку в довгостроковому плані.
При визначенні базової ціни виробу можна використати параметричні методи ціноутворення, метод питомих ваг, баловий метод, метод регресійного аналізу й ін.
В основі методу питомих показників лежить визначення питомої величини ціни (Цо) по формулі (2.2):
Цо=Цп/Хо (2.2)
де Цп - прейскурантна ціна;
Хо - величина основного параметра якості.
При баловому методі ціна нового виробу (Цн) визначається по формулі (2.3):
Цн=Цб((Бнi/(Боi) (2.3)
де Цб - ціна базисного виробу;
i - параметри якості;
Бнi - балова оцінка i-го параметра нового виробу;
Боi - балова оцінка i-го параметра базисного виробу.
Метод регресійного аналізу ґрунтується на обліку впливу на ціну основних параметрів якості виробу:
Ц=f (Х1,Х2,Хn,)
де: Х1, Х2, Х3, … Хп – основні параметри якості виробу.
Для стимулювання збуту широко використаються:
- ціни-принади, установлювані на відомі торговельні марки на низькому рівні;
- премії або компенсації за придбання товару в строго певний період часу;
- психологічне ціноутворення, при якому встановлюються психологічно привабливі ціни нижче круглих сум;
- вигідні процентні ставки при продажі в кредит; гарантійні умови й договори про технічне обслуговування й ін.
1.3 Державна цінова політика та її вплив на економічні процеси
Цінова політика держави — це діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади, спрямована на досягнення трьох основних цілей: послідовного проведення цінової лібералізації, державного регулювання цін (тарифів) на окремі види товарів (послуг) та здійснення контролю за їх додержанням.
Ступінь, форми та масштаби державного втручання в ціноутворення залежать від стану економічного розвитку країни, інтенсивності інфляційних процесів, ступеня монополізації та конкуренції, питомої ваги державного сектору та інших чинників. Форми державного регулювання наведені у додатку В.
Втручання держави в процес ціноутворення здійснюється в таких трьох основних формах: обмеження рівня ціни, введення податкових платежів з метою вилучення частки доходів у виробників і споживачів, державна підтримка цін через дотації. Втручання в перелічених формах здійснюється за допомогою різноманітних методів державного регулювання цін, які можна об'єднати в дві групи: прямі та непрямі (опосередковані).
Пряме регулювання, як правило, переважає на початковому етапі створення ринку, коли в економіці виникає кризова ситуація. До прямих методів регулювання цін належать:
• установлення фіксованих (твердих) цін на найважливіші товари та послуги;
• застосування граничних цін або граничних коефіцієнтів їх підвищення;
• декларування зміни цін;
• заморожування (блокування) цін на певний період;
• запровадження граничних рівнів посередницько-збутових націнок та торговельних надбавок;
• укладання договорів про ціни між державою та підприємствами.
Непрямі методи державного регулювання цін переважають на етапі зрілого ринку, коли регулюючий потенціал ринкового механізму реалізується сповна. За допомогою цих методів держава не диктує порядок чи способи визначення цін, а лише регулює поведінку суб'єктів, які беруть участь у процесі ціноутворення. До основних непрямих методів регулювання цін належать:
• застосування граничних нормативів рентабельності;
• зміна рівнів та диференціація ставок товарних податків;
• пільгове оподаткування та кредитування;
• диференціація ставок ввізного мита.
Державне регулювання цін спрямоване на досягнення певних цілей економічної політики країни. Серед них можна виділити найтиповіші, кожній з яких притаманні відповідні методи державного впливу на процеси ціноутворення. Перша — запобігти руйнівному впливові цін на економіку та стримати інфляцію. Така мета, як правило, ставиться за умов переходу країни від командно-адміністративної до ринкової економіки або в період відтворення ринкових відносин, зруйнованих війною чи соціально-економічною дестабілізацією. За таких умов держава вдається переважно до політики прямого регулювання цін шляхом установлення фіксованих цін на основні види товарів та послуг з одночасним дотуванням їх виробників.
