1. Технологічний процес
Сукупність всіх процесів, в результаті яких сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію називається виробничим процесом.
Так, виробничий процес виготовлення струганого шпону включає процеси підготовки сировини до стругання, особистого стругання заготівель, переміщення предметів праці, контроль якості, облік, зберігання продукції, забезпечення робочих місць інструментами, парою і електроенергією, управління виробництвом і т. д.
Спочатку лісоматеріали на складі розпилюють на окремі частини, найбільша довжина яких повинна відповідати технічній характеристиці шпоно-стругального верстату. Операція поперечного розпилювання (І) виконується на розпилювальних станках з використанням в якості інструментів пил.
Щоб дістати заготовки для стругання шпону, кряж проходить операцію повздовжнього розпилення на стрічковій лісопильній рамі РГ-1000 ( ІІ ). Це дуже важлива операція, так як від способу розколу кряжу залежить корисне використання деревини, вихід найбільш цілих видів шпону, його якість, трудомісткість виробництва продукції.
Перед струганням заготовки підлягають гідротермічній обробці ( ІІІ ), тобто впливу підвищеної температури і вологи (пару). При цьому змінюються фізико-механічні властивості деревини, створюються сприятливі умови для її різання, зменшується вірогідність утворення тріщин шпону і на його поверхні. Гідротермічна обробка здійснюється в спеціальних механізмах-парильних ямах, автоклавах.
Обкорювання заготовок ( ІV ) (вручну) проводиться звичайно після гідротермічної обробки – кора легше відділяється від деревини.
Операція стругання ( V ) виконується на шпоно-стругальному верстаті ДКВ-4000 (Чехія). Зрізані листи складають і транспортують до роликової сушильної камери СУР-5. В процесі сушки ( VI ) волога листів шпону знижується до 6-10 %.
Подальша обробка шпону полягає у прирізуванні по довжині ( VII ) і ширині ( VIII ), в формуванні пакету шпону з окремих пачок ( ІХ ). В пакетах шпон поступає в склади готової продукції.
Для виготовлення щитів використовуються пиломатеріали твердолистяних порід. Приоритетним форматом меблевого щита є щит розміром 4200 х 1300 мм, чому відповідають технічні характеристики встановленого обладнання.
Висушений необрізаний пиломатеріал відповідних розмірів завозиться в цех спеціально обладнаним транспортом по встановленому графіку. Розвантаження автотранспорту проводиться електрокаром, з подачею пиломатеріалів через ворота тамбурного шлюзу на траверсну теліжку з рольганговою платформою, при допомозі якої пиломатеріал подається до верстата повздовжнього розпилу М-3 або на складське місце розкрійного відділення цеху.
На багато-пильному верстаті М-3 проводиться повздовжній розкрій пиломатеріалів на рейки заданої ширини, попередньо вирізаючи існуючі вади на поперечній пилі RADIAL 800. Укладені в пакети рейки по рольгангам подаються в пакетуючу касету і в ній подаються на другий поверх цеху для подальшої обробки. Для створення технологічного( страхового) запасу , пакети можуть розміщатися на проміжковому складі. При допомозі теліжок з рольганговою платформою, по якій переміщається пакет, з пакетуючої касети рейки поступають на чотирьох-стругальний верстат SUPERSET –XL для першого стругання з чотирьох сторін. Після цього вкладені на звичайну теліжку рейки поступають на лінію оптимізації Т-1020 NC, на якій проводиться за допомогою спеціальної крейди розмітка дефектних місць з послідуючою їх вирізкою ,а також оптимальний розкрій рейок на заготовки необхідних довжин.
2. Організація роботи на майстерських ділянках
При цеховій структурі підприємства цех складається з декількох виробничих ділянок, які очолюють майстри і тому вони зазвичай називаються майстерськими ділянками .
Майстерські дільниці являють собою групи робочих місць, що організовані по предметному, технологічному або предметно-технологічному принципу. Організація роботи на майстерських ділянках створюється з врахуванням такого розподілу праці між робітниками, який забезпечує максимальну неперервність процесу виробництва, спеціалізацію окремих робітників. Така організація повинна сприяти підвищенню продуктивності праці та якості виготовленої продукції, зниженню виробничих витрат й покращенню використання основних й оборотних фондів.
На майстерських ділянках працюють робітники у три зміни. Це дозволяє більш ефективно використовувати обладнання, тому що досягається збільшення продукції , а отже зниження її собівартості. При встановленні такої системи змінної роботи враховуються особливості виконання робіт на кожній операції, прийняту технологію, склад експлуатаційного обладнання та форму організації праці. Майстерські ділянки виконують комплекс лісосічних робіт, лісовозної дороги, нижнього складу, обробляючих допоміжних цехів.
