Державна політика розвитку вільних економічних зон (стр. 4 из 5)
У південних областях України доцільно організувати зони, спеціалізовані на випуску товарної руди, вугілля, продукції хімічної промисловості. Північні, центральні області України можуть орієнтуватися на випуск хімічних волокон, окремих видів продукції машинобудування, будівельних матеріалів, в тому числі на обробку граніту.
Унікальний природно-ресурсний потенціал України, наявна матеріально технічна база лікування та відпочинку, доповнена необхідними засобами комунікації, незмінно високий попит на рекреаційні послуги зумовлюють потенційну вигідність функціонування туристично-рекреаційних зон. Базою для їх створення можуть стати регіон Карпат (зокрема Закарпатська і Львівська області), Одеська область, Республіка Крим.
Проблеми, пов'язані з фінансуванням та інфраструктурним забезпеченням ВЕЗ, частково можуть вирішуватися шляхом надання окремих незабудованих територій у довготермінову оренду іноземним фірмам на пільгових умовах, з правовим гарантуванням стабільності визначених договором умов у разі додержання напрямів підприємницької діяльності.
На першому етапі - з метою практичного відпрацювання організаційних, фінансових та виробничих механізмів, доцільно створювати спеціальні (вільні) економічні зони різних типів, віддаючи перевагу локальним, або так званим "точковим" ВЕЗ, які розміщуються на невеликих територіях.
На другому етапі можна формувати багатофункціональні ВЕЗ, в тому числі на базі окремих регіонів, а також ВЕЗ міжнародного типу на суміжних територіях кількох держав.
5. Інвестиційний розвиток вільних економічних зон України у 2000-2003 роках
В 2003 р. у спеціальні економічні зони залучено $497,1 млн., або на 67% більше, ніж у попередньому році (у т.ч. $419 млн. (84%) у ТПР та $78 млн.(16%) у СЕЗ), що продовжує тенденцію сталого інвестиційного зростання у зонах і на територіях зі спеціальним режимом.
Найбільш привабливими в інвестиційному плані є регіональні системи СЕЗ і ТПР Донецької ($256,7 млн.), Харківської ($55,6 млн.), Закарпатської ($48,4 млн.) областей та АР Крим ($56,1 млн.), які зберігають свої лідируючі позиції з 2000/2001 років. У 2003 році до них приєдналася СЕЗ Миколаїв ($31,4 млн.), що вийшла на 5-е місце за сукупним обсягом залучених інвестицій. Поступово втрачає свої позиції регіональна система СЕЗ Львівської області ($19,3 млн.), яка у попередні роки була здатна формувати значний інвестиційний ресурс.
Взагалі з п'яти рєгіонів-лідерів два мають сталу тенденцію до зростання впродовж 2000-2003 рр.: СЕЗ і ТПР АР Крим ($8,5 млн.; $27,4 млн.; $30,5 млн.; $56,1 млн.) та ТПР Харкова ($6,1 млн,; $16,7 млн.; $40,5 млн.; $55,6 млн), а у Донецькій та Закарпатській областях мало місце короткострокове скорочення у 2002 році на тлі постійного інвестиційного росту.
Натомість сплеск притоку інвестицій, що спостерігався у 2002р. у регіональних системах СЕЗ і ТПР Житомирської, Київської, Львівської та Одеської областей, викривив поступове зростання обсягів залучених інвестицій, що формує хибне уявлення про падіння інвестиційної активності, яке в даному контексті не можна розцінювати негативно. Враховуючи це, уповільнення інвестиційних процесів відбувалося лише у ТПР Чернігівської області. В той же час у областях та адміністративно-територіальних одиницях, де безпосередньо розташовані СЕЗ і ТПР, протягом всього зазначеного періоду відбувалося зростання.
Виключення становить м. Славутич, м. Харків та адміністративно-територіальні одиниці Луганської області.
Рис. 3. Структура інвестицій в СЕЗ і ТПР, 2003 рік
У галузевому зрізі інвестиції протягом 2003 року найбільш активно здійснювались у металургійну промисловість ($88,9 млн.), машинобудування ($50,7 млн.), виробництво та розподіл електроенергії, газу та води ($47,5 млн,); транспорт ($32 млн.), добувну ($25,6 млн.) та харчову промисловість ($25,5 млн.), деякі інші види обробної промисловості ($68,7 млн.) та послуги ($32,2 млн.) (див. рис. 3).
Причому переважна більшість названих галузей вже утвердились у статусі галузей спеціалізації мегапроекту - загальнодержавної системи СЕЗ і ТПР (див. табл.1).
Таблиця 1.
