Гідротехнічне і водогосподарське будівництво як галузь економіки. Основні техніко-економічні показники гідроспоруд і об'єктів
ПЛАН
Водне господарство - це галузь економіки, яка займається вивченням, обліком і регулюванням водних ресурсів, їх охороною від забруднення і виснаження, а також транспортуванням до місця споживання.
Основними напрямками використання водних ресурсів є:
1) водопостачання (комунальне, промислове і для теплових електростанцій);
2) зрошення і обводнення земель;
3) гідроенергетика;
4) водний транспорт, риборозведення;
5) використання водоймищ, водотоків та прибережної території для відпочинку населення і спорту.
Водне господарство - галузь економіки, яка має на меті використання поверхневої і підземної води для потреб населення і всіх галузей народного господарства. В його сферу входить також боротьба з виснаженням водних ресурсів та з їх забрудненням (очищення стічних вод), боротьба з повенями та розмивами берегів водосховищ тощо.
Гідротехнічне будівництво - це будівництво водогосподарських об’єктів, набережних, спеціальних укріплень берегів від розмиву.
Одним з найважливіших завдань в розвитку водного господарства і гідротехнічного будівництва є створення системи економічних відносин, які б забезпечили збільшення виробництва продукції, покращення її якості, підвищення продуктивності праці і зменшення витрат на одиницю продукції.
Водне господарство і гідротехнічне будівництво - це галузі народного господарства, тобто комплекси організацій і підприємств, які випускають конкретний вид готової продукції: будівлі ГЕС, греблі, порти, канали, водоскиди, насосні станції, водогони, селища будівельників. Готова продукція – це завершені і підготовлені до експлуатації споруди та об’єкти.
Будівництво взагалі в залежності від його характеру поділяється на галузеві: промислове, житлове, транспортне, гідротехнічне, водогосподарське та інші. В свою чергу, окремі галузі поділяються на види. Наприклад, в транспортному будівництві розрізняють: залізничне, автодорожне, аеродромне та інші. Гідротехнічне будівництво поділяється на будівництво ГЕС, портів, каналів, тунелів, захисних і берегозакріплюючих споруд, підприємств річкового транспорту. Водогосподарське будівництво поділяється на будівництво зрошувальних та осушувальних гідромеліоративних систем, об’єктів сільськогосподарського і комунального водопостачання, рибного господарства, санітарних і рекреаційних об’єктів.
Сучасне водне господарство тісно пов’язане з усіма галузями народного господарства і охоплює практично всю територію України. При формуванні водогосподарських систем вирішуються технічні, економічні і організаційні проблеми. На базі комплексних гідровузлів, як правило, створюються водогосподарські комплекси (ВГК). Основною задачею ВГК є регулювання стоку річки з метою узгодженого задоволення промисловості, енергетики, сільського господарства (зрошення), водного транспорту і комунального господарства, іншими словами - раціональне задоволення водокористувачів і забезпечення якості води в умовах нерівномірного стоку.
Основний напрямок розвитку гідротехнічного і водогосподарського будівництва на Україні – це будівництво потужних гідроелектростанцій і комплексне використання водних ресурсів.
Особливе значення при цьому надавалось гідроенергетиці, а також річковому транспорту, в південних районах України - зрошенню.
Ще в 1932 році була побудована найпотужніша на ті часи в Європі Дніпрогес з установленою потужністю 560 МВт. Під час Великої Вітчизняної війни вона була зруйнована, а після її відновлення в 1949 році потужність станції була збільшена до 650 МВт. В 1974 р. була збудована друга черга Дніпрогес – ІІ з потужністю 850 МВт, після чого загальна потужність Запорізької ГЕС складає 1500 МВт. В складі цього гідровузла був шлюз, а за рахунок підпору греблею - перекриті пороги Дніпра.
Після Другої світової війни на Дніпрі був побудований каскад гідровузлів комплексного призначення (Каховський - 1955р., Кременчуцький - 1961р., Дніпродзержинський - 1963 р., Київський - 1964 р., Канівський - 1972 р.), що дозволило створити глибоководний шлях для судноплавства від гирла річки Прип'ять до Чорного моря довжиною 923 км.
В 1980 році була побудована потужна Дністровська ГЕС (969 МВт) на р. Дністер.
В 1973 р. побудована Київська гідроакумулююча електростанція (ГАЕС), будуються Ташликська і Дністровська ГАЕС.
