Торгівля сприяла розвитку мореплавства. В Єгипті доби Пізнього царства процвітало лихварство з усіма його соціальними наслідками.
4. Основні риси господарського розвитку Стародавнього Єгипту
Одержавлення економіки, загальна регламентація суспільного життя, його бюрократизація були пов”язані з найважливішою рисою єгипетського, східного суспільства в цілому – прагненням стабільності та незмінності в усьому: економіці, соціально-культурному і політичному житті. Подібно до того, як без общини не могла вижити окрема сім”я, так і самі общини не могли обійтися без держави, тому їх відносини з верховною владою перебували в стані консервації. На збереження сталості, незмінності стану всієї системи суспільних відносин було спрямовано матеріальну і духовну діяльність людей. Підтриманню стабільності східного суспільства сприяли деспотизм керівників, релігія, звичаї і закони.
Таким чином, для східної (азіатської) моделі господарського розвитку характерні риси:
- раби не становили основної виробничої сили суспільства. У „азіатських” общинах був надлишок трудових ресурсів. У період припинення сільськогосподарських робіт, пов”язаних з розливом рік, населення потрібно було чимось зайняти. Тому, не випадково майже всі держави Стародавнього Сходу вели будівництво величних культових і світських споруд – пірамід у Єгипті тощо;
- земля перебувала не в приватній, а в державній або державно-общинній власності;
- між державою і общинниками-землеробами склалися відносини підданства. Було навіть „відомство постачальника людей” з ув”язненням – з числа тих, хто ухилявся від повинностей;
- держава на Сході набула форми „східної деспотії”, тобто повного безправ”я підданих перед лицем держави. Саме тому такий тип суспільства називається „суспільством східного рабства”;
- община характеризувалася стійкістю, що було пов”язано з необхідністю створення й утримання в належному стані іригаційної системи.
Висновок
Заболочена, непридатна для життя долина Нілу у III тис. до н. е. перетворилася на квітучий оазис, коли Верхнє і Нижнє царства об'єдналися в єдину державу. Побудувати цей гідротехнічний комплекс, підтримувати його, давати надлишки сільськогосподарської продукції могли тільки великі вільні сільські громади. Іригаційне землеробство об”єднувало єгиптян в монолітний трудовий колектив під егідою сильної монархії.
Одержавлення економіки, загальна регламентація суспільного життя, його бюрократизація були пов”язані з найважливішою рисою єгипетського суспільства в цілому – прагненням стабільності та незмінності в усьому: економіці, соціально-культурному і політичному житті.
Використана література
1. Лановик Б., Матисякевич З., Матейко Р. Економічна історія України і світу: Підручник. – К., 2005.
2. Лановик Б., Лазарович М. Економічна історія: Курс лекцій. – 5-те вид., випр. – К.: Вікар, 2005.
3. Конотопов М., Сметанин С. История экономики: Учебник для вузов. – М., 2000.
4. Леоненко П., Юхименко П. Економічна історія: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2004.
5. Тимошина Т. Экономическая история зарубежных стран: Учебное пособие – М., 2001.