Планування економічних показників машинобудівного підприємства (стр. 7 из 7)
Сконтр=
==3239,93 грн
Контрактна рентабельність:
R=
= 3,28%;Прибуток від контрактного обсягу продаж:
Пконтр=(Ц-Сконтр)*Вконтр= 490390,59 тис. грн
Норма прибутку на додаткові капіталовкладення:
Ндод=
= 35,53%Таблиця 3.3. Зведені економічні показники
| № з/п | Показники | Базові розрахунки | Спроектований цех | Різниця |
| 1 | Кількість агрегатів у цеху, од. | 220 | 221 | 1 |
| 2 | Вартість основних виробничих фондів, тис. грн. | 1768600 | 1774830 | 6230 |
| 3 | Потужність цеху на початок року, тис. т | 4209,25 | 4209,25 | |
| 4 | Кількість продукції, тис. т | 2025,75 | 4620,74 | 2594,99 |
| 5 | Контрактний обсяг продукції, тис. т | 2124,49 | 4620,71 | 2496,22 |
| 6 | Собівартість 1 тони продукції, грн./т | 3541,02 | 3239,73 | -301,19 |
| 7 | Собівартість 1 тони контрактної продукції, грн./т | 3508,36 | 3239,93 | -268,42 |
| 8 | Ціна 1 тони продукції, грн. | 3647,47 | 3346,063 | -301,407 |
| 9 | Прибуток, тис. грн. | 215641,09 | 491337,14 | 275696,05 |
| 10 | Прибуток на контрактний обсяг продукції, тис. грн. | 295543,54 | 490390,59 | 194847,05 |
| 11 | Норма прибутку на капітал, % | 12,2 | 27,68 | 15,48 |
| 12 | Норма прибутку на додатковий капітал, % | 15,7 | 35,53 | 19,86 |
| 13 | Рентабельність продукції, % | 3 | 3,28 | 0,28 |
| 14 | Рентабельність продукції за контрактом, % | 3,97 | 2,28 | 0,28 |
Таким чином, ми бачимо, що після впровадження вищезазначених заходів на нашому підприємстві підвищилась вартість основних виробничих фондів на 6230 тис. грн., але потужність цеху залишилась незмінною; кількість випускаємої продукції збільшилась на 2594,99 тис. т при зменшенні собівартості на 301,19 грн. за тону, а кількість контрактної продукції – на 2496,22 тис. т при зменшенні собівартості на 268,42, тоді як ціна як ціна знизилась на 301,407 грн. порівняно з базовими розрахунками; прибуток зріс приданих змінах на 275696,05 тис грн., прибуток на контрактний обсяг продукції – на 194847,05 тис грн.; норма прибутку на капітал при цьому зріс на 15, 48%, а норма прибутку на додатковий капітал – на 19,86%. Стосовно рентабельності нашого підприємства можемо відзначити, що вона підвищилась за даних умов на 0, 28%, в тому числі і за контрактом.
Отже, можемо зробити висновок, що впроваджені заходи дали певний результат, але діяльність нашого підприємства так і залишається не рентабельною. Тому за даних умов залишається або закрити наше підприємство, доки воно не збанкрутувало, або ризикнути, вживши ще деякі заходи:
· Впровадження маловідходної та безвідходної технології, використання дешевої сировини, що дозволить зменшити собівартість;
· Підвищення якості матеріалів за допомогою первинної обробки;
· Якісне управління виробничими запасами і розвитком ефективних джерел постачання;
· Підприємство має слідкувати за тим, щоб не виникало бодай найменших організаційних та економічних бар’єрів між виробництвом і окремими стадіями маркетингу;
· Проведення постійного аналізу трудових операцій й використання робочого часу, систематична атестація робочих місць, узагальнення і використання нагромадженого на інших споріднених підприємствах позитивного досвіду.
Висновки
Машинобудування є головною галуззю всієї промисловості, її серцевиною. Продукція підприємств машинобудування грає вирішальну роль у реалізації досягнень науково-технічного прогресу у всіх областях господарства. На частку машинобудівного комплексу припадає майже 30% від загального обсягу промислової продукції. У нашій країні ця галузь розвинена недостатньо. У Японії, Німеччини, США питома вага машинобудування в промисловій структурі складає від 40 до 50%.
Отже, з даної роботи можна дійти висновку, що така галузь як важке машинобудування теж має право на повноправне існування, бо попит на такого роду продукцію все ще існує і в деяких місцях і досі зростає. Якщо наша держава розумно буде надалі вживати правильні заходи щодо покращення виробництва в цій галузі, то зможемо розглянути варіант виходу цієї галузі на міжнародну арену і конкурувати з іншими провідними країнами.
Стосовно ж нашого підприємства, ми бачимо, що воно є достатньо таки великим, але не рентабельним. Тому за даних умов залишається або закрити наше підприємство, доки воно не збанкрутувало, або ризикнути, вживши ще деякі заходи:
· Впровадження маловідходної та безвідходної технології, використання дешевої сировини, що дозволить зменшити собівартість;
· Підвищення якості матеріалів за допомогою первинної обробки;
· Якісне управління виробничими запасами і розвитком ефективних джерел постачання;
· Підприємство має слідкувати за тим, щоб не виникало бодай найменших організаційних та економічних бар’єрів між виробництвом і окремими стадіями маркетингу;
· Поведення постійного аналізу трудових операцій й використання робочого часу, систематична атестація робочих місць, узагальнення і використання нагромадженого на інших споріднених підприємствах позитивного досвіду.
Список використаних джерел
1. Маланов М.Б. Формирование концепции развития машиностроительного комплекса. // Економика и производство, апрель-июнь, 2008
2. О.Г. Стадник. Загальне машинобудування. // Географія, №3 (55), лютий 2006
3. Навчальний посібник: Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка // Є.П. Качан, Т.Є Царик. К.: Видавничий Діл. «Юридична книга», 2005. – 704 с.
4. І.П. Степанчук. Оцінка експортного потенціалу машинобудувальної галузі України. // Економіка, №72, 2004.
5. Д.В. Мала щук. Структурні зміни та перспективи розвитку ринку машинобудувальної продукції. // Зовнішня торгівля: право та економіка. №7,2006.
6. А.О. Касич. Стратегічні орієнтири інноваційного розвитку машинобудування україни. // Актуальні проблеми економіки, №7 (73), 2007.
7. Ю.И. Топчеев. История устройств и систем автоматического управления. // История науки и техники, №12, 2005.
8. С.М. Шкільнюк. Основні напрями та пріоритети інноваційної діяльності в машинобудуванніУкраїни. // Формування ринкових відносин в Україні, №5 (72), 2007.
9. Закон України «Про пріоритетні енапрями інноваційної діяльності в Україні» №433 – IV від 16 січня 2003 – ВР ВВР 2003 – №13.
10. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р №1094 «Про затвердження порядку формування експертизи та обговорення пріоритетних напрямів інноваційної діяльності»