Складові ринкового механізму (стр. 2 из 4)
• Обліку - ціна відображає усі необхідні дані про товар: матеріально-речовий внесок, внесок людської праці, якісні показники тощо. Ця функція дає реальну можливість прогнозувати, контролювати процеси суспільного виробництва на усіх його стадіях.
• Засобу розподілу - рівень цін допомагає диференціювати за різними показниками суб'єктів господарювання та споживачів, а також визначати кількісні та якісні параметри використання та виробництва благ, необхідних суспільству, окремим його групам та індивідам.
• Інформаційну - ціна несе у собі інформаційні потоки про необхідність тих чи інших благ, ресурсів різним агентам ринку, про можливі канали їх руху, і, таким чином, веде до збалансування пропорцій в національній економіці.
• Стимулюючу (стримуючу) - ціни здатні активізувати виробничі процеси або гальмувати їх в залежності від ринкової кон'юнктури. Так, чим вища ціна, тим більше товаровиробник готовий виробляти певне благо і просувати його на ринок. Тут діє механізм бажання отримати більший дохід і прибуток за рахунок збільшення, в першу чергу, витрат власної праці.
• Соціальну - ціна показує рівень та обсяги споживання товарів та послуг, рівень заощаджень і напрямки руху товарних та грошових потоків в національній економіці.
• Обмежуючу - ціни здатні обмежувати попит споживачів і виробництво.
Попит - це платоспроможна потреба або ж та кількість товарів і послуг, яку хочуть і можуть придбати покупці за певною ціною протягом певного періоду, рис. 2.
З позицій залежності між попитом і ціною він виступає як множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару, що за них можна придбати. Кількість товарів прийнято називати обсягом попиту.
Дія закону попиту пояснюється двома ефектами:
1. Ефект доходу - зі зростанням цін реальний дохід споживачів за інших рівних умов скорочується, а коли ціна падає, купівельна спроможність споживачів зростає, тому вони можуть купувати більше даного товару на зекономлену суму від сукупного доходу.
Реальний дохід - це та кількість товарів та послуг, які особа може придбати за свій номінальний дохід, скоригований на рівень цін.
2. Ефект заміщення - зміни ціни змушують покупця надавати перевагу більш дешевим товарам аналогічного типу (товари-замінники).
Сам попит і пропозицію, як співвідношення цін і кількостей товару, що можна придбати за них, має наступне графічне відображення, а можливі варіанти його зміни можна графічно зобразити наступним чином, рис. 3.
  Види попиту |
 Попит на фактори виробництва – попит виробництва |
| Попит на предмети споживання – попит населення |
 Дійсний попит – такий, що реально заявляється на товари та послуги |
| Реалізований попит – частина дійсного попиту, яка вже реалізована на ринку |
| Незадоволений попит – нереалізована частина дійсного попиту в наслідок відсутності необхідних споживачам товарів чи невідповідності їх якісних характеристик бажанням споживачів |
| Спекулятивний попит – попит пов’язаний з високими інфляційними очікуваннями |
| Нераціональний попит – попит пов’язаний з нераціональною поведінкою покупців на ринку |
| Платіжездатний попит – той попит. Що реально забезпечений можливостями покупців на ринку придбати ті чи інші товари та послуги |
| Екзогенний попит – викликаний діями уряду чи іншими зовнішніми до даного ринку силами |
| Ендогенний попит – попит, що формується в самому суспільстві за рахунок факторів, що визначаються в суспільстві |
Рис. 2. Види попиту
Q 
Рис. 3. Криві попиту і пропозиції
На пропозицію крім цінового фактору, впливає також ряд нецінових факторів:
• ціни на ресурси (впливають на витрати на виготовлення товару, тобто закладаються у його собівартість);
• технології виробництва;
• кількість продавців на ринку;
• податки та субсидії;
• зміни цін інших товарів;
• очікування зміни цін;
• сезонні коливання.
Еластичність пропозиції описується аналогічно до еластичності попиту.
Es = (зміна Q,% / зміна P,%) = [(Q2 - Q1) / Q1] / [(P2 – P1) / P1] - еластичність пропозиції
В результаті взаємодії попиту і пропозиції (покупців і споживачів) під дією, в першу чергу, цінового фактору в ідеальному варіанті на ринку встановлюється так звана рівноважна ціна.
Рівноважна ціна - це такий стан на ринку, при якому інтереси споживачів та виробників збігаються, тобто споживачі готові купувати продукцію, а виробники мають намір постачати її на ринок в тому ж обсязі і за такого рівня цін.
Рівноважна ціна встановлюється в наслідок постійного коливання цін на ринку, на які також впливає ряд економічних та неекономічних чинників. За умов, коли ціна вища за рівноважну, виникає надлишок товарів у продавців, а якщо нижча - дефіцит. За умов зміни інших чинників змінюється і структура попиту та пропозиції, і, відповідно, рівноважна ціна, рис. 4.
Рис. 4. Ринкова рівновага
На макроекономічному рівні ринковий механізм аналогічно до мікро- та мезорівнів координується механізмами сукупного попиту та сукупної пропозиції, тобто його кінцевою метою є встановлення макроекономічної рівноваги на рівні господарської системи держави загалом.
Сукупний попит (АD) - це сума планових витрат на придбання кінцевою продукції в межах національної економіки загалом за певний період або сума всіх витрат на кінцеві товари та послуги, вироблені в економіці.
Його структура залежить від цінового фактору та таких основних нецінових факторів:
• розмірів доходів населення;
• намірів людей на майбутнє;
• очікування інфляції;
• рівня податків;
• рівня урядових витрат;
• грошової пропозиції та ін.
Сyкупний попит вимірюється наступним чином:
АD = споживчий попит + інвестиції + державний попит + попит на експорт з боку іноземців
АD = кількість грошей у обігу х (швидкість їх обігу / рівень цін)
Сукупна пропозиція (АS) - загальна кількість товарів та послуг, вироблених в економці. Показниками, що реально відображають її рівень є валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП). Крива сукупної пропозиції показує, який обсяг сукупного випуску продукції пропонує виробник за означеного рівня цін. Складається з трьох відрізків: горизонтального (кейнсіанського), проміжного та класичного (вертикального).
Точка перетину кривих сукупного попиту та сукупної пропозиції визначає рівень макроекономічної рівноваги національної економіки (рис. 5.).
Р
QРис. 5. Крива макроекономічної рівноваги
Макроекономічна рівновага може бути повною або частковою.
Повна макроекономічна рівновага - це показник узгодженого розвитку усіх сфер та галузей національної економіки. Основою загальної економічної рівноваги є відповідність між сукупним попитом і сукупною пропозицією на всі товари і послуги на усіх ринках (робочої сили, засобів виробництва, предметів споживання).
Часткова макроекономічна рівновага - це показник, який виражає узгодженість між певними параметрами макроекономічного розвитку, наприклад, між виробництвом і споживанням, інвестиціями і заощадженнями на певних ринках тощо.
Основи теорії макроекономічної рівноваги були закладені швейцарським економістом і математиком Л. Вальрасом. Проте його модель не знайшла свого практичного вираження і залишалась гіпотетичною протягом тривалого періоду часу. Макроекономічна рівновага у Вальраса була суто теоретичною, ідеальною моделлю. Відповідно до дії „теорії Вальраса" суб'єкти економіки не мають ніяких надходжень коштів з зовнішніх джерел і „відкладеного попиту". Саме тому за незмінної ціни попит і пропозиція будуть збігатися на всіх ринках, а значить автоматично і на єдиному ринку. Свої погляди Вальрас виразив системою рівнянь: