Програма економічного та соціального розвитку регіону має передбачати найбільш повне задоволення потреб населення в дошкільних закладах. Для визначення цих потреб використовують дані про чисельність дітей на перспективу і про кількість їх згідно з останнім переписом населення, народжуваність та ін. Крім того, враховують зростання кількості робітників і службовців у регіоні, працюючих жінок у державних підприємствах і організаціях, утому числі віком 18 — 44 роки, а також рівень забезпеченості дітей постійно діючими дошкільними закладами (відношення кількості дітей у дошкільних закладах до загальної кількості дітей дошкільного віку).
Показниками діяльності закладів охорони здоров'я є насамперед кількість лікарняних ліжок, амбулаторно-поліклінічних закладів, ліжок у санаторіях, місць у будинках відпочинку тощо. За кількістю лікарняних ліжок обґрунтовують розвиток мережі закладів, чисельність обслуговуючого персоналу, обсяг постачання матеріально-технічних засобів і фінансування. Забезпеченість населення регіону лікарняними ліжками визначають у розрахунку на 1000 або на 10000 жителів на кінець прогнозного періоду.
Якісні показники роботи закладів охорони здоров'я тривалість перебування хворого в лікарні, оборот ліжка, рівень госпіталізації. Потребу конкретного регіону середньорічних в лікарняних ліжках можна розрахувати за формулою
Систему охорони здоров'я в містах і сільській місцевості треба розглядати як єдину систему регіону. Обґрунтовуючи будівництво і розширення лікарень районного центру і міста обласного підпорядкування, враховують необхідність госпіталізації в них сільського населення.
Потужність амбулаторно-поліклінічних закладів установлюють на основі нормативів кількості відвідувань лікарень одним жителем за рік, загальної чисельності населення і даних про пропускну спроможність існуючої мережі амбулаторно-поліклінічних закладів. Кількість посад лікарів на визначену перспективу значною мірою залежить від розширення мережі закладів охорони здоров'я та чисельності населення з урахуванням збільшення кількості лікарів.
У розрахунках по прогнозу встановлюють завдання розвитку мережі санаторно-курортних і оздоровчих закладів.
Для обґрунтування перспективного розвитку охорони здоров'я потрібно знати вихідний його рівень і наявні тенденції, кількісні і якісні показники діяльності лікувально-профілактичних, аптечних, санаторно-курортних, санаторно-епідеміологічних закладів, закладів відпочинку, а також потреби в них і ступінь задоволення цих потреб.
Житлово-комунальне господарство Це складний комплекс підгалузей, завданням яких є задоволення комунальних, побутових і соціально-культурних потреб населення. До його складу входять житлове господарство, санітарно-технічні підприємства, служби інженерних мереж і споруд, транспорт, енергетичне господарство, всі види зовнішнього благоустрою, протипожежна охорона, служби обрядових і спеціальних послуг.
Вихідними даними для розробки заходів регулювання розвитку житлово-комунального господарства є: чисельність населення та його соціальний склад; нормативи забезпечення житлом і комунальними послугами; перспективні показники розвитку галузей виробничої і невиробничої сфер регіону; обсяг ресурсів, які можуть бути спрямовані на розвиток житлово-комунального господарства. Найважливішими показниками програми житлового будівництва є введена в дію загальна житлова площа, кількість квартир, ліміт капітальних вкладень.
Культура Галузь культури в місті представлена культурною мережею, культурно просвітних, мистецьких, розважальних, основними функціями яких є підвищення рівня суспільної свідомості, розвиток рівної гармонійної свідомості, збереження і примноження культурних надбань.
Розвиток мережі бібліотек, їх розміщення в окремих населених пунктах характеризуються кількістю бібліотек на цій території, робочих поселень і сільрад, що мають бібліотеки, а також кількісним співвідношенням бібліотек і населення. Усі показники по бібліотеках масового типу розраховують окремо для міст і сіл, через своєрідність роботи в міській і сільській місцевості.
Центрами культурно-освітньої роботи, як відомо, є сільські клуби, сільські та районні будинки культури, міські й робочі клуби, будинки і палаци культури. Основне завдання регулювання їх розвитку в регіоні — удосконалювати їх мережу відповідно до територіальних і виробничих потреб.
