Меркантилістська концепція стверджує, що «кількість народного багатства дорівнює кількості грошей, що знаходяться в обігу, з додатком до того паперових грошей, винайдених кредитом». Звідси оцінюють промисловість як таку , що пожвавлює торгівлю і служить нагромадженню грошей. Зокрема ціняться ті фабрики чи заводи , які працюють на експорт, такими підприємствами повинна постійно опікуватися держава.
У 25 параграфах М.А. Балудянський відтворив меркантилістську систему в усій її багатогранності. Відзначив « привіз будь-яких товарів вважається втратою; вивіз же будь-яких товарів вважається вигодою». Вчений детально розкрив державно-господарський і управлінський механізм, який покликаний забезпечити ефективне функціонування меркантилістської системи, приховуючи всі її аспекти. В цілому М.А. Балудянський був противником меркантилістської економічної теорії.
На зміну меркантилістам у другій половині XVIIIст. Прийшли фізіократи з повною філософією господарювання. Балудянський розглянув економічні погляди фізіократів відзначивши, що за їх концепціями, все походить від землі. Людина перетворяє речовини природи. Однак, внаслідок штучного обробітку повинна зменшитися кількість природнього вибору. Це помітно в ремеслах і мистецтві.
Для відповідного розуміння вчення економістів (фізіократів) потрібно врахувати ряд моментів. Передусім те .що в кожній державі володіння землею може включати кріпосних людей. Вільних працівників і орендаторів. Держава може комбінувати ці три категорії господарств. Затрати капіталу як і праці є продуктивними лише в землеробстві. Балудянський розглянув всі види капіталу в землеробстві, механізм його застосування й економічні наслідки. Він розглянув ті умови, при яких капітал дає прибутки, яка роль держави у їх створенні, прийшовши до висновку. Що чим менші податки, тим більший зиск. Балудянський вважав за потрібне розрізняти чистий прибуток і валовий прибуток. Чистий прибуток у землеробстві поділяється на три частини: перша - становить дохід; другу отримує орендар, а третя віддається державі на податок. У підсумковому 46 пункті він пише: «у висновку цієї системи передбачається, що потрібно впровадити досконале правосуддя, досконалу свободу і досконалу рівність; тоді розв’яжеться завдання яким чином всі три окреслені класи вивести на високий рівень добробуту і примножити силу і багатство держави»
Продовження досліджень Балудянського знайшло чітке вираження в аналізі поглядів Сміта. На його думку , А. Сміт об’єднав політекономічні концепції, знайшовши першопричину всякого багатства в праці. Він показав, що усіх галузях людської діяльності діють одні й ті ж мотиваційні механізми. Далі Балудянський викладає основні засади теорії Сміта, акцентує на її вигідних категоріях - праці та обміну. Перша виробляє багатство, друга - розподіляє його між членами суспільства. Сміт поділив працю на продуктивну і не продуктивну.
«Народне багатство, - писав Балудянський, - полягає в нагромадженні продуктів продуктивної праці. Взагалі всякий товар, на виробництво якого використано більше праці, при обміні має і більшу вартість» Це вихідна фундаментальна засада Сміта, якої дотримувався Балудянський. Він зазначив, що для всякого виробництва в сільському господарстві потрібні:
1) праця; 2) капітал; 3) земля. У цій послідовності вчений розглядає окремі фактори зростання національного багатства, посилюючись не тільки на праці Сміта, але й на своїх західноєвропейських сучасників.
Балудянський докладно охарактеризував суть, складові частини і функціонування капіталу в народному господарстві. Дохід нації прибутковий капітал і багатство збільшується тоді. Коли більше виробляється; економиться і споживається . Отже різниця між бережливістю і скупістю. Скупість обмежує можливості реалізації товарів. Всякий капітал повинен приносити прибуток, умови зростання якого доволі повно розкрив Балудянський. Він твердив, що коли національне багатство зростає, тоді прибуток на капітал зменшується. Це пояснюється тим , що всі капіталісти включаються в господарську діяльність, а це призводить до суперництва і зменшує прибутки. Продуктивними класами вважаються тільки три стани: робітники, капіталісти і власники землі.
Продовжуючи розгляд економічної теорії Сміта Балудянський приділив увагу проблемам розподілу та обігу багатства. Всяке багатство розподіляється спершу між трьома класами, а потім надлишкові товари обмінюються.
Не тому держава багатіє, що вона ввозить більше ніж вивозить, а тому, що вона більше виробляє. Балудянський джерело зростання багатств нації вбачав у сфері виробництва. Багатство кожної держави більше від кількості грошей. Однак гроші - це не тільки знаки, вони мають внутрішню вартість. Він проаналізував ефективність різних грошових систем. Коли не має товарів то гроші самі собою обмінюватися не можуть. Отже гроші не випереджують появу продуктів, а слідують за ними. Гроші не принесуть користь якщо не буде засобів для існування. Ця думка не втратила своєї актуальності та конструктивності досі. Обов’язок уряду, спостерігати за удосконаленням роботи сил, які виробляють; за збором капіталів; спостерігаючи при тому основи встановлення плати за роботу; зиску з капіталу і доходів: тоді грошей буде так багато, скільки потрібно, але не більше.
