Економічний ризик (стр. 3 из 9)

- первісною недооцінкою вартості;

- зміною границь проектування;

- розходженням у продуктивності;

- збільшенням первісної вартості.

Ці основні фактори можуть бути деталізовані. На базі типового переліку можна скласти докладний контрольний перелік для конкретного чи проекту його елементів.

Мається можливість звести до мінімуму капітал, що піддається ризику, шляхом розбивки процесу твердження асигнувань проекту на стадії (області). Стадії твердження повинні бути зв'язані з проектними фазами і ґрунтуватися на додатковій інформації про проект у міру його розробки. На кожній стадії твердження, маючи аналіз засобів, що піддаються ризику, інвестор може прийняти рішення про припинення інвестицій.

Деякі вчені-економісти пропонують визначати три показники фінансової стійкості фірми, з метою визначення ступеня ризику фінансових засобів.

Такими показниками є:

- надлишок (+) чи недолік (–) власних засобів

;

- надлишок (+) чи недолік (–) власних, середньострокових і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат

;

- надлишок (+) чи недолік (–) загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат

Ці показники відповідають показникам забезпеченості запасів і витрат джерелом їхнього формування.

Балансова модель стійкості фінансового стану фірми має наступний вид:

, (2.3)

де

– основні засоби вкладення;

– запаси і витрати;

– кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість та інші активи;

– джерело власних засобів;

– середньострокові, довгострокові кредити і позикові засоби;

– короткострокові кредити (до 1 року), позички, не погашені в термін;

– кредиторська заборгованість і позикові засоби.

Для аналізу засобів, що піддаються ризику, загальний фінансовий стан фірми варто розділити на п'ять фінансових областей:

1. область абсолютної стійкості, коли мінімальна величина запасів і витрат, відповідає безризикової області (див. мал. 2.1.);

2. область нормальної стійкості відповідає області мінімального ризику, коли мається нормальна величина запасів і витрат;

3. область хитливого стану відповідає області підвищеного ризику, коли мається надлишкова величина запасів і витрат;

4. область критичного стану відповідає області критичного ризику, коли є присутнім затовареність готової продукції, низький попит на продукцію і т.д.;

5. область кризового стану відповідає області неприпустимого ризику, коли маються надмірні запаси і затовареність готової продукції, і фірма знаходиться на грані банкрутства.

Обчислення трьох показників фінансової стійкості дозволяє визначити для кожної фінансової області ступінь їхньої стійкості.

Наявність власних оборотних коштів дорівнює різниці величини джерел власних засобів і величини основних засобів і вкладень:

, (2.4)

тоді надлишок (+) чи недолік (–) власних засобів:

. (2.5)

Надлишок (+) чи недолік (–) власних і середньострокових, довгострокових джерел формування запасів і витрат:

. (2.6)

Надлишок (+) чи недолік (–) загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат:

. (2.7)

При ідентифікації області фінансової ситуації використовується наступний трикомпонентний показник:

. (2.8)

Де функція визначається в такий спосіб:

, якщо

(2.9)

Виходячи з вищесказаного випливає, що:

1) абсолютна стійкість фінансового стану задається умовами:

(2.10)

;

2) нормальна стійкість фінансового стану задається умовами:

(2.11)

;

3) хитливий фінансовий стан, що дозволяє відновити рівновага платоспроможності фірми, задається умовами:

(2.12)

;

4) критичний фінансовий стан задається умовами:

(2.13)

6) кризовий фінансовий стан задається умовами:

(2.14)

На малюнку 2.3. пояснюється економічний зміст класифікації фінансових ситуацій у залежності від основних областей ризику. При цьому

виходячи з формул 2.10 і 2.11.

З малюнка видно, що аналіз абсолютних показників фінансової стійкості, що містить у собі дослідження стану запасів і витрат, дорівнює можливим втратам в області ризику.

Приклад 2.3. На основі показників

, а також запропонованої класифікації, виконаємо заглиблене дослідження фінансової стійкості фірми на основі побудови балансу платоспроможності.

В. Метод експертних оцінок

На показник ступеня ризику впливають дві групи – об'єктивні і суб'єктивні.

Приклад 2.4. У ході опитування, проведеного Гостроєм України, серед підрядних фірм і фірм-замовників (див. дані в таблиці 2.4) визначений вплив факторів на ступінь ризику. По ступені впливу на показник рівня ризику фактори розташувалися в такий спосіб: на першому місці – вартість проекту, на другому – обсяги робіт, потім – терміни виконання робіт і т.д.

У більшості випадків реалізації проектів виникаючі чи перерви зміни у виконанні робіт приводять до підвищення витрат і додатковому часу на їхнє виконання. Що згодом викликає додаткові витрати і додаткову заборгованість.

На основі аналізу. Приведеного в таблиці 2.4, надалі можна побудувати модель, що дозволяє аналізувати наслідку нагромадження ризикових ситуацій.

У цій моделі ризики розділені на 3 категорії, що впливають на обсяг робіт, терміни і вартість їхнього виконання. Ці категорії ризиків представлені в 3-х матрицях. Модель досліджує комбінований вплив цих ризиків на фінансове положення учасників проекту у формі одержання доходу, збільшенні позик і ін. (мал. 2.4).

Таблиця 2.4 Аналіз суб'єктивних факторів

№ п/п	Фактори	Найбільший вплив	Достатній вплив	Середній вплив	Менший вплив	Найменший вплив	Місце в опитуванні
1.	Низька вартість
2.	Імідж фірми
3.	Обсяги робіт, виконувані фірмою
4.	Мінімальний термін завершення контракту
5.	Фінансове положення фірми
6.	Досвід фірми
7.	Джерело фінансування проекту (чи держава за рахунок позикових засобів банку)
8.	Національна приналежність фірми
9.	Стан реклами у фірмі