Важливою складовою державної аграрної політики є забезпечення високого рівня розвитку переробних підприємств як однієї з основних передумов досягнення високої ефективності агропромислового виробництва, що зумовлює необхідність всебічної оцінки і постійної підтримки високого рівня його розвитку та ефективності функціонування, котрі повинні здійснюватись на науково обгрунтованих засадах.
На спеціальні рахунки цукрових заводів підлягають зарахуванню кошти, отримані з таких джерел, як: кредити банку; виручка від реалізації цукру, жому, меляси; попередня оплата, пов'язана з реалізацією цукрових буряків, цукру, жому, меляси; попередня оплата, пов'язана з відвантаженням продукції. Кошти, що надійшли на спеціальний рахунок цукрового заводу, можуть бути використані виключно для таких цілей: розрахунків з товаровиробниками за сировину для виробництва цукру і закупівлю насіння цукрових буряків; сплати поточних податкових платежів; погашення кредитів банку, отриманих для розрахунків з товаровиробниками, і відсотків за користування кредитами; закупівлі енергоносіїв, запасних частин, допоміжних матеріалів, оплати залізничного тарифу. Є надія, що це дозволить поліпшити ситуацію в бурякоцукровому виробництві, вчасно розраховуватись з бурякосійними господарствами.
Формування бурякоцукрового продуктового підкомплексу передбачає докорінну зміну в організації діяльності галузі. Вона спрямовується на розвиток підприємницької ініціативи як форми організації управління виробництвом і збутом продукції, де повністю здійснюється розробка нових конкурентоспроможних ідей та їх оперативна реалізація в практиці на всьому технологічному конвеєрі бурякоцукрового виробництва - від селекції насіння цукрових буряків, технології вирощування цукрових буряків до виробництва цукру та інфраструктури його ринку. Через насінництво створюються умови для широкого впровадження у виробництво високопродуктивних сортів і гібридів однонасінних цукрових буряків з високим вмістом цукру. За допомогою застосування сівалок точного висіву досягається рівномірне розміщення рослин у рядках, що має істотне значення для забезпечення сприятливих умов живлення рослин, інтегрований спосіб захисту посівів цукрових буряків та суттєве зниження витрат, зв'язаних з формуванням оптимальної густоти посівів [12].
Цікавим і неоднозначним є аналіз роботи галузі за останні роки. Нині бурякоцукровий підкомплекс України (бурякосійні господарства, цукрові заводи і їх інфраструктура) має як проблеми в питаннях становлення і розвитку, так і певні позитивні моменти.
З 1991 р. Україна починає втрачати європейські позиції в справі бурякоцукрового виробництва. Сьогодні ця важлива галузь аграрної економіки опинилася в критичному стані. За прогнозами споживання цукру в найближчі роки може перевищити його виробництво. Таким чином продовольча програма України, зокрема цукрова - під загрозою. Головною причиною такого стану цієї інтегрованої галузі стало: загальна невизначеність українського цукроваріння при постійному недотриманні оптимальних строків виконання організаційно-технологічних заходів (незаплановані простої заводів через відсутність палива складали 231 добу, а через відсутність сировини - 2039 діб) та й договірних зобов'язань у цій сфері; нестабільність економічних відносин між кремими її складовими - диспаритет цін на сільськогосподарську та промислову продукцію досягнув катастрофічного співвідношення; відсутність обгрунтованої державної економічної політики в цукровій та суміжних підгалузях промисловості;
бартеризація економічних відносин між виробниками сировини і переробними підприємствами. Щорічно, а особливо в останні роки змінювалися (погіршувалися) умови угод між буряко- і цукровиробниками щодо розрахунків. Так, переробні підприємства підвищили квоту стягнення цукру з постачальників сировини в середньому до 35 % від його виробітку. Крім цього ряд переробних підприємств не можуть розрахуватися з бурякосійними господарствами. Селянам нізащо придбати нафтопродукти та запчастини до бурякозбиральної техніки і навантажувально-транспортних засобів. Таких прикладів чимало.
В Україні історично склалася дуже вагома в Європі база виробництва цукру. Цьому сприяли добрі грунтові та кліматичні умови, висока густота населення, зокрема сільського, особливості економічного розвитку в минулому. Виробництво цукру в Україні почало інтенсивно зростати завдяки наявності великих ринків збуту українського цукру і зокрема в центральних губерніях Росії. Отже, в Україні почала успішно функціонувати потужна цукрова промисловість. Вона була представлена великими підприємствами і за рівнем техніки та концентрації виробництва різко виділялася серед галузей харчової промисловості.
Підсумки роботи бурякоцукрової галузі України за 2003 рік свідчать про те, що зроблено немало всіма учасниками комплексу для стабілізації та нарощування виробництва цукру, але проблем і невирішених питань ще досить багато. Три роки виробництво цукру з буряків в Україні майже на одному рівні - 1,4...1,5 млн. т. На даний час існує 140 цукрових заводів із 192 [Дод. 1]. З них в 2003 р. атестовані і занесені до державного реєстру 129, хоча працювали лише 121. За даними Держкомстату України у 2003 р. цукрові буряки виростили на площі 668,3 тис. га, що на 95 тис. га менше, ніж у 2002 р. (або на 12,4%). Цукровими заводами прийнято цукросировини 13,0 млн. т (2002 р. — 13,74 млн. т). Значно зменшили площі посівів господарства деяких областей [4, 2-5]. Це наочно відображено в таблиці 1.2.1.
