Предмет і метод економічної теорії (стр. 15 из 22)
Протягом одного кругообороту фірмі повертається лише частина початково авансованої вартості; протягом одного обороту фірмі повертається вся початково авансована вартість.
Час обороту - це період, протягом якого ресурси, пройшовши сфери виробництва і обігу, повертаються до вихідної (грошової) форми.
Час обороту розпадається на час виробництва і час обігу.
Швидкість обороту вимірюється кількістю оборотів ресурсів, яку вони здійснюють протягом року:
,де n - кількість оборотів у рік,
O - прийнята одиниця часу (рік),
t - час обороту даних ресурсів.
2. Капітал підприємства та його структура
У відповідності до способу переносу вартості використовуваного виробничого капіталу на вартість створеного товару капітал ділиться на дві групи: основний і оборотний.
Основний капітал - капітал, який функціонує протягом тривалого часу, не втрачає своєї натуральної форми і переносить свою вартість на вартість продукції частинами. До основного капіталу відносяться будівлі, споруди, машини, устаткування, інструмент і інвентар (крім малоцінного й такого, що швидко зношується).
Оборотний капітал - капітал, який функціонує протягом одного виробничого циклу і цілком переносить свою вартість на продукт.д.о нього відносяться сировина, матеріали, незавершене виробництво, малоцінні й такі, що швидко зношуються інструменти та інвентар, а також капітал, використовуваний для найму робочої сили.
Процес переносу вартості основного капіталу протягом терміну його служби на вартість виготовленого продукту й акумулювання її в амортизаційному фонді називається амортизацією.
Амортизаційний фонд призначений для відновлення елементів основного капіталу, що вибув з виробничого процесу внаслідок фізичного і морального зношення.
Фізичне зношення основного капіталу - це втрата ним споживчої вартості, матеріальне зношення в процесі використання або під впливом зовнішніх факторів (корозія, температура і т.п.).
Моральне зношення - це втрата вартості основного капіталу з двох причин:
створення аналогічних, але більш дешевих засобів праці;
випуск більш продуктивних засобів праці за тією ж ціною.
3. Витрати суспільства та підприємства
У своїй діяльності підприємства використовують різноманітні ресурси. Більшість ресурсів купується на ринку і має вартісну форму. Витрати ресурсів на виробництво продукції, які набувають вартісної форми, називаються витратами виробництва.
Існує два підходи у розгляді витрат виробництва.
1) З точки зору всього суспільного виробництва їх поділяють на:
Витрати суспільства. Вони характеризують, у що обходиться виробництво продукції суспільству в цілому. З позицій суспільства до витрат належать витрати, які виражені у вартості кінцевої продукції.
витрати підприємства. Вони показують, у що обходиться виробництво продукції підприємству.
На рівні підприємства існує одночасно також два підходи до визначення витрат виробництва:
бухгалтерський - важливий в господарській практиці. Саме бухгалтерські витрати законодавчо закріплені в законах про податки на прибуток підприємств;
економічний - важливий для економічних досліджень, аналізу інвестиційних проектів. В його основі лежить теза про обмеженість ресурсів й альтернативних варіантах їх використання.
В економічному підході витрати розглядаються як альтернативні витрати, тобто альтернативна вартість ресурсів при найбільш доцільному альтернативному варіанті їх використання.
Економічні витрати - це витрати, які підприємство повинно здійснити, або ті доходи, які підприємство повинно забезпечити постачальникам ресурсів для того, щоб відволікти ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах.
Економічні витрати поділяють на явні і неявні.
Явні (зовнішні) представляють собою плату постачальникам ресурсів (праці, сировини, енергії, придбання обладнання й т.п.). Вони відображаються на балансі підприємства, тому їх називають бухгалтерськими. В бухгалтерській звітності їм відповідає поняття собівартості.
Неявні (внутрішні) - це неоплачені витрати на власний та самостійно використовуваний ресурс. Вони не враховуються як витрати в бухгалтерській звітності й представляють собою недоотримані доходи через відмову використовувати власні ресурси за межами фірми. До неявних відносять й нормальний підприємницький прибуток.
В короткострокових періодах витрати поділяють на постійні та змінні.
Постійні (FC) - витрати, величина яких не залежить від змін обсягів випуску (орендна плата, адміністративні видатки, амортизація).
