Методи оптимізації дефіцитного грошового потоку залежать від характеру цієї дефіцитності — короткострокової або довгострокової.
Збалансованість дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді досягається шляхом використання „ Системи прискорення — уповільнення платіжного обороту" (або „Системи лідс енд лєгс\"). Суть цієї системи полягає в розробці на підприємстві організаційних заходів щодо прискорення залучення коштів і уповільненню їхніх виплат.
Прискорення залучення коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:
• збільшення розміру цінових знижок за готівку по реалізованої покупцях продукції;
• забезпечення часткової або повної передоплати за зроблену продукцію, що користується високим попитом на ринку;
• скорочення термінів надання товарного (комерційного) кредиту покупцям;
• прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості;
• використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості — обліку векселів, факторингу, форфейтингу;
• прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції (часу перебування їх у шляху, у процесі реєстрації, у процесі зарахування грошей на розрахунковий рахунок і т.п.).
Уповільнення виплат коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:
• використання флоута для уповільнення інкасації власних платіжних документів;
• збільшення за узгодженням з постачальниками термінів надання підприємству товарного (комерційного) кредиту;
• заміни придбання довгострокових активів, що вимагають відновлення, на їхню оренду (лізинг);
• реструктуризації портфеля отриманих фінансових кредитів шляхом перекладу короткострокових їхніх видів у довгострокові.
Слід зазначити, що „Система прискорення — уповільнення платіжного обороту", вирішуючи проблему збалансованості обсягів дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді (і відповідно підвищуючи рівень абсолютної платоспроможності підприємства), створює визначені проблеми наростання дефіцитності цього потоку в наступних періодах. Тому паралельно з використанням механізму цієї системи повинні бути розроблені заходи для забезпечення збалансованості дефіцитного грошового потоку в довгостроковому періоді.
Ріст обсягу позитивного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуть за рахунок наступних заходів:
• залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу;
• додаткової емісії акцій;
• залучення довгострокових фінансових кредитів;
• продажу частини (або всього обсягу) фінансових інструментів інвестування;
• продажу (або здачі в оренду) невикористованих видів основних засобів.
Зниження обсягу негативного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:
• скорочення обсягу і складу реальних інвестиційних програм;
• відмовлення від фінансового інвестування;
• зниження суми постійних витрат підприємства.
Методи оптимізації надлишкового грошового потоку підприємства зв'язані з забезпеченням росту його інвестиційної активності. У системі цих методів можуть бути використані:
• збільшення обсягу розширеного відтворення операційних позаоборотних активів;
• прискорення періоду розробки реальних інвестиційних проектів і початку їхньої реалізації;
• здійснення регіональної диверсифікованості операційної діяльності підприємства;
• активне формування портфеля фінансових інвестицій;
• дострокове погашення довгострокових фінансових кредитів.
У системі оптимізації грошових потоків підприємства важливе місце належить їхньої збалансованості в часі. У процесі такої оптимізації використовуються два основних методи — вирівнювання і синхронізація.
Вирівнювання грошових потоків спрямовано на згладжування їхніх обсягів у розрізі окремих інтервалів розглянутого періоду часу. Цей метод оптимізації дозволяє усунути у визначеній мері сезонні і циклічні розходження у формуванні грошових потоків (як позитивних, так і негативних), оптимізуя паралельно середні залишки коштів і підвищуючи рівень абсолютної ліквідності. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою середньоквадратичного відхилення або коефіцієнта варіації, що у процесі оптимізації повинні знижуватися.
Синхронізація грошових потоків заснована на коваріації позитивних і негативного їхніх видів. У процесі синхронізації повинне бути забезпечене підвищення рівня кореляції між цими двома видами грошових потоків. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою коефіцієнта кореляції, що у процесі оптимізації повинний прагнути до значення „+1\".