Важливим є раціональне розміщення культурно-освітніх закладів з урахуванням подальшого розвитку населених пунктів регіону. Потребу в будівництві об'єктів культури визначають за встановленими нормами (кількість місць на 1000 чол.) з урахуванням виділених на це асигнувань і прогнозу про приріст населення. За даними про фактичне забезпечення населення клубними закладами, необхідні нормативи і капіталовкладення, що спрямовуються на їх розвиток, прогнозують приріст клубних закладів на визначену перспективу. Передбачають розвиток мережі парків культури і відпочинку в містах, робітничих поселеннях, у кожному районному центрі та найбільших населених пунктах сільської місцевості.
Перспективи розвитку кіномережі мають передбачати раціональне розміщення кінотеатрів та кіноустановок і правильну організацію їх роботи. Основним показником прогнозування кіномережі є рівень кінофікації. Для села він означає кількість жителів на одну сільську кіноустановку, або частку сільських населених пунктів, які мають кіноустановки з платним показом кінофільмів. Забезпеченість міського населення кіноустановками визначають за кількістю місць для кіноглядачів на 1000 чоловік.
Регулювання розвитку і розміщення закладів культури здійснюють з урахуванням особливостей розселення та умов кожного регіону. Основна ланка в прогнозуванні розвитку культури — адміністративний район, місто. Починають прогнозування в містах, робітничих поселеннях і райцентрах, у селах, а потім отримані дані узагальнюють по області. При цьому особливу увагу приділяють зближенню рівнів культурного обслуговування населення міст і сільської місцевості.
Фізкультура і спорт У плані розвитку фізичної культури і спорту відображається можливість надання послуг, кількість і якість яких визначається пропускною спроможністю. Функціями міських будинків об’єктів галузі фізкультури і спорту є підвищення рівня фізичної культури населення міста, який характеризує зростання кількості юдей що займаються спортом, регулювання соціального процесу пов’язаного із зміцненням здоров’я населення міста всебічним розвитком особистості, підвищення соціальної ефективності та якості фізкультурної масової роботи. До складу мережі галузі відносяться - стадіони, спортивні майданчики, басейни, спортивні школи та клуби тощо. Процес розвитку галузі в першу чергу передбачає спорудження спортивних закладів, розвиток установ відпочинку з лікуванням та фізичною культурою, тощо.
Соціальний захист і соціальне забезпечення Проблеми зайнятості та безробіття являються одними з найважливіших соціально – економічних проблем економіки та ринку праці як складова її частини.
Ринок робочої сили - це система загальних відносин між власниками робочої сили і роботодавцями. При оцінці ситуації на ринку праці виділяють наступні категорії населення – трудові ресурси, економічно активне населення, економічно пасивне населення, зайняте в економіці, безробітні.
Трудові ресурси – це населення здатне до праці по віку і стану здоров’я. Основну частину трудових ресурсів складає чисельність населення в працездатному віці.
Розрахунок чисельності трудових ресурсів здійснюють по двох методах: демографічному (з джерела формування) та економічному (по фактичній зайнятості).
Однією з найважливіших соціальних категорій являється рівень життя. Дана категорія розуміється в вузькому та в широкому розумінні слова. Рівень життя в вузькому розумінні – це досягнутий рівень вживанням населення матеріальних благ та послуг. Рівень життя в широкому розумінні включає в себе весь комплекс соціально – економічних умов життя населення.
Систему показників рівня життя можна розділити на три частини: доходи потреби і умови життя. Дані показники розраховуються як в цілому по всьому населенню, так і в розрахунку на душу населення.
Місцеві бюджети – це не просто балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються і витрачаються на відповідній території, а й важлива фінансова категорія, основу якої становить система фінансових відносин, що складається між місцевими та державним бюджетами, а також усередині сукупності місцевих бюджетів. Місцеві бюджети є головним каналом доведення до населення кінцевих результатів суспільного виробництва, спрямованих на суспільне споживання. Саме через них суспільні фонди споживання розподіляються в територіальному розрізах, тобто між окремими адміністративно-територіальними одиницями і соціальними групами населення. Крім того, саме з місцевих бюджетів фінансується розвиток галузей виробничої сфери, в першу чергу місцевої промисловості і комунального господарства.
Отже бюджет місцевого самоврядування – це план утворення і використання фінансових ресурсів необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.