Змінні (VC) - витрати, величина яких змінюється в залежності від змін обсягів продукції (витрати на сировину, енергію, оплату праці робітників й т.п.).
В економічному аналізі розраховують такі показники витрат:
Валові (TC) - це всі витрати (постійні та змінні) в сукупності. TC = FC + VC.
Середні (AC) - величина витрат, яка приходиться на одиницю продукції. AC = TC / Q.
Граничні (MC) - додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці обсягу продукції. MC = ∆TC / ∆Q.
В економіці використання ресурсів підлягає дії закону спадної продуктивності ресурсів. Відповідно до нього, віддача від кожної додаткової одиниці ресурсу буде зменшуватися, якщо величина витрат цього фактора збільшується, а інші фактори залишаються незмінними.
Собівартість - грошовий вираз витрат підприємства на виробництво продукції. Вона відображає витрати сировини і матеріалів, амортизаційні відрахування, оплата праці, відрахування на соціальне страхування, плата за кредит та ін.
4. Форми доходу підприємства. Валовий дохід підприємства та його розподіл
Результатом діяльності підприємства є його дохід. Валовий дохід - це загальна сума доходу від усіх видів діяльності підприємства. Частина валового доходу підприємства за вирахуванням усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність є прибутком підприємства. Прибуток підприємства є основним джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріально-технічної бази, усіх форм інвестування, джерелом сплати податків.
Основна доля прибутку підприємства - прибуток від реалізації (ПР), який залежить від обсягу виробництва, собівартості продукції і ціни. Прибуток від іншої реалізації (Пір) - це перевищення доходів продукції непромислового виробництва (робіт, послуг), відпущених на сторону, від реалізації матеріалі, засобів праці, нематеріальних активів (винаходів товарних знаків, промислових зразків, ноу-хау, програмного забезпечення, банків даних) над видатками по них.
Прибуток від позареалізаційних операцій (Ппр) - різниця між доходами і видатками по цих операціях. Ці операції, не пов’язані із збутом продукції: пайова участь у спільних підприємствах, розміщення на депозитних рахунках в банках тимчасово вільних коштів, надходження, штрафів, боргів, пені.
Балансовий прибуток (Пб = Пр ± Пір ± Ппр) є базою оподаткування, податком на прибуток підприємства. Чистий прибуток, що залишається після сплати податку використовується на соціально-економічні цілі підприємства: розвиток підприємства, соціально-культурну сферу, матеріальне заохочення виробників, формування ресурсного фонду, виплати в благодійні фонди. Використання прибутку визначається статутними документами підприємства і залежить від його форми власності і організаційно-правової форми. На акціонерному підприємстві розподіл прибутку визначається зборами акціонерів і передбачає виплату дивідендів власникам акцій.
Прибуток є абсолютним показником ефективності діяльності підприємства, який залежить від величини авансованого капіталу. Відносним показником є рентабельність, який в загальному виді розраховується як відношення прибутку до витрат, тобто є нормою прибутку. Розрізняють показники рентабельності, які використовуються для оцінки ефективності використовуваних у виробництві авансованих ресурсів (капіталу) і поточних витрат, і показники, на основі яких визначають доходність і ефективність використання майна підприємства.
Ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства відображає показник рентабельності виробництва (балансової рентабельності Rб), розраховується як відношення балансового прибутку до середньої за період вартості капіталу (основних фондів і оборотних засобів):
Рентабельність сукупних активів (Ra) характеризує ефективність використання всього майна підприємства і визначається відношенням балансового прибутку до середньої суми активів балансу підприємства:
.Рентабельність власного (акціонерного) капіталу (Rв) характеризує ефективність вкладеного в підприємство власного капіталу і є нормою прибутку на власний капітал:
.Ефективність втрат на виробництво і збут продукції характеризує показних рентабельності продукції (Rпр), який визначається відношенням прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції:
. Тема 9. Основи теорії відтворення
1. Суть, основні риси та типи відтворення
Відтворення - це процес суспільного виробництва, який розглядається як безперервний процес у постійному відновленні.
Суспільне економічне відтворення основане на органічній єдності всіх частин, що його утворюють і передбачає відтворення усіх елементів економічної системи:
виробництва, розподілу, обміну, споживання;