Предмет і метод економічної теорії (стр. 7 из 22)
Сучасні гроші існують переважно в безготівковому вигляді як електронні записи на рахунках. Говорять про появу електронних грошей. Носіями можуть бути пластикові картки. розрахунки можуть здійснюватись через Інтернет, мобільний зв’язок і т.п.
2. Суть і функції грошей.
Гроші - це товар особливого роду, який виконує роль загального еквіваленту. Суть грошей розкривається через їх функції. У вітчизняній економічній теорії виділяють п’ять функцій грошей: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження, світових грошей. Західна економічна наука на сучасному етапі виділяє всього три функції: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження.
Гроші як міра вартості. Суть цієї функції полягає у тому, що в грошах вимірюються вартість інших товарів. Для виконання цієї функції не потрібна наявність реальних грошей, а використовується уявні. З цією функцією пов’язане таке явище як масштаб цін. Під масштабом цін історично розумілась певна кількість дорогоцінного металу, яка відповідала грошовій одиниці. Проте у сучасній економіці, де грошова одиниця не прив’язується до золота чи срібла, масштаб цін відображає купівельну спроможність грошової одиниці, кількість товарів, яку можна на неї придбати.
Гроші як засіб обігу. У цій функції гроші відіграють роль тимчасового посередника при обміні товарів. Для виконання цієї функції гроші обов’язково повинні бути в наявності. Функцію засобу обігу виконують реальні гроші.
Функція засобу платежу відображає особливості кредитного господарства: купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати (платежу). Тобто, покупці сплачують гроші за придбані товари лише тоді, коли настає строк платежу.
Функція засобу нагромадження. У цій функції гроші вилучаються з товарного обігу нагромаджуються на банківських рахунках. Такі заощадження є об’єктивною потребою розвитку ринкового господарства. Банки акумулюють гроші як засіб нагромадження і через позику знаходять їм прибуткове застосування в інших структурних ланках народного господарства.
Світові гроші у функціональному плані відображають вихід товарно-грошового обміну за межі національних кордонів. Порівняння купівельної спроможності грошових одиниць різних країн відбувається на міжнародних валютних ринках. При цьому виникає специфічний інструмент міжнародного порівнянні національних грошей - валютний курс.
3. Грошовий обіг та його закони
Грошовий обіг - це рух грошей в готівковій та безготівковій формах, який обслуговує усі розрахунки в економіці.
Грошовий обіг підпорядкований певним законам. Одним за найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідну для обігу.
Закон грошового обігу виражає залежність між кількістю грошей в обігу, масою товарів, які обертаються, рівнем їх цін та швидкістю обороту грошей. Відповідно до класичного підходу кількість грошей, необхідних для обігу, визначається за формулою:
,де КГ - кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ - сума цін товарів; К - сума цін товарів, які продані у кредит; П - сума платежів за борговими зобов’язаннями, ВП - сума платежів, які взаємно погашаються; Ш - середня кількість оборотів однієї грошової одиниці.
Сучасна західна економічна теорія при визначення кількості грошей, необхідних для обігу, у якості базового використовує рівняння Фішера:
,де M - кількість грошей в обігу; V - швидкість обігу грошей, P - Середній рівень цін; Q - кількість товарів та послуг на ринку.
Відповідно до цього рівняння, кількість грошей, необхідних для обігу, визначається за формулою:
.Важливим у розрахунку кількості грошей є визначення показника і складу грошової маси. Грошова маса - кількісний показник грошей. Вона складається з кількох грошових агрегатів:
М0 - готівка в обороті;
М1 - М0 + засоби на поточних рахунках;
М2 - М1 + засоби на строкових рахунках;
М3 - М2 + крупні вклади (ощадні сертифікати);
L = М3 + високоліквідні цінні папери.
При цьому грошова маса в обороті характеризується величиною грошового агрегату М2.
Закони грошового обігу визначають кількість грошей, необхідних для нормального товарного обігу. Якщо вони порушуються, відбувається порушення стабільності цін. Якщо грошей у обігу менше ніж потрібно то виникне платіжна криза, якщо ж більше потреби - інфляція.
4. Грошова система, її структура та типи
Грошова система - форма організації грошового обігу, яка історично склалась в країні і закріплена в державному законодавстві. Елементами грошової системи є:
грошова одиниця та її складові;
масштаб цін - вагова кількість грошового металу, яка прийнята за грошову одиницю (існує в грошових системах, заснованих на металевому обігу);
емісійна система - механізм випуску грошей у обіг та установи, які його здійснюють;
види грошових знаків;
інститути грошової системи.