Важливою метою державного регулювання цін є захист внутрішнього ринку від негативного впливу зовнішньої конкуренції. Для цього держава використовує політику протекціонізму, яка, зокрема у сфері ціноутворення, передбачає дотування національних виробників або підвищення цін на окремі імпортні товари до необхідного рівня за допомогою ввізного мита. На сучасному етапі економічного розвитку в усіх країнах основною метою державного регулювання цін є стримування монополізму та забезпечення конкурентного середовища на ринку. В Україні державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень, вибір методів та встановлення термінів регулювання здійснюється Міністерством економіки, а на регіональних ринках— місцевими органами. Ці установи спільно з Антимонопольним комітетом визначають перелік регульованої продукції монополістів.
Відповідно до "Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень" регулювання цін монополістів здійснюється шляхом встановлення фіксованих чи граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних і посередницько-збутових надбавок (націнок), граничних нормативів рентабельності або запровадженням обов'язкового декларування зміни цін. Перелічені методи в основному відповідають світовій практиці, але, маючи певні недоліки, з різною мірою ефективності використовуються в ціновому регулюванні. Так, метод установлення фіксованих або граничних цін потребує значної інформації, що може вплинути на точність їх розрахунків, а застосування методу регулювання на основі граничних нормативів рентабельності та граничних рівнів торговельних та посередницько-збутових надбавок часто не може зупинити зростання цін, а в деяких випадках навіть сприяє їхньому підвищенню.
Зазначені недоліки значною мірою усуваються регулюванням цін на основі декларування. Декларування зміни цін означає, що підприємство для підвищення ціни, яка підлягає державному регулюванню, має звернутися у відповідні органи для отримання на це дозволу. Тому в деяких країнах такі ціни називаються "дозвільними".
З метою здійснення цінової політики держава створює спеціальну систему органів ціноутворення, до складу якої входять загальнодержавні, регіональні та відомчі установи. До першої групи належить Міністерство економіки України, а до другої — управління з питань цінової політики Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Здійснення державної цінової політики неможливе без ефективного контролю за додержанням дисципліни цін. Державну дисципліну цін розуміють як дотримання визначених нормативними актами і документами вимог щодо формування, установлення та використання цін за умов регульованої економіки. Контроль за додержанням дисципліни цін здійснюється системою спеціальних органів, зокрема Державною інспекцією з контролю за цінами Міністерства економіки України та підпорядкованими їй державними інспекціями Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської місцевих державних адміністрацій. Головним завданням Держінспекції є здійснення контролю за додержанням центральними та місцевими органами влади, підприємствами та організаціями вимог щодо формування, установлення та застосування цін і тарифів.У разі виявлення фактів неправильного установлення цін і тарифів державні інспекції з контролю за цінами застосовують до порушників штрафні санкції. Вся сума виручки, одержана в результаті порушення державної дисципліни цін, підлягає вилученню до відповідного бюджету. Крім того, з порушника стягується штраф у двократному розмірі незаконно одержаної суми виручки.В умовах ринку ціна здебільшого визначається в процесі вільних торгів між продавцем і покупцем. Така узгоджена ціна за умов збігу між попитом і пропозицією називається рівноважною. Але в деяких випадках до цього процесу підключається держава, установлюючи остаточну величину ціни на іншому рівні..
РОЗДІЛ 2. Аналіз цінової політики ВАТ "Скарлетт"
2.1 Коротка характеристика ВАТ "Скарлетт" і її товару
"Скарлетт" сьогодні - це найбільша розвинена оптова й роздрібна мережа продажів, а також виробництва побутової техніки (зокрема прасок), лідер українського ринку в цій області. Вісім років успішного бізнесу в Україні - це ціла епоха економічних, політичних і соціальних змін. Утримати лідерство під силу тим, хто пропонує партнерам товар найвищої якості, оперативно організує його доставку й гарантує при цьому міжнародний рівень обслуговування.