Таблиця 2
Визначальні чинники вибору безробітними нового місця роботи
(у % до всіх опитаних)
| Обставини, які дозволяють вважати роботу відповідною для себе | Оцінка важливості чинника | ||
| необхідний | бажаний | не має значення | |
| Високий рівень оплати праці........................... Стабільні доходи (хай і невеликі)..................... Можливість реалізувати свої здібності.............. Відповідність роботи професії, спеціальності..... Належні умови праці..................................... Можливість професійного зростання............... Можливість принести користь людям.............. Транспортна доступність............................... | 74,38 70,03 39,41 29,31 52,55 28,74 40,31 44,99 | 24,58 26,52 48,19 50,74 35,39 48,03 44,01 38,83 | 1,23 3,45 12,4 19,95 12,07 23,23 15,68 16,09 |
Як видно з таблиці 2, крім суттєвої різниці в індивідуальній значущості окремих характеристик майбутньої роботи (із запропонованих респондентам для оцінки), кожна з них виявилася досить вагомим мотивуючим чинником працевлаштування. Разом з тим, наведені показники підтверджують однозначне домінування у безробітних, зареєстрованих на регіональному ринку праці, прагматичних, насамперед матеріальних мотивів гіпотетичного працевлаштування. Понад 70% опитаних абсолютними критеріями індивідуальної привабливості роботи вважали як високий рівень зарплати, так і її стабільність. У цілому важливість для себе високої оплати праці визнали майже 99%, а стабільності виплат - 96,5% респондентів. Наступним за значущістю мотивуючим чинником працевлаштування виявилися належні умови праці (майже 88% підтверджень важливості, в тому числі 53% - абсолютної необхідності), а також пов'язана з умовами праці така обставина, як транспортна доступність (відповідно, близько 84 та 45%).
Наступну за значущістю для опитаних групу характеристик становили різні складові соціальної та фахової самореалізації через працю. Сюди ж можна віднести й такі її ознаки як: суспільна користь, тобто "можливість приносити користь людям" через працю (понад 84% підтверджень важливості цієї характеристики, в тому числі понад 40% - необхідності); можливість реалізувати свої здібності (відповідно, 87,5 і 39,4%); можливість реалізувати професійні знання та вміння (80 і понад 29%).
Для досліджуваної категорії учасників ринку праці найменш значущим параметром із запропонованих для оцінки виявився такий чинник, як доступність професійної кар'єри (близько 77 і 29%). Привертає до себе увагу повне заперечення значною частиною респондентів важливості для них таких обставин, як можливість професійної самореалізації (майже 20% негативних відповідей), суспільна користь праці (близько 16%). Цей результат, найімовірніше, зумовлюється специфічним статусом безробітних: для них значно актуальнішими є чинники буття ("виживання"), ніж особистісної самореалізації та розвитку.
Дослідження виявило складну, багатоступеневу структуру мотивації зайнятості, а також змістову відмінність мотивів, що її утворюють, від мотиваційних феноменів, характерних для інших складових трудового циклу. У мотивації зайнятості, з одного боку, відбиваються особливості побудови і закономірності розвитку трудової мотивації в цілому, з іншого - виявляється специфіка, пов'язана із соціально-економічними та соціально-психологічними особливостями явища безробіття, а відтак - з особистими проблемами відповідних категорій населення.
Перебування на ринку праці в ролі безробітних диктує певні "правила гри", причому вимоги до поведінки суб'єктів залежать від рівня конкуренції на ньому, а також від етапів, на які умовно поділяється весь період незайнятості: а) втрата роботи; б) пошук або очікування; в) працевлаштування.
Регіональний ринок праці Львівщини відрізняється високою конкуренцією серед претендентів на працевлаштування, отже, значною напруженістю ситуації, що позначається як на тривалості пошуку місця роботи, так і на перспективах та якості працевлаштування. Відповідно, зростає напруженість мотивів, які регулюють поведінку учасників ринку праці, відбувається їх змістова переорієнтація та структурна перебудова. У незайнятої частини працездатного населення особливої актуальності набувають мотиви буття в його найелементарнішій формі - "виживання", що конкретизуються у домінуючому прагненні до матеріальної забезпеченості, фізичної безпеки І комфортності.
Користуючись нуклеарною концепцією побудови трудової мотивації, структуру мотивації зайнятості, виявлену в безробітних Львівщини, можна подати таким чином: 1) ядро - суто економічні мотиви (заробіток, його розмір та стабільність); 2) навколонуклеарна зона - мотиви зручності праці, її фізичної й фізіологічної комфортності; 3) периферійна зона - мотиви самореалізації через працю (соціальної, фахової, інтелектуальної, психофізичної тощо).
