Оцінка вартості нематеріальних активів (стр. 6 из 12)

2.Визначається ставка роялті. Дані беруться з таблиці стандартних розмірів роялті.

3.Визначається економічний термін служби патенту або ліцензії. Юридичний і економічний терміни служби можуть не збігатися, тому варто зробити реалістичний прогноз щодо тривалості платежу.

4.Розраховуються очікувані виплати по роялті шляхом розрахунку відсоткових відрахувань від прогнозованого обсягу продажів.

5.З очікуваних виплат по роялті віднімають усі витрати, пов'язані з забезпеченням патенту або ліцензії (юридичні, організаційні, адміністративні витрати).

6.Розраховуються дисконтовані потоки прибутку від виплат по роялті.

7.Визначається сума поточних вартостей потоків прибутку від виплат по роялті.

Таблиця 1.3

Вартість ліцензії методом звільнення від роялті

№ з/п	Показники	1-й рік	2-й рік	3-й рік	N-й рік
1	Розрахунковий обсяг продажів, грн.
2	Ставка роялті, %
3	Очікувані виплати по роялті (стр.1*стр.2), грн.
4	Витрати, грн.
5	Прибуток від виплат по роялті (стр.3 — стор.4), грн.
6	Фактор поточної вартості
7	Поточна вартість прибутку від виплат по роялті (стр.5*стр.6), грн.
8	Сума поточних вартостей прибутків від виплат по роялті, грн.

Таким чином, ціна ліцензії на базі роялті має такий вигляд, формула 1.2

1.2

де:

— обсяг обумовленого випуску продукції по ліцензії в i-му році (шт., кг, м³);

— розмір роялті в i-му році, %;

—продажна ціна продукції по ліцензії в і-му році, грн.;

Т— термін дії ліцензійного договору, років;

i — порядковий номер розглянутого року дії ліцензійного договору;

Кд - коефіцієнт дисконтування

Метод переваги в прибутках. Часто цим методом оцінюється вартість винаходів. Вона визначається тією перевагою в прибутку, яку очікується одержати від їхнього використання.

Під перевагою в прибутку розуміється додатковий прибуток, обумовлений нематеріальним активом, який оцінюється. Вона дорівнює різниці між прибутком, отриманим при використанні винаходів, і тим прибутком, що виробник одержує від реалізації продукції без використання винаходу. Ця щорічна перевага в прибутку дисконтується з урахуванням передбачуваного періоду його отримання.

Загальне обчислення по цьому методі виглядає в такий спосіб, формула 1.3:

1.3

де: ПП - додатковий прибуток до оподатковування, отриманий підприємством у результаті реалізації товару або надання послуг, у порівнянні з підприємствами, що роблять аналогічну продукцію або роблять аналогічні послуги, але не володіють об'єктом оцінки;

- ціна одиниці нової високотехнологічної продукції в i-му році;

- ціна одиниці порівнюваної продукції в i -му році;

, - обсяги відповідного реалізованого товару або зроблених послуг у i -му році.

Додатковий прибуток що очікується повинний бути приведений до моменту оцінки за формулою1.4:

1.4

Проведення оцінки нематеріальних активів з використанням методу переваги в прибутках можливе лише в тому випадку, коли об'єкт оцінки може бути використаний для отримання додаткового прибутку після дати проведення оцінки.

1.4 Оцінка об'єктів промислової власності

По статті «Нематеріальні активи» показуються «витрати підприємства на нематеріальні об'єкти, які використовуються протягом довгострокового періоду в господарській діяльності і приносять дохід: права на використання природних ресурсів, будинків, устаткування, земельних ділянок, патентів, ліцензій, ноу-хау, програмних продуктів, монопольних прав і привілеїв, включаючи ліцензії на визначені види діяльності, інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність), організаційні витрати (включаючи плату за державну реєстрацію підприємства, брокерське місце і т.ін.), торговельні марки і товарні знаки і т.ін.

Нематеріальні активи можуть бути внесені засновниками (власниками) підприємства в рахунок вкладів у статутний фонд підприємства, а також придбані підприємством у процесі його діяльності».

