Смекни!
smekni.com

Полеміка навколо стабілізаційної політики (стр. 3 из 3)

Ефективність стабілізаційної політики залежить від її спроможності досягати поставлених цілей. До її основних цілей належать: наближення обсягів виробництва до потенційного ВВП; зменшення безробіття до природного рівня; зниження інфляції до оптимальної величини. Збільшення ВВП і зменшення безробіття узгоджуються між собою. Але досягнення цих цілей входить у суперечність з іншою ціллю - зниженням інфляції. Це означає, що ключовою проблемою стабілізаційної політики є знаходження раціонального співвідношення між інфляцією і безробіттям.

На ефективність стабілізаційної політики негативно впливають два чинники: лаги фіскальної та монетарної політики та очікування суб’єктів приватної економіки. Сутність лагового чинника полягає в тому, що стабілізаційні заходи впливають на економіку не відразу, а з певною затримкою в часі. Це робить стабілізаційні заходи ризикованою справою, оскільки протягом лагового періоду в економіці можуть відбутися непередбачені зміни. Негативний вплив очікувань на ефективність стабілізаційної політики полягає в тому, що вони можуть входити у суперечність із її цілями. Тому ефективність стабілізаційної політики залежить від того, в якій мірі вона здатна сформувати у домогосподарств і підприємств очікування, що відповідають її цілям.

В епіцентрі дискусії, що точиться навколо стабілізаційної політики, знаходиться питання щодо необхідності державного втручання в економіку. Одна група макроекономістів спирається на припущення, що ринки є досконало конкурентними, а ціни і заробітна плата - абсолютно гнучкими. Завдяки цьому ринковий механізм здатний швидко відновлювати повну зайнятість, що не потребує державного втручання. Інша група макроекономістів виходить із припущення, що ринки не є досконало конкурентними, а ціни і заробітна плата не є абсолютно гнучкими в короткостроковому періоді. Тому для пом’якшення економічних коливань держава має застосовувати стабілізаційну політику.

Іншим предметом полеміки навколо стабілізаційної політики є питання про те, якою має бути економічна політика - пасивною чи активною. В межах цього питання опоненти активної стабілізаційної політики роблять спробу довести, що вона є неефективною, а тому - зайвою. На свою користь вони наводять вже відомі аргументи - лаги стабілізаційної політики та очікування суб’єктів приватної економіки. Прихильники активної стабілізаційної політики визнають, що ці чинники можуть зменшувати її ефективність, але не зводять її нанівець.

Ще одним предметом полеміки навколо стабілізаційної політики є питання про те, яка політика є кращою - та, що діє за правилами, чи та, що ґрунтується на свободі дій. Прихильники політики за правилами вважають, що чиновникам, які розробляють цю політику, не можна довіряти, оскільки вони не завжди є компетентними, а також можуть використовувати владу для досягнення своїх цілей, які часто не відповідають інтересам громадян. Тому необхідні певні правила, які стосуються переважно монетарної політики. Прихильники політики на основі свободи дій дотримуються думки, що стабілізаційна політика має діяти не за правилами, а гнучко реагувати на коливання економічної кон’юнктури. Критерієм доцільності застосування політики на основі свободи дій є не рівень довіри до політиків, а її відносна ефективність.


Література

1. Тарасевич Л.С. Макроэкономика. - М.: Юрайт-Издат, 2003. -650 с.

2. Роль держави у довгостроковому економічному зростанні / За ред. Б. Є. Кваснюка. - К. - Х.: Форт, 2003. - 423 с.

3. Савченко А.Г. Макроекономічна політика. - К.: КНЕУ, 2001. - 166 с.

4. Кулішов В.В. Макроекономіка (основи теорії і практики). - Львів: Магнолія плюс,2004. - 252 с.