Зміст
Вступ
Розділ 1. Аналіз діяльності ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»
1.1 Коротка характеристика підприємства
1.2 Аналіз фінансового та економічного положення підприємства
1.3 Аналіз динаміки зовнішньоторгових відносин України та окреслення основних проблем на сучасному етапі
1.4 Розробка стратегії завоювання зовнішнього ринку для ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського"
Розділ 2. Теоретичні засади управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств
2.1 Суть, види і принципи зовнішньоекономічної діяльності підприємств в Україні
2.2 Порівняльна характеристика основних способів виходу на зовнішні ринки
2.2.1 Експорт, як найпростіший спосіб виходу на зовнішній ринок
2.2.2 Спільна підприємницька діяльність
2.2.3 Стратегія прямого інвестування
2.3 Стратегія реалізації зовнішньоекономічної діяльності підприємств
Розділ 3. Перспективи здійснення зовнішньоекономічних операцій
3.1 Механізм впровадження стратегічного плану здійснення експортної операції для ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського"
Висновки
Перелік посилань
Додатки
Вступ
Актуальність теми дослідження зумовлена, по-перше, важливістю маркетингу як теорії і практики підприємницької діяльності, застосування якого сприяє ефективному функціонуванню підприємств.
По-друге, розвиток ринкових відносин в Україні, зростаюча роль споживача у формуванні попиту на певні товари, широке включення українських підприємств у міжнародний поділ праці висувають нові вимоги до системи управління підприємствами. У зв’язку з цим необхідним є застосування маркетингу в організації їх господарської діяльності, а при виході підприємства на закордонні ринки – використання міжнародного маркетингу для координації зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Зміна форми власності українських підприємств внаслідок приватизації створює нові умови для управління підприємствами й одночасно потребує якісної внутрішньої перебудови структур управління і контролю маркетингової діяльності. Формування нових ринкових механізмів цілком логічно ставить на чильне місце чинник ефективності стратегії маркетингу в зовнішньоекономічній діяльності підприємства.
Третя причина, що вплинула на вибір теми, пов’язана зі ступенем дослідженості проблем маркетингу взагалі та ефективності стратегії маркетингу зокрема в українській економічній науці. Хоча в останні роки з’явилося багато наукових праць, присвячених маркетингу, можна констатувати, що розгляд теоретичних і методологічних аспектів досліджуваної проблеми все ще залишається недостатнім. Майже не вивчена й практична сторона оцінки ефективності стратегії міжнародного маркетингу в умовах українського ринку.
Серед наукових праць, в яких досліджуються проблеми внутрішнього та міжнародного маркетингу в цілому та окремі аспекти оцінки ефективності маркетингової стратегії фірми зокрема, необхідно виділити дослідження таких зарубіжних учених, як Р. Баззелл, К. Бакхаус, Й. Беккер, В. Білкей, Т. Бонома, Ф. Бредлей, Г. Вайс, Е. Вебстер, Ю. Вісмайер, Б. Гале, А. Германнс, Е. Дихтль, С. Дуглас, Ф. Котлер, К. Крейг, Ж.-Ж. Ламбен, Г. Майер, С. Мюллер, Х. Мефферт, В.Ньюман, М. Портер, П. Россон, Д. Сондерс, Г. Стар, К. Ховард, Р. Хюненберг.
Фундаментальні проблеми міжнародного маркетингу, глобалізації економічних процесів, інтеграції українських підприємств у світове економічне співтовариство, методологічні аспекти планування, реалізації та контролю маркетингової діяльності знайшли своє відображення в працях вітчизняних учених-економістів.
Роботи зарубіжних науковців, переважно німецьких та американських авторів, висвітлюють різні підходи до проблеми оцінки ефективності маркетингової стратегії підприємства. Проте у більшості випадків їхні висновки важко адаптувати до реалій української економіки. Кількість наукових досліджень, проведених російськими вченими з даної наукової проблеми, обмежена. В Україні взагалі ще не проводилися спеціальні дослідження, присвячені саме теорії та практиці комплексного аналізу ефективності маркетингової стратегії підприємства. Віддаючи належне розробкам зарубіжних і вітчизняних учених-економістів та їх внеску до економічної теорії та практики, а також застосовуючи їхні наукові положення, вважаємо за доцільне зосередити увагу на розробленні теми дослідження, актуальність якої пояснюється зазначеними вище обставинами.
Метою дослідження є розроблення теоретичних і методологічних засад аналізу ефективності стратегії міжнародного маркетингу підприємства та практичних рекомендацій щодо його специфіки в умовах сучасної української економіки.
Досягнення поставленої мети обумовило постановку і вирішення таких завдань дослідження, які й визначають структуру роботи:
- надати коротку характеристику підприємства;
- проаналізувати його фінансове та економічне положення;
- обґрунтувати доцільність експортної операції підприємства.
