Досконала конкуренція (стр. 2 из 4)

Якщо у перспективі фірма прогнозує можливість отримати економічний прибуток, то такий само прогноз може зробити й будь-яка інша фірма, навіть коли вона на працює в цій галузі (адже повна поінформованість усіх зацікавлених сторін – одна з передумов повної конкуренції). Тому потенційний прибуток буде сприйматись іншими фірмами як сигнал щодо доцільності входження нових фірм у галузь, а це призведе до збільшення галузевої пропозиції. Наслідком збільшення пропозиції (за інших незмінних умов) буде поступове зменшення ринкової рівноважної ціни і скорочення економічного прибутку аж до нуля. Тому в перспективі фірмам у конкурентній галузі слід сподіватись на такий рівень ринкових цін, який забезпечує тільки незбитковість виробництва (тобто нормальний прибуток). Але цей нормальний прибуток можна отримати лише при мінімізації вартості виробництва, що для довгострокового періоду означає пошук такого обсягу випуску, коли довгострокова середня вартість LRАС буде мінімальною.

Рис. 4. Конкурентна рівновага в довгостроковому періоді (стан Е1)

Фактично для довгострокового періоду фірма повинна проаналізувати різні варіанти свого розвитку (наприклад, два, як на рис. 4), для кожного визначити стан рівноваги (Е0 та Е1), тобто оптимальний обсяг випуску (відповідно, Q0 та Q1), і обрати серед них варіант з найменшою середньою вартістю, АС1 та відповідний обсяг Q1. Зазначимо, що знайдений таким чином обсяг Q1 відповідає і мінімальному рівню довгострокової середньої вартості LRАС. Так визначається умова довгострокової конкурентної рівноваги:

Р=minLARC=LRMC

Стан довгострокової рівноваги визначає обсяг випуску, що забезпечує фірмі нормальний прибуток на перспективу. Зазначимо, що умова визначає для довгострокового періоду умову незбитковості та умову закриття одночасно.

В разі змін у стані короткострокової рівноваги ринкова ціна може впасти, що в перспективі означатиме збитки для фірм, які працюють на рівні мінімальної вартості виробництва. Через цю обставину деякі з фірм почнуть виходити з галузі, ринкова пропозиція зменшиться, ринкова ціна почне зростати, а збитки фірм, що залишились у галузі, зменшуватись аж до нуля. Отже, за рахунок роботи такого конкурентного механізму в довгостроковому періоді буде існувати тенденція до руху в бік стану довгострокової рівноваги з нульовим економічним прибутком для фірм-учасниць. Для спрощення аналізу вважаємо, що на повністю конкурентному ринку діють фірми з однаковою вартістю виробництва, тобто однаковими кривими LARC.

Завдяки дії механізму конкуренції виникає парадокс прибутку: можливість отримати економічний прибуток в конкурентній галузі є причиною його зникнення в довгостроковому періоді, тому що можливість вільного входження нових фірм на ринок у гонитві за прибутком призведе до зменшення ринкової ціни і втрати прибутку в перспективі для всіх фірм галузі.

Конкурентний ринок вважається ефективним у довгостроковому періоді, тому що, згідно з умовою, фірми зацікавлені обирати обсяг виробництва з мінімальними затратами рідкісних ресурсів, що відповідає інтересам суспільства.

Галузева (ринкова) довгострокова крива пропозиції має суттєві відмінності порівняно із короткостроковим періодом, вона утворюється як сукупність станів довгострокової рівноваги галузі, що виникають за рахунок різних рівнів значень нецінових чинників попиту і пропозиції. Для її побудови слід проаналізувати перспективні наслідки, наприклад, збільшення попиту на продукцію галузі.

Нехай галузь перебуває в стані довгострокової і короткострокової рівноваги Е0 (Р0, Q0) – рис. 5. При збільшенні попиту з D0 до D₁ у короткостроковому періоді зростають ціни на продукцію галузі з Р0 до Рs, стан галузевої рівноваги зміщується з точки Е0 спочатку в точку Es – новий стан короткострокової рівноваги. Галузь стає прибутковою, а це, згідно з парадоксом прибутку, веде до збільшення галузевої пропозиції у тривалішому періоді. Зростання пропозиції означає зростання попиту на фактори виробництва, а це, у свою чергу, може призвести в перспективі до різних змін цін на фактори виробництва, що також впливатиме на остаточне розташування кривої пропозиції – S1, S₂ чи S3. Розглянемо можливі варіанти детальніше.

1. Збільшення попиту на рідкісні ресурси призводить до зростання цін на ресурси, тобто до збільшення довгострокової вартості виробництва. Внаслідок цього крива LRAС зсувається вгору, minLARС теж зростає, тобто нова довгострокова галузева рівновага досягається у точці Е_І (рис. 5.а): нова рівноважна ціна Р₁ спадає порівняно з короткостроковою ціною Рs але не до попереднього рівня Р₀.

