Визначення умов та макроекономічних доходів щодо досягнення потенційного ВВП в економіці України (стр. 2 из 4)

Існують такі методи розрахунку внутрішнього валового продукту:

1. Внутрішній валовий продукт розраховується як сума доданої вартості в усіх галузях національної економіки (виробничий метод). Цей метод дає змогу виявити співвідношення і роль різних галузей у створенні ВВП.

2. Внутрішній валовий продукт розраховується як сума загальних витрат на купівлю всієї продукції, виробленої за певний період (метод кінцевого використання).

Розрахунок внутрішнього валового продукту за витратами включає низку показників:

витрати на споживання домашніх господарств;

витрати органів державного управління (на виплату зарплати, закупівлю товарів та послуг);

витрати некомерційних організацій;

валове нагромадження основного капіталу (інвестиції);

зміна запасів матеріальних оборотних коштів;

чистий експорт товарів і послуг (сальдо експорту й імпорту), розрахований за внутрішніми цінами (різниця між експортом та імпортом).

Таблиця 4. Внутрішній валовий продукт України за категоріями кінцевого використання у 2000 р., млрд. грн

ВВП усього	Кінцеві споживчі витрати				Валове нагромадження капіталу	Чистий експорт
	Разом	Зокрема
		Домашніх господарств	Некомерційних організаційзацій, що обслуговують домашні господарства	Сектора загального держуправління
170,1	128,0	92,4	3,9	31,7	41,7	0,2

3.

3.Внутрішній валовий продукт як сума всіх доходів, отриманих у країні від виробленої продукції (розподільчий метод).

Цей розрахунок відображає первинні доходи домашніх господарств, підприємств та державних установ. Вони враховують оплату праці, загальний прибуток (ренту, відсоток, амортизаційні відрахування), інші види доходів і власне податки).

У величині внутрішнього валового продукту (Y) можуть бути виділені такі основні складові:

споживання (С); інвестиції (І); державні витрати (G); чистий експорт (NX).

Отже, Y=C+I+G+NX.

Існують інші показники національної економіки країни. Найважливіші з них такі.

Чистий національний продукт (ЧНП) – сумарний обсяг вартості усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених протягом певного часу, за вирахуванням суми амортизації (А) – вартості зношування основних фондів (обладнання, виробничих приміщень).

ЧНП=ВВП – А,

де А – амортизація.

Що таке національний дохід?

Національний дохід (НД) є сукупністю усіх доходів в економіці, домогосподарств і підприємців, який отримують власники факторів виробництва.

НД=ЧНП – непрямі податки,

або

НД=ВВП – А – НП.

Національний дохід, по суті, є новоствореною вартістю в суспільстві. Як сума усіх доходів за рік, він включає зарплату, проценти на капіталовкладення, промисловий і торговий прибуток.

Національний дохід є дуже важливим показником ефективності національної економіки. За рівнем його виробництва на душу населення визначається рівень добробуту людей.

На основі національного доходу визначають особистий дохід громадян країни. Якщо від суми національного доходу відняти внески на соціальне страхування, сплачуваний податок на доходи підприємств, ту частину прибутку, що використовуються на розширення виробництва, і додати трансферні платежі, які включають виплати на соціальне страхування за старістю, від нещасних випадків, виплати безробітним, різноманітні виплати незаможним і непрацездатним, то отримаємо суму особистого доходу.

Трансферні виплати – ті, що не пов’язані з трудовою діяльністю, тобто не зароблені, а одержані гроші.

Особистий дохід (ОД) – грошовий прибуток працівника, що складається із зарплати і додаткових надходжень (дивіденди, проценти, рента, премії тощо).

Таким чином, багатство народу створюється працею і зусиллям усієї країни. Чим більший цей показник, тим більше найрізноманітніших предметів споживання, товарів і послуг є у користуванні людей.

Зростання національного доходу країни забезпечується багатьма факторами. Найважливіші з них: інтенсивний розвиток матеріального виробництва і сфери послуг, зростання продуктивності праці, прискорення соціально-економічного прогресу, розвиток експорту тощо.

Отже, внутрішній валовий продукт є одним з найточніших показників оцінки економічного економічного добробуту суспільства, мірою благополуччя. Чим більший показник внутрішнього валового продукту на душу населення, тим більше можливостей у кожної людини для освіти, охорони здоров’я, самореалізації й розвитку. Він істотно відрізняється у багатих і бідних країних.

Класична модель сукупної пропозиції.

Згідно з логікою класичної моделі, падіння сукупного попиту відносно потенційного ВВП миттєво породжує два наслідки. З одного боку на товарному ринку знижуються ціни. При незмінній зарплаті це повинно було б зменшити прибутковість виробництва і стимулювати підприємців до скорочення сукупної пропозиції. Але цього не відбудеться, оскільки, з іншого боку, падіння сукупного попиту одночасно викликає адекватне скорочення попиту на ринку праці (По) і зменшення номінальної зарплати (ЗПн). За цих умов адекватно зменшуються середні витрати, а прибутковість виробництва не зміниться. Тому у підприємців не виникає мотивації до скорочення сукупної пропозиції. яка залишиться на рівні потенційного ВВП.