Таким чином, для цієї категорії населення праця виступає як інструментальна вартість, засіб досягнення інших вартостей, насамперед, матеріальних. Причому, всупереч теоретичному припущенню, статус безробітного не лише не послаблює запитів щодо (економічних та "антуражних" характеристик майбутньої (гіпотетичної) роботи, але, навпаки, підвищує вимогливість щодо їх рівня. Отже, досвід, пов'язаний з втратою місця роботи (нові соціальні контакти, опрацювання інформації, необхідної для орієнтування на ринку праці, осмислення відповідних аспектів прав людини тощо) сприяє визріванню принципових новоутворень в особистісній позиції суб'єктів працевлаштування. У них має місце своєрідне інтелектуально-емоційне збагачення почуття власної гідності та його підвищення, аж до виникнення (у деяких випадках) так званої "акцентуації". Цей складний і дещо парадоксальний феномен вимагає спеціального вивчення. Проте вже на даному етапі дослідження зрозуміло, що одним з негативних його наслідків може стати додаткове ускладнення процесу працевлаштування.
Перебування на ринку праці в статусі безробітних приводить до посилення і активізації мотивів зайнятості. Хоча принаймні в половині випадків мешканці регіону опиняються у такій ситуації примусово, тобто як об'єкти, надалі переважна більшість з них ведуть себе як активні суб'єкти пошукової діяльності. Повну відсутність "пошукових" мотивів у дослідженні продемонстрував приблизно кожен десятий учасник опитування, ще рідше (у кожного двадцятого) виявлено настанови на дальше бездіяльне очікування роботи. Водночас у мотивах, які регулюють реальну поведінку безробітних, мають місце прояви суперечливості. Зокрема, замість прагнення до практичного подолання своїх проблем через різні форми самозайнятості, майже третина їх реалізує паразитарні настанови (життя за рахунок інших). Ще небезпечнішим симптомом грубої деформації мотивів зайнятості є висловлювання частиною респондентів (більш як двадцятою) готовності здобувати засоби до життя кримінальними методами.
Одним з найскладніших аспектів досліджуваного явища є незайнятість молоді. За отриманими даними, молоді люди до 25 років становили майже 1/5 безробітних, зареєстрованих на регіональному ринку праці, причому понад третину з їх числа - "початково безробітні" (такі, що взагалі не змогли знайти роботу після закінчення навчання). Для цієї категорії незайнятих виявилися особливо характерними зазначені деформації мотивів трудопошукової діяльності й працевлаштування, насамперед, паразитарні та кримінальні настанови. Недостатня сформованість, або й практична відсутність мотивів розвитку (самовдосконалення, кар'єри, творчості), зафіксована у більшості учасників регіонального ринку праці, найнесприятливішою є саме для молоді, оскільки звужує, примітивізує їх майбутній трудовий шлях, що може призводити до серйозних порушень особистісного функціонування, у тому числі - із соціально небезпечними наслідками.
Тенденції формування мотивації зайнятості, виявлені в контексті дослідження одного з найскладніших в Україні регіональних ринків праці, є доцільним враховувати не тільки в регіональній чи галузевій, але й у загальнодержавній політиці зайнятості. Йдеться, насамперед, про формування інституцій, які здійснюють соціальний захист, зокрема вироблення у безпосередньому суспільному середовищі послідовної позиції щодо безробітних як категорії населення із специфічними соціально-економічними потребами і запитами. Особливості їх поведінки на ринку праці зумовлюються суперечливою взаємодією двох основних груп чинників: 1) пов'язаних власне із статусом безробіття, його драматизмом і стресогенною дією на суб’єктів працевлаштування; 2) генерованих спрямуванням і сучасною логікою аксіологічного розвитку людини, її світоглядних орієнтирів, правової свідомості, на яких позначається дія могутніх інформаційних потоків, тенденцій демократизації відносин у трудовій сфері, правозахисних рухів і т.д.
За цих обставин одним з найвідповідальніших і важких для реалізації аспектів роботи, націленої на об'єктивне подолання (обмеження) безробіття, має бути активізація політики зайнятості, пов'язана не лише із створенням нових робочих місць, але й з обов'язковим пристосуванням умов, організації та оплати праці до досить високих вимог, що склалися у середовищі незайнятого працеактивного населення.
Крім удосконалення ринку праці, в державній і регіональній політиці зайнятості слід передбачити також особливий соціально-психологічний напрям, який умовно можна позначити як виховання конструктивної мотивації зайнятості, підвищення змісту і духовне наповнення її компонентів. "Лейтмотивом" цього виховання має стати формування у населення активної позиції щодо самозабезпечення працею та трудового самозахисту, зокрема за такими векторами: а) творення себе як професіонала; б) мистецтво пошуку праці, "пропонування себе" працедавцеві; в) стійкість у конкурентній боротьбі на ринку праці; г) постійне фахове й особистісне самовдосконалення; д) "кар'єрна" активність; е) створення робочих місць "для себе", в тому числі організація малих підприємств, фірм, установ тощо; ж) організація з цією метою регіональних чи локальних об'єднань (спілок) безробітних для спільного трудового самозахисту та самозабезпечення працею.