Житомирська філія Європейського університету
Регулювання валютного курсу в період фінансово-економічної кризи
Запорожець Т.Ю.
Науковий керівник Світлишина І.А.
Світова фінансова криза, що розпочалась у 2007 році зачепила в тій чи іншій мірі економіки більшості країн світу. В тому числі наслідки кризи були відчутні і в Україні. В умовах глобалізації економічних процесів, швидкої інтеграції національних фінансових ринків валютний чинник стає одним з головних елементів виходу як з фінансової так і економічної кризи.
Складовою частиною грошової системи країни є національна валютна система як форма організації валютних відносин, формування якої в Україні ще остаточно не закінчене. [3] Формування валютних курсів та їх регулювання відбувається під дією не тільки економічних, а й політичних чинників як міжнародного, так і внутрішнього характеру. Особливо відчутним вплив цих чинників став в умовах світової фінансової кризи. У країнах з незрілими ринковими відносинами, до яких відноситься й Україна, зовнішні та внутрішні чинники спричинили виникнення девальваційного шоку національних валют. Зокрема, румунський лей знецінився на 20%, російський рубль - на 12,3%, польський злотий - на 23%, українська гривня - на 41,9% [4]. Як свідчить аналіз, економічні методи валютного регулювання, які наразі використовують центральні банки країн, в умовах стрімкого відтоку іноземного капіталу стали неефективними для запобігання девальвації валют.
Метою дослідження є визначення заходів щодо поліпшення використання системи прямих валютних обмежень в Україні для стабілізації обмінного курсу гривні в момент її стрімкого знецінення.
Проблемами ефективності застосування валютних обмежень у практиці регулювання динаміки обмінного курсу, особливо під час фінансових криз, присвячено дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Зокрема, О. Береславська вважає, що "валютні обмеження є досить оперативним інструментом валютно-курсового регулювання. Вони можуть досить швидко встановлювати і відмінятися залежно від ситуації на валютному ринку".
Сучасні дослідження систем валютного регулювання в багатьох країнах світу свідчать про те, що в індустріально розвинутих країнах, де національна валюта є повністю конвертованою, має високу ліквідність і виконує функцію засобу платежу на світових товарних та фінансових ринках центральні банки використовують прямі методи для підтримки необхідної курсової динаміки, основним з яких є регулювання відсоткової ставки [5]. Валюти цих кран є стійкими до негативних наслідків фінансових криз, а якщо і відбувається певна девальвація національних грошей, вона суттєво не впливає на економічні процеси в державі.
У країнах з нерозвинутими ринковими відносинами (перехідні та трансформаційні економіки), де національні валюти є неповністю конвертованими, мають низьку ліквідність, а сфера їхнього обігу знаходиться тільки в межах держави, органи монетарної влади використовують, в основному, неринкові (адміністративні) методи її регулювання. Це пов'язано з тим, що неконвертовані валюти дуже вразливі до будь-яких світових та регіональних фінансових криз і мають тенденцію до знецінення. Особливо стрімка девальвація валют спостерігається в країнах, економіка яких є відкритою і дуже чутливою до руху міжнародних потоків капіталу. Це стосується і України, валюта якої на сучасному етапі зазнала суттєвого знецінення. Основними чинниками цього знецінення стали: стрімкий відтік іноземного капіталу, зменшення обсягів валютних надходжень в країну та зміною валютно-курсової політики Національного банку України. Відомо, що Міжнародний валютний фонд, надаючи стабілізаційний кредит у розмірі 16,4 млрд. дол. США, основною вимогою висунув введення в Україні політики гнучкого курсоутворення та обмеження втручання Національного банку України у формування його динаміки шляхом проведення валютних інтервенцій [6]. Тобто мова йшла про введення певної лібералізації валютного ринку в країні. Проте, як засвідчує практика, лібералізація валютного ринку має різні наслідки для сильних міжнародних і внутрішніх (неконвертованих) валют. Сильна валюта тільки виграє від лібералізації: з усуненням різноманітних бар'єрів відкриваються нові сфери її використання, завдяки чому країна-емітент може дозволити собі мати негативне сальдо платіжного балансу (наприклад, США). Внутрішня валюта тільки програє від лібералізації: її курс стає залежним від надходжень у країну іноземної валюти, вона вступає у нерівну конкурентну боротьбу з іноземними валютами не тільки у зовнішньоекономічній діяльності, але й у сфері внутрішніх розрахунків. Це дуже яскраво проявилося в Україні: за даними Національного банку України тільки за останній квартал 2009 р. рівень фінансової доларизації зріс до 29% з 22% на початку року [7].
Перехід до зменшення участі Національного банку України на валютному ринку та формування курсу гривні під дією попиту та пропозиції призвели до появи спекулятивних атак на валютному ринку. Кошти у вигляді рефінансування, які надавав Національний банк України для підтримки ліквідності банківської системи, спрямовувалися на валютний ринок. Дані, наведені у табл.1 свідчать, що тільки за два місяці 2009 р. обсяги купленої валюти на міжбанківському ринку перевищили 3 млрд. дол. США [3; 6]. Такий високий попит на валюту спричинив її різке знецінення.
