1. Поняття зовнішніх ринків та їх структура
Світовий ринок - це сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв’язками на підставі міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграції виробництва і збуту товарів і послуг. За товарно-галузевою структурою світового ринку відрізняють три провідних групи товарів - готові вироби, сировину і напівфабрикати, послуги. За ступенем монополізації та характером торговельних угод на світовому ринку виділені такі типи його структури: - монополістичний, де панує один постачальник (ринок діамантів); - олігополістичний, де домінує група великих продавців (ринок нафти); - атомістичний, де спостерігається невисока концентрація пропозиції товарів за участю багатьох постачальників та загострюється конкурентна боротьба (ринки текстильних, швейних товарів та ін). За характером торговельних угод та взаєминами продавців та покупців розрізняють три сектори світового ринку: закритий, відкритий та пільговий ринок товарів. До основних сегментів (фундаментальних елементів) закритого сектора світового товарного ринку належать внутріфірмові постачання, тобто товарообіг між філіалами головних та дочірніх підприємств великих монополій або ТНК; Відкритий сектор світового товарного ринку є сферою звичайної комерційної діяльності практично незалежних продавців та покупців - малих і великих фірм, аутсайдерів, монопольних об’єднань, державних і приватних підприємств. Вільний" ринок - це сектор відкритого ринку вільної конкуренції виробників та постачальників товарів.
2. Сутність глобалізації національних економік
Глобалізація– складний, багатогранний процес, який має безліч проявів та включає багато проблем - Глобалізація – тривалий процес інтеграції національних економік світу з метою розв’язання глобальних проблем людства; складне явище взаємозалежності економік, що виникає у зв’язку з обміном товарів і послуг та потоками капіталів. Причини формування глобалізаційних процесів: процес інтернаціоналізації, який приводить до поглиблення співробітництва між країнами та посилення їх взаємозалежності; загострення проблем, що є загальними для всіх людей і країн світу та є важливими з точки зору збереження та розвитку людської цивілізації;
3. Особливості внутрігалузевої та міжгалузевої конкуренції
Основними видами конкуренції є вільна (або чиста, досконала) та монополістична (або недосконала). Вільна конкуренція. У ході вільної (або досконалої) конкуренції жодна з фірм не може впливати на ринкову ціну. Певною мірою таким вимогам за сучасних умов відповідають ринки сільськогосподарської продукції та послуг. На тривалому проміжку часу ціни тяжіють до суспільно необхідних витрат виробництва. Вільна конкуренція набуває форми внутрігалузевої та міжгалузевої. Внутрігалузева конкуренція. Внутрігалузева конкуренція - боротьба між товаровиробниками, які працюють в одній галузі народного господарства. Через різний рівень техніки, організації виробництва, продуктивності та інтенсивності праці тощо на кожному підприємстві встановлюється індивідуальний робочий час на виготовлення певного виду товару, а отже й індивідуальна вартість виробництва. Але ціни на ринку залежать від витрат на підприємствах, які виробляють переважну масу продукції. Тому наслідком внутрігалузевої конкуренції є перетворення окремих індивідуальних витрат виробництва, індивідуальних вартостей на єдину ринкову або суспільну вартість. Міжгалузева конкуренція - конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства. Через різні умови виробництва підприємці за однакових витрат капіталу отримують неоднакову масу прибутку. Тому в епоху вільної конкуренції товаровиробники, які отримували меншу кількість прибутку, намагалися вкладати свої капітали в галузі, де прибуток був вищий.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 27
2. Елементи ринкової інфраструктури
Інфраструктура – це сукупність елементів, що забезпечують безперебійне функціонування взаємозв’язків об’єктів і суб’єктів певної відносно самостійної системи й оптимізують їх взаємодію. У макроекономічному розумінні ринкова інфраструктура носить не обслуговуючий, а забезпечуючий характер щодо всієї економіки країни. Тому, в макроекономічному розумінні, ринкова інфраструктура – це підсистема ринкової економічної системи, сукупність елементів якої забезпечує функціонування взаємозв’язків між господарчими суб’єктами; оптимізує рух товарно-грошових потоків і носить не обслуговуючий, а забезпечуючий характер щодо економіки країни. Ринкова економіка – це товарно-грошова економіка. Забезпечення просування товарно-грошових потоків здійснюють відповідні інститути загального та спеціального призначення. Вони утворюють інституційний елемент ринкової інфраструктури. Стан інститутів ринкової інфраструктури неоднорідний як із кількісної, так і з якісної точок зору. Зміст ринкової інфраструктури не може бути зведений до сукупності лише інституціональних елементів. У сучасній ринковій інфраструктурі прийнято виділяти інформаційний елемент. Соціальний елемент відображає рівень ринкового мислення (менталітет) населення і його готовність діяти за правилами і закономірностями функціонування ринку. Саме ці елементи визначають цілісність і завершеність як ринкової інфраструктури в цілому, так і окремих її елементів.