Наведену вище логіку класичної моделі виразимо у формі схематичного алгоритму, в якому знак D означає відхилення певних економічних параметрів від рівня яких відповідає умовах повної зайнятості:

Отже, в класичній моделі абсолютно гнучкі ціни і зарплати миттєво нейтралізують будь-які відхилення економіки від умов повної зайнятості. Тому ними нехтують і враховують лише кінцевий результат – незмінність сукупної пропозиції.

У нашому прикладі це досягається за рахунок ефекту пропорційного зниження цін і зарплати. Цей висновок знаходить своє підтвердження на графіку класичної моделі сукупної пропозиції (див. рис.1.3), на якому сукупна пропозиція залежить від цін, а її крива приймає вигляд вертикальної лінії.

Класична модель вступає у суперечливість із реальною економікою, яка свідчить, що фактичний ВВП досить часто і на тривалий період може відхилятися від потенційного ВВП. Отже, в дійсності ринковий механізм не здатний миттєво відновлювати сукупну пропозицію на рівні повної зайнятості. Для цього потрібен певний час, тривалість якого може бути різною. Але незважаючи на тривалі відхилення сукупної пропозиції від потенційного рівня, у довгостроковому періоді динаміка фактичного ВВП визначається динамікою потенційного ВВП. Отже, класична модель сукупної пропозиції – модель для довгострокового періоду. Це означає, що довгострокова крива сукупної пропозиції має вигляд вертикальної лінії, яка бере початок у точці потенційного ВВП.

Кейнсіанська модель сукупної пропозиції виникла на грунті конструктивної критики класичної моделі. Але кейнсіанська модель має декілька різновидностей. Один із її варіантів, який називається крайнім випадком, полягає в тому, що суспільні фактори змішаної економіки стримують в короткостроковому періоді ціни і заплату від миттєвого реагування на сукупний попит. Це означає, що в такій моделі як ціни, так і зарплата є негнучкими. За цих умов сукупна пропозиція змінюється пропорційно зміні сукупного попиту. Оскільки ціни стабільні, то внаслідок цього крива сукупної пропозиції приймає вигляд горизонтальної лінії.

Але реальна економіка свідчить, що негнучкість цін є не правилом, а крайнім випадком, який може виникати лише в екстремальних умовах, коли держава тимчасово блокує ціни. Отже, крайній випадок кейнсіанської моделі – це модель сукупної пропозиції для екстремальних умов.

У нормальних умовах ціни вільно формуються ринком: тому є гнучкими, тобто еластичними стосовно сукупного попиту. Цю обставину враховує основний варіант кейнсіанської моделі сукупної пропозиції, згідно з яким негнучкою є лише зарплата. Тому під кейнсіанською моделлю сукупної пропозиції доцільно розуміти її основний варіант.

Згідно з кейнсіанською моделлю зарплата змінюється на так легко і швидко, як це уявляють прихильники класичної моделі. Негнучкість зарплати кейнсіанці пояснюють існуванням суспільних факторів.

У першу чергу до них відносяться колективні угоди між профспілками і підприємцями, якими передбачається незмінність зарплат протягом терміну дії цих угод. Цьому сприяє також закон про мінімальну зарплату та де стимулюючий вплив зниження зарплати на продуктивність праці робітників, що в певних межах стримує підприємців від її зниження.

Але незважаючи на негнучкість зарплати підприємці все ж будуть змушені змінювати ціни згідно зі зміною сукупного попиту. Це пояснюється ефектом конкуренції. Так, в умовах падіння сукупного попиту конкуренція, що зростає між виробниками товарів, примусить їх знижувати ціни з метою уникнення затоварювання. В умовах зростання сукупного попиту конкуренція між покупцями викличе зростання товарних цін. В умовах різного рівня зайнятості суттєвість цінових змін буде різною, що впливає на форму кривої сукупності пропозиції.

Мал.1. Кейнсіанська модель сукупної пропозиції.

Графічно кейнсіанську модель сукупної пропозиції можна представити на прикладі падіння сукупного попиту. Як видно з рисунка 1, у кейнсіанській моделі крива сукупної пропозиції має вигляд позитивно похилої лінії. Якщо сукупний попит недостатній, фактичний обсяг виробництва (Оф) зменшується стосовно потенційного рівня (Оп) і може знаходитися в цьому стані певний час, оскільки зарплата є негнучкою.

Згідно з логікою кейнсіанської моделі, падіння сукупного попиту відносно потенційного ВВП тимчасово не впливає на номінальну зарплату, тобто DЗПн = 0.