• зростання інтенсивності праці з одночасним зменшенням розміру заробітної плати;
• набуття безробіттям масового характеру;
• зростання нерівності серед людей;
• виникнення протистояння між промисловцями і землевласниками ;
• інфляція і швидке зростання цін внаслідок війни між Англією і Францією.
Давид Рікардо (1772—1823) — економіст епохи промислової революції — народився в сім'ї біржового маклера в Лондоні. Вчився в торговій школі. З 14 років Рікардо допомагав у торгових і біржових операціях батькові. До 26 років без опіки батька добився фінансового благополуччя і повернувся до занять математикою, природознавством та іншими науками. До 38 років став великим фінансовим магнатом. У 1817 р. Рікардо опублікував головну працю "Основи політичної економії і оподаткування". У 1819 р. він залишив бізнес і був обраний членом палати громад парламенту. У парламентській діяльності домагався лібералізації економіки, свободи торгівлі тощо.
Рікардо в "Основах..." заклав базові принципи модельного методу в дослідженнях економічної теорії. Основні положення методології дослідження Рікардо такі:
• система політичної економії, представлена як єдність, підпорядкована закону вартості;
• визнання об'єктивних економічних законів, тобто законів, що не залежать від волі людини;
• кількісний підхід до економічних закономірностей, тобто Рікардо зробив спробу знайти кількісне співвідношення між такими категоріями, як вартість, заробітна плата, прибуток, рента тощо;
• Рікардо прагнув виявити закономірності, виключаючи випадкові явища, тобто дотримувався абстрактного методу.
Головне завдання політичної економії Рікардо бачив у визначенні законів, що керують розподілом продукту між класами.
Рікардо, розрізняючи споживну і мінову вартість, вважав, що остання зумовлюється кількістю витраченої праці, а також величиною і тривалістю капіталовкладень.
Ціна товару в короткостроковому періоді визначається попитом і пропозицією, а в довгостроковому — витратами на виробництво товару.
Зміна заробітної плати працівників веде до зміни прибутку підприємця, а не ціни, причому зростання заробітної плати веде до зниження прибутку, і навпаки. Це положення називають "системою міжусобиці між класами".
Зниження вартості грошей як товару веде до зростання заробітної плати і підвищення цін на товари.
Заробітна плата, за Рікардо, являє собою прибуток найманого робітника, плату за працю.
Література
1. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. — М., 1994.—Гл. 1,2,4.
2.Економічна енциклопедія: У 3 т. — К.: Академія; Т.: ТАНГ, 2001.
3.Історія економічних вчень: Підручник / Л.Я. Корнійчук, Н.О. Татаренко та ін. — К., 2001. — Розд. III.
4.Ковальчук В.М., Сарай М.І. Економічна думка минулого і сьогодення: Навч. посіб. — Т., 2000. — Розд. III. — Гл. 6—8.
5.Леоненко П.М., Юхименко П.І. Історія економічних учень: Навч. посіб. — К.: Знання-Прес, 2000. — Ч. II. — 4.1—4А.
6.Майбурд Е.М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров. —М., 1996. —Гл. 8, 14.
7. Петти У. Избранные работы: Трактат о налогах и сборах. — М., 1997.
8.Петти У. Экономические и статистические работы. — М., 1940.
9.Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения // Антология экономической класики. — М.: Экономика, 1991.
10.Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов // Антология экономической классики. — М.: Экономика, 1991.
11.Ядгоров Я.С. История экономических учений. — М.,1999.—Темы 4—7.