Об’єктом дослідження є стратегія міжнародного маркетингу підприємства як унікальний план дій, який визначається конкретними обставинами і показує шлях до досягнення цілей підприємства на зовнішньому ринку через вибір відповідного зарубіжного ринку, форми виходу на ринок, розроблення відповідного комплексу маркетингових інструментів, системи координації діяльності та контролю ефективності.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних та практичних проблем, пов’язаних із розробленням методології аналізу ефективності стратегії міжнародного маркетингу підприємства.
Розділ 1. Аналіз діяльності ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»
На трьох горбах, біля берегів сивого Дніпра розташований Дніпропетровськ - великий індустріальний, науковий і культурний центр України. У його історії особливе місце займає Дніпропетровський металургійний завод імені Г.І. Петровського.
Три рази на добу над містом на Дніпрі чується розкотистий бас заводського гудка Петрівки. Місто і завод зв'язані нерозривно. І не тільки тому, що носять ім'я однієї і тієї ж людини. Історія розвитку всього Придніпров'я так тісно переплела долі колишнього Катеринослава і колишнього Олександрівського заводу, що неможливо однозначно відповісти на питання: чи зобов'язаний завод місту своїм виникненням або ж місто заводу – своїм розвитком. Одне можна сказати напевно: Дніпропетровськ, який все частіше називають мегаполісом, мав би зовсім іншу історію, якби не Петрівка...»
Друга половина більш ніж двовікової біографії міста — це насичений подіями літопис становлення і розвитку одного із старих металургійних підприємств.
Заснований на пустинній південно-західній околиці Катеринослава завод дав поштовх розвитку промисловості всього Придніпров'я. Будівництво доручили інженеру-технологу А.М. Горяїнову, який і став першим директором заводу. Відомі в Російській імперії акціонери П.І. Губонін і В.Ф. Голубєв зуміли привернути і поставити на службу вітчизняної металургії і трубної промисловості франко-бельгійські капітали.
Заснований в 1887 р., завод незабаром стає найбільшим по тому часу в своїй галузі на півдні країни. Датою його народження прийнято вважати 22 травня, день, коли була задута перша доменна піч. а до 1889 року тут працювало дві доменні печі, вступили в лад залізопрокатна майстерня, дрібносортні і средньосортні стани, великосортний стан і 16 пудлінгових печей. І вже до початку двадцятого століття Александровській Південно-російський завод Брянського акціонерного суспільства (так завод називався до 1918 року) став найбільшим і найпрогресивнішим металургійним підприємством Півдня Росії. Він виробляв більше 8, 7 і 6 відсотків (відповідно) чавуну, стали і прокату тодішньої Російської імперії.
Все прогресивне в світовій металургії упроваджувалося в першу чергу на Брянке. Так, в 1908 році, вперше у вітчизняній практиці, на заводі всі парові машини були замінені на електричні.
Будівництво і модернізація заводу проводилися до 1913 року. Зводилися нові доменні печі, були побудовані мартенівський і конвертерний цехи, розширявся сортамент продукції прокатних цехів. У цей період Брянський завод став одним з найкрупніших підприємств країни, оснащеним найсучаснішим для того часу устаткуванням. Тут вперше були розроблені і упроваджені механізовані підйомники системи Н.Н. Гогоцкого. Каталем в доменному цеху Брянки починав свою трудову біографію засновник вітчизняної школи доменщиків М.К. Кураков.
Брянка, націоналізована в 1918 році, першою з 11 металургійних заводів Придніпров'я була відновлена після розрухи і громадянської війни. Всі оточуючі її підприємства (нинішні заводи – Дніпропетровський трубопрокатний, металоконструкцій ім. Бабушкіна, «Днепротяжмаш» і побудований як коксівний цех сьогоднішній коксохімічний завод ім. Калініна) в період відновлення були її цехами до 1932 року.
Завод, не розширюючи своїх площ ні на один метр, за рахунок упровадження прогресивних методів праці, передової технології, використовування внутрішніх резервів першим освоював леговані стали для Дніпрогеса, плющення рейок для Московського метрополітену, що будувалися на той момент часу, будував найбільші в світі мартенівські і доменні печі, що дозволило збільшити об'єм необхідної країні продукції.
Кінець XIX і початок XX століть в історії заводу пов'язані з активним робочим рухом в Росії, а заводський лідер Г.І. Петровській стає депутатом IV Держдуми, а надалі видатним державним діячем - всеукраїнськім старостою, головою Всеукраїнського Центрального Виконавського Комітету.
Сформовані на заводі бойові робочі загони брали активну участь в звільненні міста і України від австро-німецької окупації. Після закінчення громадянської війни підприємства в стислі терміни було відновлено.
У 1922 році завод, що носив ім'я царя Олександра III, по проханню робітників був названий ім'ям токаря Брянки Григорія Івановича Петровського (1878 – 1958).