Таким чином, сума вартостей матеріальних і нематеріальних активів складає статутний капітал, визначення розміру якого обов'язкова умова приватизації державної і комунальної власності в приватну власність, проведення аукціонів і конкурсів при акціонуванні підприємств.

Якщо розрахунок вартості статутного капіталу, утвореного основними оборотними коштами, досить розроблений, то розрахунок вартості частки статутного капіталу, утвореного промисловою й іншою інтелектуальною власністю, - явище нове й офіційних методик здійснення таких розрахунків немає.

Розглядаючи питання про визначення частки статутного капіталу, утвореної нематеріальними активами, слід чітко визначитися в тому, що вартість нематеріальних активів не рівнозначна розмірові частки статутного капіталу, утвореного нематеріальними активами, як тими, що безпосередньо не беруть участь у виробничому процесі. Власне кажучи, частка статутного капіталу, утвореного нематеріальними активами, - це не їхня матеріальна вартість, а вартість права на використання об'єкта промислової й іншої інтелектуальної власності.

Отже, для переходу від вартості нематеріальних активів до визначення частки статутного капіталу, утвореного цими нематеріальними активами, необхідно встановити залежність між цими величинами.

З викладеного виходить, що визначення розміру статутного капіталу, утвореного промисловим й іншим видами інтелектуальної власності, складається з послідовного рішення двох задач:

по-перше, розрахунку вартості об'єктів промислової й іншої інтелектуальної власності;

по-друге, виходячи з величини вартості нематеріальних об'єктів, визначення розміру статутного капіталу як частини вартості цих активів.

У принципі розрахунок вартості об'єктів промислової або іншої інтелектуальної власності полягає в оцінці прибутку, який створено об'єктом такої власності, або фактично зроблених витрат на створення об'єкта власності. Прибуток розраховується при наявності вихідних даних, а при їхній відсутності визначається за експертними оцінками.

У загальному випадку вартість об'єкта промислового й іншого видів інтелектуальної власності, обумовлена по прибутку З, може бути розрахована за формулою1.5:

1.5

де: П - річний прибуток, грн.;

Д - частка прибутку, що приходиться на об'єкт промислової власності;

Т- час, за який проводиться розрахунок прибутку.

Величина Д залежить від рівня техніки, її правового захисту, економічних факторів, наявності ноу-хау тощо і в умовах ринку практично не обмежена.

Визначення вартості винаходу як об'єкта промислової власності по прибутку.

Оскільки використання винаходу можливо тільки на основі ліцензійного договору, то вартість винаходу правомірно визначати по вартості ліцензії. Одним із загальноприйнятих випадків визначення ціни ліцензії є оцінка її вартості по прибутку, який отримано покупцем (ліцензіатом).

Передбачуваний прибуток П, що одержить покупець (ліцензіат), розраховується у такий спосіб (формула1.6)

1.6

де: Q - середній річний обсяг очікуваного випуску продукції (при відсутності достовірних даних можуть бути використані паспортні дані про продуктивність устаткування);

Ц - ціна одиниці продукції, що виготовляється по ліцензії (переважно світова);

В_д - термін дії ліцензійної угоди (зазвичай 5-10 років);

- період освоєння предмета ліцензії (зазвичай 1 - 3 роки);

Н - норма прибутку в тій або іншій галузі промисловості (зазвичай 0,1-0,2).

Вартість (ціна) ліцензії С_л визначається за формулою 1.7 як частка Д від прибутку, який отриманий покупцем:

С_л = Д

П

1.7

Визначення вартості винаходу як об'єкта промислової власності за ціною ліцензії, розрахованої на базі роялті, визначається за формулою 1.8

1.8

де: Р - розмір роялті (поточних відрахувань з одиниці продукції по ліцензії), залежить головним чином від обсягу виробництва, вартості продукції і коливається від 1 до 12%.

Розмір роялті в угодах на передачу ноу-хау зазвичай знижується на 20-60% у залежності від характеру угоди, наприклад:

- переданий об'єкт не захищений патентами, - знижується на 20-40%;

- переданий об'єкт відомий, але для освоєння необхідні додаткові дослідження і значні капіталовкладення - знижується на 20-40%;

- ноу-хау передається на об'єкт, відомий на ринку, але все-таки представляє інтерес для ліцензіата, - знижується на 40-60%.