Підвищення суми чистого грошового потоку підприємства може бути забезпечене за рахунок здійснення наступних основних заходів:
• зниження суми постійних витрат;
• зниження рівня перемінних витрат;
• здійснення ефективної податкової політики, що забезпечує зниження рівня сумарних податкових виплат;
• здійснення ефективної цінової політики, що забезпечує підвищення рівня прибутковості операційної діяльності;
• використання методу прискореної амортизації основних засобів;
• скорочення періоду амортизації використовуваних підприємством нематеріальних активів;
• продажу невикористованих видів основних засобів і нематеріальних активів;
• посилення претензійної роботи з метою повного і своєчасного стягнення штрафних санкцій.
Результати оптимізації грошових потоків підприємства одержують своє відображення в системі планів формування і використання коштів у майбутньому періоді.
План надходження і витрати коштів, розроблена на майбутній рік з розбивкою по місяцях, дає лише загальну основу управління грошовими потоками підприємства. Разом з тим, високий динамізм цих потоків, їхня залежність від безлічі факторів короткострокової дії визначають необхідність розробки планового фінансового документа, що забезпечує щоденне управління надходженням і витратою коштів підприємства. Таким плановим документом виступає платіжний календар.
Основною метою розробки платіжного календаря (у всіх його варіантах) є встановлення конкретних термінів надходження коштів і платежів підприємства і їхнє доведення до конкретних виконавців у формі планових завдань. З урахуванням цієї мети платіжний календар визначають іноді як „план платежів точної дати".
Найбільш розповсюдженою формою платіжного календаря, використовуваної в процесі оперативного планування грошових потоків підприємства, є його побудова в розрізі двох розділів:
1) графіка майбутніх платежів;2) графіка майбутніх надходжень коштів.
Основні види платіжного календаря підприємства, диференційовані по цих ознаках:
1. У системі оперативного управління грошовими потоками по операційній діяльності підприємства основними видами платіжного календаря є наступні: Податковий платіжний календар. Календар інкасації дебіторської заборгованості. Календар обслуговування фінансових кредитів. Календар виплат заробітної плати. Календар (бюджет) формування виробничих запасів Календар (бюджет) управлінських витрат Календар (бюджет) реалізації продукції
2. У системі оперативного управління грошовими потоками по інвестиційній діяльності підприємства основними видами платіжного календаря є наступні: Календар (бюджет) формування портфеля довгострокових фінансових інвестицій. Календар (капітальний бюджет) реалізації програми реальних інвестицій Календар (капітальний бюджет) реалізації окремих інвестиційних проектів
3. У системі оперативного управління грошовими потоками по фінансовій діяльності підприємства можуть розроблятися наступні види платіжного календаря: Календар (бюджет) емісії акцій. Календар (бюджет) емісії облігацій Календар амортизації основного боргу по фінансових кредитах.
1.2 Нормативне регулювання грошових коштів
Для визначення фінансових результатів діяльності підприємства необхідно порівнювати доходи звітного періоду з витратами, понесеними для отримання цих доходів. Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та розкриття її у фінансовій 1 звітності встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід».
Порядок формування в обліку інформації про витрати діяльності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Для визначення фінансового результату діяльності підприємства необхідно дотримуватися принципів нарахування та відповідності доходів і витрат.
Принцип нарахування полягає в тому, що результат господарських операцій визнається тоді, коли вони відбулися (а не тоді коли отримані або сплачені грошові кошти), відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності тих періодів, до яких вони належать.
Принцип нарахування повинен застосовуватися одночасно з принципом відповідності, згідно з яким витрати визнаються одночасно з доходами, для отримання яких вони були здійснені. Так якщо торговим підприємством визнано дохід від реалізації товарів в момент їх відвантаження (відпуску) покупцям, то одночасно необхідно визнати і собівартість реалізованих товарів. В даному випадку дохід визнається в момент збільшення активу — дебіторської заборгованості покупців, а витрати — одночасно із зменшенням активу — товарних запасів.
В цілях бухгалтерського обліку і фінансової звітності необхідно відображати окремо результати від звичайної діяльності і результати від надзвичайних подій.
Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку основну діяльність підприємства, а також операції, які забезпечують її, або які виникають в результаті здійснення такої діяльності.