Водосховища побудованих гідровузлів забезпечують водопостачання і обводнення найважливіших промислових районів Придністров’я, Криворіжжя і Донбасу. Побудовані канали Сіверський Донець-Донбас, Дніпро-Донбас, Каховський магістральний зрошувальний канал, Північно-Кримський магістральний канал та інші.
Створення крупних водосховищ при гідроелектростанціях дозволило суттєво поліпшити систему водопостачання промислових виробництв, міст і селищ, підвищити гарантії водопостачання.
Значна роль водосховищ і для захисту територій та народно господарських об’єктів від повеней. Так, на Дніпрі практично виключені значні збитки від повеней.
Водосховища комплексних гідровузлів, канали, насосні станції багато в чому сприяли розвитку зрошення.
Зрошення засушливої і недостатньо зволоженої землі є основою стійких врожаїв. Без всебічного розвитку меліорації неможливий поступовий розвиток сільського господарства. Радикальні засоби збільшення урожайності - це комплексна механізація, селекція та інші фактори інтенсифікації сільського господарства, але і вони без меліорації не можуть гарантувати стійкого зростання сільськогосподарського виробництва. На Україні створені потужні гідромеліоративні системи: Каховська, Первомайська, Сірогозьська, Приазовська, Дунай-Дністровська. Меліоративні землі України обслуговують більше 11 тис. насосних станцій і установок із загальної кількістю насосів більше як 50 тис. Найбільш потужною станцію в бувшому Радянському Союзі була Каховська насосна станція (N=168 МВт).
Водогосподарські комплекси - це сукупність гідротехнічних споруд та системи соціально-економічних і технічних заходів по використанню водних ресурсів в інтересах ефективного розвитку всіх галузей економіки.
Учасники ВГК поділяються на водоспоживачів і водокористувачів.
Водоспоживачі забирають воду із водних об’єктів і частина води втрачається безповоротно (промислове і комунальне водопостачання, зрошення, теплова і атомна енергетика).
Водокористувачі не забирають воду із водних об’єктів, а лише використовують її (гідроенергетика, водний транспорт, лісосплав, рибне господарство, водний туризм).
Всі споруди ВГК поділяються на загальні, галузеві і супутні.
Загальними для всіх учасників ВГК є підпірні споруди (гребля, дамба, напірна стінка), водосховища і регуляційні споруди (водозливи, водоскиди).
Галузевими спорудами комплексного гідровузла є: гідроелектростанція, судноплавний шлюз, водозабори для зрошення, водопостачання, рибопропускні споруди і т.п.
Супутні об’єкти здійснюють технологічні зв’язки між гідровузлами і об’єктами народного господарства: ЛЕП, магістральні і зрошувальні канали, трубопроводи водопостачання тощо.
Гідровузол разом із водосховищем, будівлями, будинком управління і допоміжними спорудами (гаражі, склади, дороги) називається водогосподарським об’єктом (ВГО).
Комплексним ВГО називається комплексний гідровузол з галузевими спорудами.
Створення водосховищ та інших водогосподарських об’єктів відноситься до антропогенного впливу на природу, тобто впливу господарської діяльності людини на природу. Цей вплив особливо значний для окремих галузей, таких як енергетика, промисловість, транспорт і сільське господарство.
Водогосподарські об’єкти суттєво впливають на екологію, рослинний і тваринний світ. Цей вплив може бути позитивним і негативним.
Об’єктом вивчення курсу "Економіка водогосподарського будівництва" є будівництво як особлива галузь економіки.
Будівництво поділяється на галузеві: промислове, транспортне, житлове, гідротехнічне, водогосподарське, сільськогосподарське.
Кожна галузь будівництва об’єднує значну кількість будівельно-монтажних організацій (БМО).
БМО – це виробничо-господарська одиниця, яка виконує будівельно-монтажні роботи і характеризується виробничо-технічною і організаційною єдністю, самостійним управлінням і оперативно-господарською незалежністю.
Організаційно-технологічні особливості водогосподарського будівництва обумовлюють специфіку характеру і форм економічних закономірностей, властивих цьому виду будівництва. Вивчення курсу доцільно почати з визначення деяких понять.
Будівництво – це галузь матеріального виробництва, зведення і реконструкція будівель і споруд.
Капітальне будівництво – це конкретна галузь матеріального виробництва (будівництва ГЕС, автотранспортна), яка забезпечує відтворення виробничих потужностей і основних фондів. В склад цієї галузі входять будівельно-монтажні і проектно-вишукувальні організації, дирекції підприємств та інші.
Капітальні вкладення – це витрати на спорудження нових або реконструкцію діючих основних фондів виробничого і невиробничого призначення.