Майстерська лісо-дільниця розробляє лісосіку площею 5га, ліквідний запас 2710 м3, в тому числі ділової 687м. Склад насадження 10Бк, запас на 1 га–542 м3, група лісів – І, середня віддаль трелювання 400 м.
Лісосіка розробляється комплектною бригадою в кількості 6 чоловік. Ванна дерев проводиться з 2чол.: зварювальника і помічника зварювальника. Після звалювання 3-х, 4-х дерев тої ланки приступають до обробки і обрізки сучків. Перед обрізкою сучків обов’язкова прив’язка звалених дерев.
Розкряжування стовбурів на півстовбури проводиться бензопилою МП-S “Урал” на лісосіці. Набір проводиться трактором ТДТ- 55 і трелюється на нейтральну віддаль (400 м). Трактором ТДТ- 55 дрова зв’язуються та завозиться на верхній склад, де напівстовбури розкряжовують на сортименти і дрова. Навантаження сортиментів проводиться механізованою установкою „FISKARS“, а дрова вручну із землі на автомашину і вивозяться на нижній склад.
3. Організація технічного нормування
Під нормування праці розуміють комплекс робіт, виконуючих по установленій методиці з ціллю визначення технічного нормування. На підприємстві використовуються норми виробітку, норми часу. Під нормою виробітку розуміють кількість продукції вироблену в одиницях часу в умовах, які забезпечують повне використання робочого часу і передового виробничого досвіду.
Під нормою часу розуміються кількість часу в умовах повного використання робочого місця і передового виробничого досвіду , на виробництві одиниця продукції визначеної якості. На підприємстві застосовується аналітичний метод технічного нормування шляхом проведення фотографії робочого (часу) для, хронометражу та фото хронометражу . Ця робота виконується інженером по оплаті і нормуванні праці.
Інженер з організації та нормування виконує комплекс робіт із вдосконаленням організації та нормування праці, вивчає стан організації і нормування праці, розробляє і впроваджує заходи щодо удосконалення з метою підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва. Бере участь у складанні проектів, перспективних і річних планів з організації праці з необхідними розрахунками економічної ефективності і контролю здійснення передбачених у них заходів.
Розробляє та впроваджує технічно - обґрунтовані норми трудових витрат на основі використання міжгалузевих, галузевих та інших прогресивних нормативів з праці для різних видів робіт, виконуваних на підприємстві, а також місцеві норми, розраховано на підприємстві технічних даних про продуктивність устаткування, результатів аналізу витрат робочого часу з урахування передових прийомів на методів праці. Встановлює норми часу на разові та додаткові роботи, які пов’язані з відхилення технологічних процесів. Вивчає ступінь і причини невідповідності фактичних витрат часу нормативним, бере участь у підготовці пропозиції, які забезпечують виконання норм, здійснює інструментом робітників з метою освоєння усіма робітниками технічно - обґрунтованих норм. Аналізує норми трудових витрат з метою виявлення застарілих і помилково встановлених норм, проводить роботу зі своєчасної їх зміни новими, більш прогресивними по мірі впровадження організацією заходів, які забезпечують зростання продуктивності праці. Корегує форми трудових витрат підчас зміни організаційно-технічних умов виробництва. Аналізує існуючі організаційно-технічні умови виробництва, трудові процеси, сприяє підвищенню ефективності організації праці на підставі розвитку колективних форм організації і стимулювання праці, атестації на реалізації робочих місць, розширення процесів і посад, багато врожайного обслуговування та інших передових методів праці.
4. Планування в майстерських дільницях і цехах
Організація планування на підприємстві являється складовою частиною й продовженням народногосподарського планування. Вона включає: виконання техніко-економічних розрахунків, розробку й обґрунтування нормативів, планових показників як по підприємству в цілому, так і по його структурним підрозділах, оперативне керівництво і контроль за ходом виконання планових завдань, виявлення і використання внутрішньовиробничих резервів. Основним завданням планування на підприємстві є реалізація в строго встановлені строки затверджених завдань на основі досягнення найкращих результатів при найменших витратах живої та уречевленої праці .
На даному підприємстві діє оперативно-виробниче планування, яке включає: розробку квартальних планів по цехах і ділянках з розподілом по місцях; розробку місячних нарядів-завдань по майстерських ділянках; розробку денних графіків й організацію диспетчерської служби. В плани по цехах і нарядах закази майстерським ділянкам на рівні з основними показниками виділені окремим рядком всі додаткові завдання, що встановлені у зв’язку з виявленням додаткових резервів виробництва.
В цехах проводиться перерахунок зарплати працівників погодинників згідного розкладу та працівників-відрядників, згідно актів розрахунків про виконану роботу. А також ведеться картка по кількісно службовому обліку, так само ведеться облік по бланках звітності.