Таблиця 1.2.1
Зменшення посівних площ по областях
| Вінницької | на 23.2 тис. га |
| Хмельницької | на 16.5 тис. га |
| Тернопільської | на 14.0 тис. га |
| Київської | на 11.5 тис. га |
| Черкаської | на 9.3 тис. га |
Урожайність цукрових буряків по Україні склала 199,6 ц/га (в 2002 р. - 189,0 ц/га). Найвищий урожай фабричних цукрових буряків отримали господарства Чернігівської обл. - 247,9 ц/га, Київської обл. — 247,6 ц/га, Житомирської обл. -241,6 ц/га, Вінницької обл. - 216,7 ц/га, Тернопільської обл. - 215,7 ц/га, Хмельницької обл. - 212,8 ц/га. Найнижчий урожай був у господарствах Рівненської обл. - 149,9 ц/га, Одеської обл. - 156,1 ц/га, Миколаївської обл. - 159,5 ц/га. Кіровоградської обл. - 174,3 ц/га.
На 121 цукровому заводі, які працювали, за оперативними даними станом на 1 січня 2004 р. вироблено 1,45 млн. т цукру-піску з урожаю цукрових буряків 2003 р. (у 2002 р. на 127 цукрових заводах було вироблено 1,42 млн. т) [Дод. 6]. Виробництво цукру-піску з буряків збільшили цукрові заводи 12 областей, в тому числі найбільше в Тернопільській обл. - на 17,8 тис. т, Волинській обл. - на 16,1 тис. т, Київській обл. - на 14,0 тис. т та Житомирській обл. - на 11,2 тис. т. Кращі області по виробництву цукру з 1 га представлені в таблиці 1.2.2.
Таблиця 1.2.2
Виробництво цукру з 1 га
| Київська | 29.50 ц /га; |
| Чернігівська | 28.85 ц /га; |
| Волинська | 28.29 ц /га; |
| Житомирська | 26.82 ц /га; |
| Полтавська | 26.70 ц /га. |
Кількість цукру, яка була одержана з 1 га в інших областях вказана в таблиці 1.2.3.
Таблиця 1.2.3
Виробництво цукру з 1 га (інші області)
| Миколаївській обл. | 13.75 ц/га; |
| Чернівецькій обл. | 14.40 ц/га; |
| Рівненській обл. | 14.80 ц/га; |
| Кіровоградській обл. | 16.33 ц/га; |
| Сумській обл. | 16.61 ц/га. |
У 2003 р. із 266 насінницьких господарств, атестованих на право ведення насінництва цукрових буряків, через несприятливі природні умови виробили насіння всього 98 господарств, в т. ч. висадкового насінництва - 87 та безвисадкового - 11. Валовий збір насіння склав 3448 т (у 2002 р. - 8263 т) при середній урожайності 6,4 ц/га. Основні показники роботи цукрових заводів у 2003 р. наведені в таблиці [Дод. 2].
На переробку цукрових буряків урожаю 2003 р. і виробництво цукру отримали квоту 126 цукрових заводів загальною потужністю 301 тис. т переробки буряків на добу. Працювало 121 підприємство загальною потужністю 285 тис. т переробки буряків на добу, решта не працювала через відсутність цукросировини [Дод. 3].
Позацехові простої від початку виробництва в цілому по Україні склали 284,5 діб, цехові - 66,9 діб. Особливо великі цехові простої допустили заводи через:
• ремонт енергообладнання (турбіни) - 4 доби (Сальківський);
• низьку якість мазуту - 6,4 доби (Вендичанський, Наркевицький);
• ремонт обладнання мийного відділення - 4,4 доби (Оріхівський, Карлівський, Погребищенський та інш.);
• ремонт обладнання дифузійного відділення - 10,19 діб (Угроідський, Яреськівський, Верхняцький, Низівський, Козовськийтаінш.);
• ремонт обладнання газової печі, недостатню кількість вапняного молока і газу - 6,13 діб (Яреськівський, Удицький та інш.).
Першими розпочали виробничий сезон 27 серпня 2003 р. Мурафський (Харківська обл.) та Яреськівський (Полтавська обл.) цукрові заводи. В першу декаду вересня працювало 27 цукрових заводів. Вихід цукру в цілому по Україні від початку виробництва склав 11,86% проти 10,77% у 2002 р. [Дод. 4].
Ступінь вилучення цукру з буряків по Україні склала 72,41% проти 72,77% у 2002 р. 3 121 цукрових заводів 41 заготовили цукросировини і виробили цукру 59% від загальної кількості, при тому, що тривалість виробництва на окремих заводах була вище середньої по Україні [Дод. 5].
Протягом останніх років адміністрації цукрових заводів та компанії-власники недостатньо працюють з товаровиробниками по рівномірному постачанню сировини на цукрові заводи, що призводить до масового псування сировини на бурякопунктах. В зв'язку з відсутністю коштів цукрові заводи не проводять необхідну заміну обладнання, особливо енергетичного. Всього в поточному році було замінено біля 100 одиниць основного технологічного і енергетичного обладнання. На більшості цукрових заводів обладнання відпрацювало свій технічний ресурс. Якщо в 1986—90 рр. старіння основних фондів цукрових заводів було на рівні 51%, то на кінець 2002 р. - в межах 70% [5, 2-4].