Отже, маємо галузь із зростаючою вартістю (виробництва) – це галузь, при розширенні якої середня вартість виробництва зростає за рахунок підвищення цін використаних ресурсів (у відповідності з властивістю рідкісності ресурсів). Для такої галузі довгострокова крива ринкової пропозиції LS на рис. 5.а (яка утворюється при з'єднанні лінією станів довгострокової рівноваги Е0, Е1) нахилена вгору.

2. Збільшення попиту на рідкісні ресурси не призводить до зміни цін на ресурси, тобто довгострокова вартість виробництва не змінюється; тоді нова довгострокова галузева рівновага досягається в точці Е₂ (рис. 5.б): ціна Р спадає порівняно із короткостроковою ціною Рs і досягає рівня ціни попередньої довгострокової рівноваги Р₀.

Отже, маємо галузь із незмінною вартістю (виробництва) – галузь, при розширенні якої середня вартість виробництва не змінюється через сталість цін на фактори виробництва. Для такої галузі крива довгострокової ринкової пропозиції LS на рис. 5.б (яка утворюється із станів довгострокової рівноваги Е0, Е₂) є горизонтальною лінією.

3. Збільшення попиту на рідкісні ресурси призводить до зменшення цін на ресурси, тобто до зменшення довгострокової вартості виробництва. Така ситуація трапляється не часто у порівнянні з попередніми випадками і може бути пов'язана з технологічними особливостями або виробництва деяких із проміжних продуктів, що використовуються як ресурс у виробництві кінцевої продукції, або виробництва самої кінцевої продукції. Внаслідок цього крива LRAС зсувається вниз, minLRAC теж спадає, тобто нова довгострокова галузева рівновага досягається в точці Е₃ (рис. 5.в): нова рівноважна ціна Р₃ є нижчою порівняно і з короткостроковою ціною Рs, і з попередньою довгостроковою ціною Р0.

Таким чином, виникає галузь із спадною вартістю (виробництва) – галузь, при розширенні якої середня вартість виробництва зменшується за рахунок зниження цін використаних ресурсів. Для такої галузі довгострокова крива ринкової пропозиції LS нахилена вниз (а не вгору). Галузі із спадною вартістю виробництва, як правило, породжують природні монополії.

Різний характер довгострокових кривих пропозиції, відповідно, веде до різних довгострокових наслідків державного регулювання конкурентних ринків (зокрема при введенні податків) у залежності від типу галузі.

Аналізуючи ефективність конкурентного ринку, виділяють:

1) ефективність виробництва (виробництво продукту при найменших витратах);

2) ефективність розподілу ресурсів (між галузями та окремими виробниками, щоб максимізувати задоволення потреб).

Ефективність виробництва конкурентного ринку реалізується в тому, що ціна встановлюється на рівні мінімальних середніх витрат, а це означає, що споживачі одержують необхідні їм товари за найнижчими з усіх можливих цін.

Ефективність розподілу ресурсів видно з того, що конкурентна фірма залучає ресурси лише до тієї точки, в якій ціна зрівнюється з граничними витратами, а це означає, що ресурси розподілено найефективніше.

Але ринок досконалої конкуренції має і недоліки:

1) адже конкурентна фірма виробляє лише те, що у неї купують. Фірма не стане виробляти громадські товари, за які не має можливості отримати відшкодування від споживача. Тому ринковий механізм у сучасній економіці доповнюється державним регулюванням;

2) орієнтація конкурентної фірми на максимізацію прибутку часто призводить до конфлікту між поточними і перспективними цілями (ефект Робін Гуда).

Однак навіть з перерахованими недоліками ринок досконалої конкуренції є найефективнішою моделлю ринку.

Економічна конкуренція є складною системою суспільних відносин. Її багатоплановість заважає виокремленню єдиного інтегрального показника, що характеризував би ступінь розвиненості конкурентних відносин у національній економіці. Аналіз стану конкурентного середовища має дуже важливе значення для розуміння тенденцій розвитку економіки України, вироблення рекомендацій щодо удосконалення конкурентної політики.

По-перше, необхідна оцінка інституціональних передумов конкуренції, без яких вона неможлива. Найважливіші з них – лібералізація цін, приватизація, лібералізація зовнішньої торгівлі, система державного захисту конкуренції в підприємницькій діяльності.

По-друге, розвиненість конкуренції може бути оцінена на основі дослідження структури товарних ринків.

По-третє, стан конкурентного середовища може бути оцінений за допомогою аналізу ринкової поведінки суб'єктів господарювання, даних опитувань підприємців.

У ряді наукових праць аналізувалися інституціональні передумови конкуренції в Україні. Досліджувалася також структура товарних ринків в умовах перехідної економіки. Основні інституціональні передумови розвитку конкуренції були створені в Україні в 1990-х роках. В наступні роки відбувалося їхнє зміцнення.

У той же час відсутні дослідження конкурентного середовища в Україні, в яких би враховувалися всі три вищевказаних параметри. Тому виникла необхідність проаналізувати основні аспекти, що відбивають стан конкурентного середовища в Україні, у комплексі. Це дасть можливість виробити більш обґрунтовані рекомендації з удосконалювання конкурентної політики.