З метою стабілізації курсу гривні Національний банк України був змушений ввести прямі обмеження на операції з купівлі-продажу валюти, а саме:
1. Прив'язати офіційний курс гривні до курсу готівкових продажів, тобто останній не повинен відхилятися від офіційного на 1,5%.
2. Проводити аукціони з купівлі-продажу валюти. Заявки на купівлю валюти мають ціну відсікання, і якщо ціна перевищує курс, за яким Національний банк України продає валюту, заявка не задовольняється.
3. Виходити комерційним банкам на міжбанківській ринок тільки з нетто-продажем або нетто-купівлею іноземної валюти.
Разом з тим заходи Національного банку України на шляху стабілізації курсу гривні були малоефективними і призвели до появи певного дефіциту іноземної валюти, у зв'язку з чим гривня продовжувала знецінюватися. Припинити падіння курсу гривні стало можливим лише за обмеження рефінансуванні Національного банку України, скорочення термінів надання кредитів і підвищення відсоткових ставок за ними.
Таблиця 1
Обсяг рефінансування банків
| № | Назва банку | Обсяги рефінансування НБУ, млн.грн. | Обсяги купівельної валюти на міжбанківському ринку, млн.дол. США | |||
| Станом на 08.12.2009 | Станом на 15.12.2009 | жовтень | листопад | разом | ||
| 1 | ВАТ КБ "Надра" | 7100,0 | 7100,0 | 99,1 | 438,3 | 537,4 |
| 2 | ВАТ "Ощадбанк" | 4600,7 | 4000,0 | 408,51 | 183,97 | 592,48 |
| 3 | КБ "Приватбанк Дніпро" | 3410,0 | 3410,0 | 332,9 | 296,7 | 629,6 |
| 4 | ВАТ "Укрексімбанк" | 632,0 | 1408,0 | 326,39 | 214,2 | 540,59 |
| 5 | "Райфайзен Банк Аваль" | 400,0 | 573,0 | 84,12 | 146,13 | 230,25 |
| 6 | ТОВ "Укрпромбанк" | 1348,0 | 1348,0 | 117,7 | 87,3 | 230,0 |
| 7 | ВАТ АБ "Укргазбанк" | 1228,5 | 1228,5 | 81,1 | 54,7 | 135,8 |
| Всього | 21408,2 | 21765,5 | 1534,52 | 1508,4 | 3042,92 | |
Проведений аналіз дозволяє зробити висновки. Для стабілізації ситуації на валютному ринку є необхідністю проведення наступні заходів:
встановлення жорсткого контролю за коштами, які отримують банки через канал рефінансування;
суттєво посилити роль валютних обмежень у системі валютного регулювання Національного банку України до моменту стабілізації ситуації на ринку;
обмежити розрахунки на території України в іноземній валюті. Єдиним засобом платежу повинна стати національна валюта.
Сучасні процеси валютного курсоутворення відіграють значну роль в економічному житті держави. В залежності від валютної політики це може як стимулювати так і стримувати економічний розвиток в країні та відповідно впливати на стан окремих секторів, галузей та підприємств, а також на місце держави на світовому ринку. Розбалансованість валютного ринку, негативне сальдо торговельного балансу, високі темпи інфляції свідчать про те, що на сьогоднішній день залишається нерозв’язаною проблема проведення ефективної валютно-курсової політики і визначення оптимального рівня валютного курсу. Для вирішення цих проблем необхідним є вибір оптимальної системи регулювання валютного курсу в сучасних умовах, що і стало об’єктом дослідження даної статті.
Під валютно-курсовою політикою ми розуміємо складову частину валютної політики, що представляє собою законодавчо закріплені повноваження Національного банку по здійсненню комплексу заходів у сфері регулювання, контролю й адміністрування валютного курсу, спрямованого на забезпечення його ефективної динаміки, для досягнення цілей грошово-кредитної політики держави [2]. Вона реалізується через державне регулювання валютного курсу і спрямовується на стабілізацію курсових коливань, а також підвищення або зниження валютного курсу у відповідності до її цілей та задач. Слід зазначити, що валютно-курсова політика не розглядається як самостійний компонент програмних документів, а реалізується як складова валютної політики у межах заходів загальної монетарної політики [2].
Щодо поняття "валютний (обмінний) курс", то це є вартість грошової одиниці однієї країни, що виражена у валюті іншої країни, групі валют або міжнародних грошових одиницях. Таким чином, обмінний курс є одним із найбільш важливих елементів національної валютної системи, оскільки його рівень відображає динаміку основних макроекономічних показників розвитку країни і він сам може активно впливати на їх зміну.