Аналітичний облік нематеріальних активів ведеться за окремими групами. Групою є сукупність однотипних за призначенням та умовами їхнього використання нематеріальних активів. Згідно П(С)БО 8, кожній групі нематеріальних активів відповідають окремі субрахунки, а до окремих груп належать такі:
1. Права користування природними ресурсами:
— права користування надрами, у тому числі на розроблення родовищ корисних копалин;
—права на користування геологічною, геоморфологічною та іншою інформацією про стан та можливості господарського використання природного середовища в цілому або його елементів у звітах, картах та інших матеріалах;
—права на використання водних, біологічних та інших ресурсів, яке будь-яким чином впливає на рівень екологічної безпеки життєдіяльності підприємства, населеного пункту, регіону тощо.
2. Права користування майном:
—права покупця на подальше господарювання або інше використання земельної ділянки;
—права покупця на подальше господарське використання будівель або інших необоротних матеріальних активів;
—права на оренду землі, приміщень або інших необоротних матеріальних активів.
При цьому не слід ототожнювати плату за права на оренду майна з самими орендними платежами.
3.Права на знаки для товарів і послуг — відображаються засвідчені права на позначення, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб (торгові марки, товарні знаки, фірмові назви тощо).
4.Права на об'єкти промислової власності:
— винахід (корисну модель) — результат творчої діяльності людини у будь-якій галузі технології (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура, клімат, рослини, спосіб тощо);
— промисловий зразок — результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання (форма, рисунок, забарвлення або сполучення, що визначають зовнішній вигляд промислового вибору та призначені для задоволення естетичних і ергономічних потреб);
— породу тварин;
— с орт рослин ;
— «ноу-хау» або секрет виробництва — знання та відомості, що стосуються певної діяльності та дозволяють отримати економічні вигоди);
— інші об'єкти промислової власності (захист від недобросовісної конкуренції, топології інтегральних мікросхем тощо).
5. Авторські та суміжні з ними права — ведеться облік прав на обнародувані та необнародувані твори в галузі науки, літератури і мистецтва, виражені в усній,письмовій чи будь-якій іншій формах, а саме:
—літературні письмові твори белетристичного, наукового, технічного або практичного характеру (книги, брошури, статті, комп'ютерні програми тощо);
—виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
—музичні твори з текстом і без тексту;
—драматичні, пантоміми, хореографічні та музично-драматичні твори та інші, які створені для сценічного показу;
—аудіовізуальні твори;
—скульптури, картини, малюнки, гравюри, літографії та інші твори образотворчого мистецтва;
—твори архітектури;
—фотографії;
—твори прикладного мистецтва, якщо вони не охороняються спеціальним законом про промислову власність;
—ілюстрації, карти, плани, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топології, архітектури та інших галузей науки;
—сценічні обробки творів і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;
—переклади, адаптації, аранжування, інші перероблення творів і обробки фольклору без заподіяння шкоди охороні оригінальних творів, на основі яких створено похідні твори;
—збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, вміщуючи бази даних, інші складові за умови, що вони є результатом творчої праці з добору, координації або впорядкування змісту без заподіяння шкоди охороні творів, що входять до них;
—інші твори.
6.Гудвіл, або ділова репутація—умовна вартість іміджу, репутації, ділових зв'язків підприємства (фірми). Гудвіл визначається різницею між оцінкою компанії на фондовій біржі і сумою чистих (нетто) активів. Якщо компанія має гарну репутацію на ринку, то гудвіл виражається позитивним значенням, при поганому іміджі гудвіл — негативний. Гудвіл є невловимим основним капіталом, допомагаючи давати додаткові дивіденди, зокрема, за рахунок можливості продавати товар за більш високими цінами, ніж ціни конкурентів.
7.Інші нематеріальні активи — враховуються об'єкти права користування економічними, організаційними та іншими вигодами, зокрема:
—права на місце на товарній, фондовій, валютній біржі;
—права на здійснення певної діяльності, в тому числі витрати на отримання ліцензій та інших спеціальних дозволів;
—права на економічні вигоди від користування монопольним становищем на ринку;
—права на користування податковими, господарськими та іншими привілеями.