Окремо розглянув Балудянський асигнаційні банки і кредитні папери, зокрема ті, що виконують функції і грошей. Зіставивши різні точки зору на обіг паперових грошей, що є в обігу держави, усією своєю кількістю не повинні перевищувати суму золотих і срібних грошей; місце яких вони заступають, або якби , при однаковій торгівлі за відсутністю паперових грошей були в обігу.
Професор, стат-секретар і таємний радник Балудянський помер 3 квітня 1847 року у Санкт-Петербурзі, залишивши багатьох послідовників економічного вчення, до якого сам належав. Треба сподіватися, що в молодій українській державі наукова спадщина Балудянського нарешті буде належно поцінована. Тільки та нація варта майбутнього, яка гідно цінує своїх видатних предків.
3. Політекономіст і статистик Т.Ф. Степанов
Тихон Федорович Степанов народився в 1795 році у сім’ї дрібного чиновника. Вчився у Воронезькій гімназії , після закінчення якої у 1814 році вступив до Харківського університету. У 1821 Степанов повторно склав екзамени і отримав звання кандидата юридичних наук, а в 1824 році при Харківському університеті захистив дисертацію на звання магістра політичної історії та статистики на тему «Про політичну рівновагу». У 1830 році виїхав до Петербурга, де зайняв посаду помічника діловода в Комісії погашення боргів.
Розглядаючи елементи розвитку людського суспільства, вчений розумів його як природній процес. Суспільство , казав він, розвивається за об’єктивними законами. Степанов високо ставив людину. «Людина, як явище є чар землі. Наголошував він. Під землею вчений розумів нашу планету. Степанов сказав багато добрих слів на користь людини, яка, крім пізнавальних здібностей, обдарована природою вічним почуттям добра, істини і прекрасного. Людина ,казав він , народжена для суспільства.
Серед наук особливо відгукувався Степанов про політичну економію. «Перша наука відроджена була політична економія, і її перша система в якій розкрилася була система меркантильська». Висока оцінка Сміта є переконливим аргументом , що Степанов був прихильником і послідовником класичної школи в політичній економії. « Праця становить головне джерело багатств - ось, на думку вченого, наріжний камінь, котрий був покладений А.Смітом в основу своєї знаменитої системи». Економічні ідеї, казав він, слід сприймати критично, не можна нехтувати думкою простих людей. Наукові гіпотези нерідко здійснюються довго. У дусі класичної економічної теорії український вчений твердив, що «природа, праця і капітал служать першими джерелами багатства»
Степанов виступив з критикою поглядів на розвиток народонаселення Мальтуса «Я рішуче відкидаю їх, як думки нерозумні, і вірю в протилежне, - так заявив український економіст. Він виходив з того, що:
1) нам не відомі всі придатні для обробітку землі;
2) Англія, в якій з’явився проповідник законів народонаселення Мальтус, є маленьким клаптиком землі;
3) не визначена майбутня родючість земельних площ;
4) не розгадано безпомилково ні якими поліпшеннями будуть обробляти землю, ні які продукти споживатимуться.
Він радив залишатися спокійним , бути впевненим в тому, що «багатство до народонаселення і народонаселення до багатства. за законами вічного, повинні перебувати у досконалій співмірності». Вчений вірив у те, що незалежно від залякуючих прогнозів у світі завжди буде баланс між населенням і природніми ресурсами. Що відповідає законам гармонії.
Другим важливим питанням економічної теорії Степанов вважав проблеми розвитку торгівлі, товарно-грошових відносин, збалансованості економічних інтересів. Великого значення надав учений освіті та моралі. Просвіта - є світло моральне. Людина наділена розумом і свободою того достатньо , щоб рано чи пізно себе самоутвердити, щоб на міцних моральних засадах ставати володарем у своїй планеті .
Основною політекономічною працею Степанова є його двотомне видання «Записки про політичну економію». Перший розділ має назву « Головні основи політичної економії», другий розділ «Ідеї політичної економії». Автор розкриває питання про створення багатства, його джерела, роль у цьому природи і праці, про продуктивні та непродуктивні класи, цінності, розподіл праці. Особливу увагу звернув економіст на проблему багатства яку розглядав з позиції економічної теорії. Степанов визначав багатство - це користування самими речами, їх власність задовольняти людські потреби. Він як А.Сміт великого значення надавав розподілові праці у створенні багатства, а праця фізико-моральна у точному значенні його джерело.
Науково-педагогічна діяльність Степанова тривала недовго, всього четвертину століття, але вона була плодовитою, а головне вагомою. Аналіз політекономічних і статистичних праць вченого свідчить, що вони насичені новими концепціями, економічними і статистичними ідеями, хоч у цілому їх автор проводив дослідження у руслу класичної економічної теорії.