3. Порядок вступу до СОТ
Підписання протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі та повноцінна інтеграція до СОТ відкривають широкі можливості для розвитку національної економіки. Проте вступ до СОТ, створюючи потенційні можливості, не містить інституційних механізмів їх практичної реалізації. Відтак, завдання реалізації потенціалу позитивного впливу членства України в СОТ на національний соціально-економічний розвиток повною мірою належать до сфери відповідальності національної економічної політики. У записці запропоновано низку стратегічних завдань, вирішення яких має сприяти реалізації позитивного потенціалу набуття Україною членства в СОТ у сферах: формування дієздатної системи підтримки експортної діяльності; удосконалення інфраструктурного забезпечення експортної діяльності; надання інформаційно-методичної та правової підтримки просування продукції національних виробників на зарубіжних ринках; забезпечення належної якості імпортної продукції. У цілому доцільно виокремити три основних групи чинників, які мають позитивно впливати на національний соціально-економічний розвиток: збільшення обсягів експорту за рахунок покращення умов торгівлі на світовому ринку для вітчизняних підприємств; поліпшення інвестиційного іміджу країни внаслідок адаптації національного регуляторного законодавства з міжнародно визнаними нормами; підвищення добробуту споживачів за рахунок посилення конкуренції між імпортними та вітчизняними товарами, яке повинно привести до підвищення якості та зниження цін продукції.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 28
1. Види конкурентної боротьби на ринку
Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції. Конкуренція - це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших. Внутрігалузева конкуренція - це конкуренція між виробниками певної галузі. Суперництво охоплює умови виробництва, ринки збуту, витрати виробництва, якість товарів і послуг, "портфелі" замовлень, рекламу. Така конкуренція сприяє розвитку даної галузі, оновленню її виробничого апарату, поліпшенню кількісних і якісних результатів роботи. Міжгалузева конкуренція здійснюється між виробниками (підприємствами, фірмами) різних галузей. Об'єктом такої конкуренції виступає більш висока норма прибутку (рентабельності) в тій чи іншій галузі, а отже, й боротьба за вигідніше вкладення капіталу.
2. Типи монополії
Монополії проникають в усі сфери суспільного відтворення: безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання. Першою монополізувалася сфера обігу. На цій основі виникли найпростіші форми монополістичних об’єднань – картелі та синдикати. Картель - це об'єднання підприємств однієї галузі виробництва, які зберігають за собою і виробничу і комерційну (діяльність)самостійність, а домовлюються про ринки збуту і ціну. Синдикат – це невелике за обсягом об'єднання однієї галузі, де учасники зберігають виробничу, але втрачають самостійну діяльність. Трест – це об'єднання підприємств однієї галузі або декількох галузей, при якому часники втрачають і виробничу, і комерційну самостійність, тобто об'єднують виробництво, збут, управління і фінанси. Учасникам видаються акції на вкладений капітал. Концерн – багатогалузеве об'єднання 10, а то і 100 підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, де все повністю об'єднано, а головна фірма здійснює контроль за всіма ними (над іншими учасниками об'єднання).
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 29
1. Структура валового внутрішнього продукту
ВВП— це вартість кінцевих товарів, вироблених всередині країни (резидентами і нерезидентами) за певний період. Сюди входить вартість товарів матеріальної та нематеріальної сфери, таких як будинки і одяг, вартість послуг, скажімо, брокера і лекція економіста. Обсяги виробництва кожного такого товару і послуг оцінюють за ринковою ціною. Сума цих цін і становить ВВП. Валовий внутрішній продукт складається із суми валових доданих вартостей (ВДВ) за галузями економіки та чистих податків на прибутки за виключенням субсидій на продукцію. Чисті податки на прибутки включають податки, величина яких безпосередньо залежить від кількості і вартості товарів та послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих суб’єктами господарювання. Валова додана вартість розраховується як різниця між випуском продукції та проміжним споживанням.