Історично склалось кілька основних типів грошових систем.
Металева грошова система. У цій системі в якості грошей використовуються дорогоцінні метали. За грошовою одиницею закріплюється певна кількість грошового металу. Металева грошова система існувала у вигляді біме6талевої і монометалевої.
Біметалева грошова система - в якості грошей використовувались два благородних метал: золото і срібло (XVI-XIX ст).
Монометалева грошова система - в якості грошей використовується лише один метал, у більшості випадків золото.
Різновиди золотого монометалізму:
Золотомонетний стандарт - випускались в обіг золоті монети (з 1821р. до Першої світової війни);
Золотозливковий стандарт - стабільність грошової одиниці забезпечується золотом в зливках, монети з золота не карбуються);
Золотодевізний стандарт - золотом забезпечувались лише деякі валюти (девізи), інші ж держави прирівнювали свою грошову одиницю до цих валют.
Після кризи 1929-1933 рр. Вільний розмін банкнот на золото було припинено. Виникає нова грошова система: паперово-кредитна.
Паперово-кредитна грошова система. Її характеризують:
повний вихід з обігу золота (демонетизація золота);
грошова одиниця немає золотого вмісту;
поширення кредитних грошей. Кредитними називаються гроші, рух яких здійснюється шляхом перерахунків у кредитних установах;
розширення безготівкового обороту;
емісія грошей державою для збільшення грошової маси.
Така система характерна для сучасної економіки.
5. Інфляція, її причини та соціально-економічні наслідки.
Інфляція - знецінення грошей, яке супроводжується підвищенням загального рівня цін. Інфляція це перевищення грошового попиту над пропозицією.
Інфляцію вимірюють за допомогою індексів цін. Індекс цін характеризує рівень інфляції. Також розраховують темпи інфляції. Його розраховують як темп зростання індексу цін:
,де It - індекс цін у поточному періоді;
It - 1 - індекс цін у попередньому періоді.
Сучасна наука трактує інфляцію як багатофакторне явище, яке породжуються цілим рядом причин. Основні причини інфляції:
Збільшення грошових доходів населення, яке не супроводжується відповідним зростанням обсягів виробництва.
Зростання непродуктивних видатків держави і дефіцит державного бюджету.
Зростання витрат виробництва (збільшення цін на енергоносії, підвищення податків і т.п.).
Монополізм. Монополії, використовуючи свою владу над ринком, схильні до підвищення цін.
Інфляційні очікування. Намагаючись захистити себе від очікуваної інфляції, виробники схильні збільшувати свої ціни, а в цілому це буде викликати зростання загального рівня цін.
Класифікація інфляції. Розрізняють такі види інфляції:
За формами прояву:
відкрита (проявляється в відкритому зростанні цін);
прихована (існує, коли ціни регулюються державою, проявляється в зростанні товарного дефіциту, накопиченні заборгованості в розрахунках, погіршенні якості товарів).
За темпами зростання цін:
помірна (до 10% на рік);
галопуюча (зростання цін вимірюється сотнями процентів на рік);
гіперінфляція - (понад 50% за місяць).
За розбіжностями росту цін по різним товарним групам:
збалансована (ціни на всі товари зростають пропорційно);
незбалансована (ціни на різні товари зростають непропорційно).
По прогнозованості інфляції:
очікувана;
неочікувана.
Залежно від причин та механізмів інфляції, її поділяють на такі типи:
Інфляція попиту - виникає коли сукупний грошовий попит населення зростає порівняно з сукупною пропозицією, а тому ціни підвищуються щоб врівноважити попит і пропозицію;
Інфляція пропозиції (інфляція витрат) - виникає внаслідок зростання витрат виробництва, що зменшує сукупну пропозицію порівняно з сукупним попитом. Тому для урівноваження попиту і пропозиції ціни зростають.
Інфляція справляє неоднозначний вплив на економіку. Незначна, помірна інфляція може стимулювати економічний розвиток. В умовах зростання цін, накопичувати доходи в грошовій формі стає невигідним, тому зростають споживчі витрати та інвестиції у виробництво. Відбувається розширення сукупного попиту, що й стимулює зростання виробництва. Незначна інфляція розглядається навіть як бажана. Вважається, що при темпах зростання цін до 10% на рік, інфляція не є небезпечною, оскільки залишається під контролем держави.
Проте галопуюча інфляція, а тим більше гіперінфляція приносить негативні наслідки, здійснює руйнівний вплив на економіку.
Інфляція призводить до знецінення грошових заощаджень населення. Внаслідок цього знижується життєвий рівень населення, зменшується споживання товарів та послуг, скорочується споживчий попит.