Частка галузей, пріоритетних для інвестування, у загальній структурі інвестицій у СЕЗ і ТПР, %
| Назва показника | 2000 р . | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | Динаміка обсягів інвестування | Динаміка питомої ваги |
| Машинобудування | X | 13,3 | 13,2 | 11,5 | ↑ | ↓ |
| Металургія та оброблення металу | 28 | 19 | 12,5 | 20 | ↑ | ↑ |
| Інші виробництва обробної промисловості | X | 14,5 | 23,5 | 15,6 | ↑ | |
| Виробництво та розподіл електроенерпТ, газу та води | X | X | X | 10,8 | ↑ | ↑ |
| Колективні, громадські та особисті послуги | X | X | X | 7,3 | ↑ | ↑ |
| Транспорт | X | X | X | 7,3 | ↑ | ↑ |
| Добувна промисловість | 18,8 | 15,7 | 12,6 | 5,8 | ↓ | ↓ |
| Харчова промисловість | 19,1 | 8,7 | 10,2 | 5,8 | ↑ | ↓ |
| Хімічне виробництво | 11,2 | X | X | X | = | ↓ |
| Всього | 77,1 | 71,2 | 72 | 84,1 | х | х |
Кардинальних структурних зрушень у спеціалізації СЕЗ і ТПР не відбулося: стабільно зростають інвестиційні ресурси та питома вага металургії; виробництва та розподілення електроенергії, газу та води; транспорту та послуг.
6. Реалізація інвестиційних проектів, структура та форми залучення інвестицій у вільні економічні зони України
Зростання кількості, сукупної та середньої вартості проектів, що затверджувалися до реалізації у СЕЗ і ТПР, яке мало місце протягом 2000-2003 років, свідчить про в цілому ефективні дії органів управління та місцевих влад. Але якщо розглядати регіональні системи зон і територій зі спецрежимом, то виявляється певна неоднорідність.
Збільшення кількості проектів, що знаходяться в стадії реалізації, є стійкою тенденцією для одинадцяти з тринадцяти регіональних систем СЕЗ і ТПР. Виключення становлять СЕЗ Одеської області (2002 р. - 9 проектів; 2003 р. - 9) та ТПР м. Суми (1 проект). При цьому сукупна кількість інвестицій, які мають бути внесені згідно договорів-контрактів, знизилась у Львівській області. Проте скорочення середньої вартості проектів, що знаходяться в стадії реалізації, відбулось у СЕЗ і ТПР шести регіонів - у Волинській, Житомирській, Київській, Луганській, Львівській, Чернігівській областях (див. табл. 2). Це спричинено затвердженням у попередні роки менш коштовних проектів та відповідно є продовженням тенденцій, сформованих у 2001 -2002 роках.
Таблиця 2.
Спрямованість змін, що відбуваються в інвестиційній сфері СЕЗ і ТПР
| Назва показника | Загальна спрямованість (характеристика динаміки) окремих показників СЕЗ 1 ТПР | ||
| кількість проектів, що знаходяться у стадії реалізації | загальний обсяг інвестицій, передбачений проектами, що реалізуються | середня вартість одного інвестиційного проекту, що реалізується | |
| СЕЗ і ТПР АР Крим | ↑ | ↑ | ↑ |
| ТПР Волинської обл. | ↑ | ↑ | ↓ |
| СЕЗ і ТПР Донецької обл. | ↑ | ↑ | ↑ |
| ТПР Житомирської обл. | ↑ | ↑ | ↓ |
| СЕЗ і ТПР Закарпатської обл. | ↑ | ↑ | ↑ |
| СЕЗ Київської обл. | ↑ | ↑ | ↓ |
| ТПР Луганської обл. | ↑ | ↑ | ↓ |
| СЕЗ Львівської обл. | ↑ | ↓ | ↑ |
| СЕЗ Миколаївської обл. | ↑ | ↑ | ↑ |
| СЕЗ Одеської обл. | = | ↑ | ↑ |
| ТПР Сумської обл. | = | = | = |
| ТПР Харківської обл. | ↑ | ↑ | ↑ |
| ТПР Чернігівської обл. | ↑ | ↑ | ↓ |
На тлі стійкого зростання обсягів затверджених до внесення та фактично залучених інвестицій у СЕЗ і ТПР відбувається зміна матеріально-речової структури інвестиційних ресурсів (див. рис. 4).
Рис. 4. Матеріально-речова структура інвестицій у СЕЗ і ТПР
Постійне зростання абсолютних сум інвестованих коштів у формі грошових внесків (включаючи кредити) та матеріальних цінностей відбувалося з різною інтенсивністю, внаслідок чого змістились акценти: матеріальні внески, які у 2000 році формували базу інвестиційних ресурсів ($107,5 млн., або 47,2%), перестали відігравати провідну роль, перемістившись на другу позицію ($94,9 млн., або 19%), натомість посилилася частка грошових внесків (2000 р. - $93,3 млн., або 41 %; 2003 р. - $344 млн., або 69,3%).
Нематеріальні активи практично виключені з процесу інвестування проектів СЕЗ і ТПР - їх питома вага скоротилася за чотири роки з 1,7 до 0,3%.
Факторами посилення участі грошових внесків у формуванні інвестицій можна визнати:
- остаточну нормалізацію товарно-грошових відносин у державі;
- посилення національної грошової одиниці;
- стабілізацію роботи банківської системи України, збільшення обсягів кредитування реального сектора економіки;
- поступове об'єктивне обмеження можливостей національних підприємств, розташованих у СЕЗ і ТПР, брати участь у реалізації проектів, зараховуючи в якості власного внеску належне їм майно, створене, як правило, до 1990 року.