1.2 Методи оцінки ринкової вартості нематеріальних активів в різних ситуаціях
Слід зазначити, що до нематеріальних активів не завжди повною мірою можна застосувати стандарт ринкової вартості. Справа в тому, що ринкова вартість - це найбільш ймовірна ціна, за якою об'єкт може бути відчужений на відкритому ринку в умовах конкуренції. Але для ряду нематеріальних активів не доводиться говорити про найбільш імовірною ціну угоди, оскільки ринок таких об'єктів розвинений слабо або практично відсутній. Деякі дослідники відзначають, що для ряду нематеріальних активів можна говорити лише про так званий arm 's-length standard (стандарт вартості «з рук в руки»). Цей стандарт не вимагає наявності ринку, припускаючи лише незалежність учасників угоди і відсутність тиску на здійснюючу операцію з боку.
У цілому для оцінки НМА застосовуються три основні підходи, що застосовуються для оцінки в цілому: це витратний, дохідний і порівняльний підходи. Разом з тим по відношенню до НМА використання цих підходів несе свою специфіку, оскільки нематеріальний актив є досить нестандартним об'єктом для оцінки.
Так, величина вартості в рамках витратного підходу базується на витратах, які необхідно понести, щоб відтворити об'єкт оцінки. Наскільки ці витрати відображають ринкову вартість, наприклад, товарного знака? Якщо мова йде про оцінку новоствореного, не - розкрученого товарного знака, то, ймовірно, таке ототожнення може бути справедливим, особливо якщо всі витрати здійснені нещодавно. Якщо ж мова йде про оцінку вже розкрученого бренду, то понесені витрати найчастіше мають досить віддалене відношення до його ринкової вартості, будь то витрати на рекламу (ефективність якої, як відомо, може бути різною) або тим більше витрати на реєстрацію.
Не завжди застосуємо до нематеріальних активів порівняльний підхід. Справа в тому, що нематеріальні активи найчастіше продаються в складі бізнесу, окремо ж продаж об'єктів НМА трапляється досить рідко. Крім того, існує ряд об'єктів, наприклад, патенти або права на твори мистецтва, до яких дуже складно підібрати аналоги в повному розумінні цього слова. Звичайно, відомі випадки, коли той чи інший бізнес купується ради торгової марки або, наприклад, що належить підприємству технології, але найчастіше буває непросто виділити вартісну частку покупки, що припадає на нематеріальний актив.
Тому основним підходом при оцінці нематеріальних активів найчастіше є прибутковий підхід. Цей підхід заснований на доходах, які очікує отримати власник об'єкта оцінки (у нашому випадку - нематеріального активу). Оцінюючи нематеріальний актив в рамках дохідного підходу, аналітик шукає спосіб виділити дохід, що відноситься до оцінюваного нематеріального активу, щоб визначити вартість НМА за допомогою звичайних методів дохідного підходу (капіталізації або дисконтування).
В цілому зручність застосування того чи іншого підходу залежить від того, який саме нематеріальний актив оцінюється.
Нижче ми розглянемо найбільш поширені методи оцінки нематеріальних активів. Але перш ніж переходити до опису цих методів, необхідно зробити кілька зауважень. Оцінка нематеріального активу, використання якого пов'язане з отриманням доходу для його власника, найчастіше проводиться одним з методів, що відносяться до дохідного підходу (метод звільнення від роялті, метод переваги у прибутку, метод виграшу в собівартості, правило 25% та інші). Всі ці методи об'єднує те, що для отримання вартості активу в їх рамках спочатку виділяється грошовий потік, який припадає на нематеріальний актив (причому кожний з перерахованих методів підходить до визначення величини потоку по - своєму).
Для отримання величини вартості нематеріального активу необхідно, перш за все, отриману величину доходу, пов'язаного з використанням оцінюваного НМА, скорегувати на величину витрат, пов'язаних з обслуговуванням і використанням НМА (це можуть бути, наприклад, різні організаційні, економічні витрати, витрати на підтримку патенту, на маркетинг та інші). Далі, якщо передбачається, що грошовий потік від активу буде змінюватися з часом використання обумовлений накопиченим зносом об'єкта нерухомості. Але при цьому, наприклад, власник патенту має набагато менше підстав розраховувати на постійний прибуток у майбутньому: наприклад, подібні технології можуть з'явитися у конкурентів, крім того, патентується технологія може застаріти. Конкурентні переваги, пов'язані з товарними знаками, також мають тенденцію «розмиватися»: це може бути пов'язано, наприклад, з появою сильних товарних знаків у конкурентів.