· Область неприпустимого ризику
У границях цієї області можливі втрати, близькі до розміру власних засобів, тобто настання повного банкрутства фірми. У цьому випадку прострочена заборгованість за позикою складає 100%, великий ризик зв'язаний із вкладенням коштів і майна в заставу під банківські кредити.
Коефіцієнт ризику
Приклад 2.1. Для визначення максимального рівня ризику
Таблиця 1.
Черговість (рік | Частота виникнення втрат | ||||
Безризикова область | Область мінімального ризику | Область підвищеного ризику | Область критичного ризику | Область неприпустимого ризику | |
| | | | | |
2000 | 0,75 | 0,32 (42%) | 0,33 (44%) | 0,05 (7%) | 0,05 (7%) |
2001 | 0,80 | 0,35 (44%) | 0,2 (25%) | 0,2 (25%) | 0,05 (6%) |
2002 | 0,85 | 0,05 (6%) | 0,17 (20%) | 0,25 (29%) | 0,38 (45%) |
Припустимо, що загальна частота виникнення утрат фірми
Чим вище
У нашому випадку:
Кривизна лінії Лоренца може мати і протилежне зображення в залежності від значень кумулятивних підсумків. Якщо лінія Лоренца має протилежне зображення, тобто частота виникнення втрат в областях критичного ризику і неприпустимого ризику не значна, те 1 у формулі не присутня.
Побудова декількох ліній Лоренца по різних періодах дозволяє порівнювати
Таблица 2.2.
Черговість за областями ризику | Номер в ранжированом спадному ряді | Розподіл частоти втрат f0 по черговості визначення | ||||||||
2000 | 2001 | 2002 | ||||||||
Частота виникнення втрат – f0 | В% к безризиковій області | Розрахункова графа гр. 4 х гр. 2 | Частота виникнення втрат – f0 | В% к безрисковій області | Розрахункова графа гр. 7 х гр. 2 | Частота виникнення втрат – – f0 | В% к безрисковій області | Розрахункова графа гр. 10 х гр. 2 | ||
1. | 0 | 0.32 | 42 | - | 0.35 | 44 | - | 0.05 | 5 | - |
2. | 1 | 0.33 | 44 | 44 | 0.20 | 26 | 26 | 0.17 | 20 | 20 |
3. | 2 | 0.05 | 7 | 14 | 0.20 | 25 | 50 | 0.25 | 30 | 60 |
4. | 3 | 0.05 | 7 | 21 | 0.05 | 5 | 15 | 0.38 | 45 | 135 |
Усього | 0,75 | 100% | 79 | 0,80 | 100% | 91 | 0,81 | 100% | 215 | |
Приклад 2.2. При визначенні
де
Пропонований показник (індекс ризику) визначається з використанням даних табл. 2.2.
Знак «– «означає, що в порівнянні з 2000 роком ризик зріс на 43%, тому
Порівняння цих методів показує, що різниця при визначенні
Надалі будуть розглянуті питання визначення максимального розміру ризику і встановлення його оптимального рівня.
Останнім часом став популярний метод статистичних іспитів (метод «Монте-Карло»).
Достоїнством цього методу є можливість аналізувати й оцінювати різні «сценарії» реалізації проекту і враховувати різні фактори ризиків у рамках одного підходу. Різні типи проектів різні у своїй уразливості з боку ризиків, що з'ясовується при моделюванні. Недоліком методу статистичних іспитів є те, що для оцінок і висновків використовується імовірні характеристики, що не дуже зручно для безпосереднього практичного застосування і це не задовольняє менеджерів проекту. Однак, незважаючи на зазначені недоліки, цей метод дає можливість виявити ризик, сполучений з тими проектами, у відношенні яких прийняте рішення не перетерпить змін.
Б. Аналіз доцільності витрат
Аналіз доцільності витрат орієнтований на ідентифікацію потенційних зон ризику.
Перевитрата витрат може бути викликаний одним з чотирьох основних чи факторів їх комбінацією: