ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 19
1. Еволюція постсоціалістичних систем
В розвитку будь-якої, економічної системи можна виокремити три періоди: період становлення та розвитку, період повної зрілості; період трансформації у нову якість, тобто період відмирання елементів одного типу економіки і народження елементів іншого способу виробництва. З погляду сучасної глобальної еволюції трансформаційні процеси у більшості постсоціалістичних країн поєднують унікальність та концептуальну традиційність. Реалізуючись за сценарієм впливових міжнародних фінансово-економічних організацій, такі трансформації, по суті, "є революційними лише для країн, у яких вони відбуваються, водночас у широкому розумінні вони є більш ніж еволюційними, оскільки працюють за задумом не на знищення, а на зміцнення пануючої у світі традиційної економічної системи"
2. Типи національних економік
Національна економіка – це економічно й організаційно єдина система взаємопов’язаних галузей і сфер діяльності людей, яким властива відповідна пропорційність, взаємообумовлене розміщення на території, обмеженій державними кордонами. Сучасну національну економіку характеризують низка ознак, які можна звести у декілька груп: національний суверенітет; ресурсно-виробничий потенціал; господарсько-організаційні та товарообмінні процеси. Змішана економіка (англ. mixed economy) — Економіка, у якій ряд рішень по розподілу ресурсів приймається приватними компаніями та господарствами,— а деякі приймаються урядом країни. Термін описує сучасну економіку багатьох розвинутих демократичних країн, адже нині немає «чистої» ринкової економіки: більша частина господарства знаходиться у приватних руках. Ри́нкова еконо́міка — форма організації економіки, за якої продукт, що виробляється, стає товаром, тобто виробляється з метою продажу на ринку. Ринкова економіка дає можливість людям купувати те, чого вони хочуть, а також реалізовувати виготовлені ними товари. При цьому ціни визначаються рівнем попиту на товари та їхньою кількістю.
3. Передумови переходу до ринку
Основними передумовами переходу до ринкової економіки є: - роздержавлення і приватизація, створення приватної власності на економічні ресурси; свобода підприємництва і вибору; створення розвиненої грошово-кредитної системи; формування достатньо ємного ринку товарів і послуг. Роздержавлення – ліквідація механізмів прямого державного управління економікою шляхом передачі відповідних повноважень на рівень підприємств без зміни характеру власності.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 20
1. Поняття ринкової лібералізації
Перехід до ринкових відносин передбачає насамперед лібералізацію економіки, здійснення якої пов’язане з: переходом до вільного ціноутворення; організацією торгівлі на основі використання принципу свободи торгівлі для всіх суб’єктів господарської діяльності; підпорядкуванням діяльності виробників вимогам ринку. Зазначені проблеми охоплюють лише внутрішньоекономічну лібералізацію економіки. Але для повноцінного функціонування ринку цього замало. Необхідно здійснити також лібералізацію зовнішньоекономічних зв’язків. Основними її формами є: створення умов для припливу зарубіжних інвестицій; помірна лібералізація експорту та імпорту; забезпечення конвертабельності національної валюти — гривні.
2. Етапи перехідної економіки
Перехід до ринкової економіки у змісті перехідного періоду — більш довгостроковий і масштабний етап порівняно з завданнями подолання кризового стану економіки України. Інакше кажучи, її програма подолання кризи пов'язана з початковим етапом перехідного періоду. Саме тому програма переходу до ринкової економіки характеризує загальний зміст процесу переходу від одної економічної системи до іншої. Країни, що розвиваються, також поступово, але невпинно, просуваються від традиційної економіки до сучасних форм ринкової економіки.Отже, перехідний період передбачає три етапи свого розвитку. Перший, очевидно, найкоротший. пов'язаний з виходом з кризи, подоланням спаду виробництва, стабілізацією економіки, забезпеченням економічного зростання. Другий стан — це здійснення процесів роздержавлення, приватизації та демонополізації економіки, тобто перетворення адміністративно-командної економіки на ринкову, причому не тільки формальне завершення їх, а й налагодження ефективного функціонування підприємств у руках нових господарів. І нарешті, третій етап — це структурна перебудова економіки на основі переходу до нового технологічного способу виробництва. Цей етап зароджується у першому і другому етапах, а для свого здійснення потребує, очевидно, не менше двох-трьох десятиліть. Адже це надзвичайно складний процес, який дуже дорого коштує.
3. Реструктуризація ресурсного потенціалу
Необхідні цілеспрямовані зусилля в усіх напрямах фінансової політики на основі обґрунтованої стратегії і тактики реструктуризації і розвитку фінансової системи. За основу фінансової стратегії економічного зростання в Україні необхідно взяти дворазове збільшення протягом 10 років рівня ВВП на душу населення, тобто досягнення показника, який був у середині 90-х років (близько 1500 дол. США). Це досить складне завдання, оскільки передбачає дуже високі темпи економічного розвитку — 6—7 % щорічно. Його розв’язання потребує відповідного ресурсного забезпечення. Проте в даний час обсяги внутрішніх фінансових ресурсів дуже обмежені — близько 90 млрд дол. США, або 100 млрд євро. На подібній фінансовій основі забезпечити протягом десяти років такі високі темпи економічного зростання практично буде неможливо.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 21
2. Сутність політики національно-економічного зростання
Підвищення добробуту населення України проголошується важливим політичним пріоритетом держави. Утім, механізм впливу добробуту на економічне зростання проаналізований недостатньо і на теоретичному, і на емпіричному рівнях. Тому дослідження добробуту як фактора зростання економіки країни сприятиме підвищенню ефективності державної соціально-економічної політики.
3. Стратегія структурних перетворень
Перервно-послідовна антикризова стратегія структурних перетворень передбачає, що за час (період структурної перебудови) підприємство може вкладати додаткові кошти в нові товари або бізнес, тобто диверсифікувати свою діяльність. Внаслідок цього через деякий час починає зростати системо-утворювальні параметри – доходи, обсяг продажів, прибуток. Отримані від диверсифікаційного розвитку кошти повинні покрити витрати на структурну перебудову підприємства, тому часто підприємство починає отримувати чистий прибуток лише через тривалий час. Безперервно-послідовна антикризова стратегія структурних перетворень передбачає попередній аналіз можливих негативних тенденцій розвитку підпри-ємства в конкурентному середовищі з тим, щоб своєчасно спрямувати кошти на реконструкцію бізнесу і реструктуризацію системи управління підприємством. Запасу часу для перебудови підприємства немає, отже, всі перетворення та антикризові заходи повинні здійснюватися безперервно в поточному режимі. Паралельну антикризову стратегію структурних перетворень застосову-ють, коли необхідна швидка модифікація товару. У результаті сумарні обсяги продажу не встигають суттєво зменшитися, підприємству гарантується стабіль-ність і конкурентоспроможність на ринку. Паралельно-поетапна антикризова стратегія структурних перетворень використовується, коли паралельний перехід на нові товари неможливий, бо це вимагає великих додаткових витрат і підприємство змушене тимчасово засто-совувати перехідну модель з метою поліпшення свого фінансового стану.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 22
1. Перспективи і тенденції входження до світової економічної системи
Бурхливий розвиток міжнародної торгівлі був притаманний середині двадцятого століття. Суттєво активізувалась інвестиційна та бізнесова діяльність, світовий ринок товарів та послуг відчув значне піднесення. На сьогоднішній день, система світової економіки не може стабільно розвиватись без втілення у життя спільних дій та механізмів співпраці для усіх країн світу. Саме це стало причиною утворення цілого ряду міждержавних економічних організацій та інституцій, орієнтованих, окрім інших завдань, на спостереження за світовим економічним розвитком. Однією із таких організацій у сфері міжнародної торгівлі та інвестиційного розвитку є Світова організація торгівлі. Переваги вступу - Вступ України до Світової організації торгівлі має стати потужним стимулом для здійснення макроекономічних, структурних та інституційних реформ. Ринкова конкуренція сприятиме зростанню загальної ефективності економіки, підвищенню якості товарів та послуг. Вступ України до Світової організації торгівлі буде означати припинення антидемпінгових розслідувань щодо експортної вітчизняної продукції, котрі щорічно коштують нашій країні величезних фінансових витрат. Українські товаровиробники отримають кращі умови доступу на ринки інших країн, оскільки уряди цих країн будуть зобов’язані запровадити режим найбільшого сприяння щодо української продукції. Недоліки - буде заблоковано цілу низку інструментів її традиційної економічної політики, а саме: пільги, звільнення від оподаткування, мита, платежів; стимулювання національних виробників засобами державних закупівель…