Смекни!
smekni.com

Управління формуванням капіталу виноробних підприємств (стр. 4 из 6)

Виходячи з цього, при забезпеченні підприємства необхідними видами активів і контролю за їх ефективним використанням, потрібно у запропоновані підходи внести відповідні зміни. При цьому для ВАТ „Радсад”, що є найбільш стійким виноробним підприємством, пропонується підхід, коли оборотні активи фінансуються короткостроковим позиковим капіталом, а необоротні активи – власним капіталом та довгостроковим позиковим капіталом; для ВАТ „Коблево”, що має значні можливості залучення додаткового капіталу –підхід, коли необоротні активи та постійні оборотні активи фінансуються за рахунок власного капіталу та довгострокового позикового капіталу, а змінні оборотні активи фінансуються короткостроковим позиковим капіталом; для ВАТ „Зелений Гай”, що знаходиться у кризовому стані і ТОВ „Сандора”, яке має нестійкий фінансовий стан та широкі можливості залучення кредитів банків –підхід, коли необоротні активи та частина оборотних активів фінансуються за рахунок власного капіталу та довгострокового позикового капіталу, а інша частина оборотних активів фінансуються короткостроковим позиковим капіталом.

Оскільки основним фактором зниження ефекту фінансового леверіджу було зростання вартості позикового капіталу, ми можемо констатувати, що максимально ефективним щодо оптимізації структури капіталу виноробних підприємств є метод поєднаного ефекту мінімізації вартості капіталу та забезпечення фінансової стійкості, який має можливість динамічної варіативності застосування за різних умов поелементного формування цільової структури капіталу. Тобто, при формуванні капіталу виноробних підприємств ми повинні врахувати три основні стратегічні цілі: забезпечення мінімальної вартості капіталу; забезпечення задоволення потреб у відповідних видах активів; мінімізація рівня фінансових ризиків. Виноробним підприємствам Миколаївської області слід звернути особливу увагу на удосконалення управління фінансовим та товарним кредитами і формувати раціональні обсяги довгострокових і короткострокових кредитів банку та кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги. Результати цих досліджень дозволили виявити підходи до оцінки структури капіталу і визначити напрями її оптимізації на виноробних підприємствах Південного регіону України.

Запропонована економіко-математична модель оптимізації структури капіталу виноробних підприємств. Так, для досягнення ВАТ „Радсад” відповідної фінансової стійкості та мінімальної вартості капіталу співвідношення власного і позикового капіталу повинне скласти 65,4% до 34,6% проти середнього рівня за 2002-2006 рр.96,3% до 3,7%. Для отримання оптимального варіанту ВАТ „Коблево” співвідношення власного і позикового капіталу повинне скласти 66,4% до 33,6% проти середнього рівня за 2002-2006 рр.70,4% до 29,6%. З метою ефективного формування капіталу і підвищення фінансової стійкості підприємства, на якому склалася передкризова ситуація, ВАТ „Зелений Гай” співвідношення власного і позикового капіталу повинне складати 60% до 40% проти середнього рівня за 2002-2006 рр.47,1% до 52,9%. З метою досягнення ТОВ „Сандора” відповідної фінансової стійкості та мінімальної вартості і ефективності формування капіталу співвідношення власного і позикового капіталу повинне складати 50% до 50% проти середнього рівня за 2002-2006 рр.48,6% до 51,4%, тобто, існуюча структура капіталу підприємства є дуже близькою до оптимальної. В середньому по виноробним підприємствам Миколаївської області відповідно до оптимального варіанту, співвідношення власного і позикового капіталу повинно бути 54,8% до 45,2% проти середньорічного 50,7% до 49,3%. Відповідно до нормативного значення, всі показники за оптимальним варіантом забезпечують фінансову стійкість будь-якого виноробного підприємства. Аналізуючи ефективність сформованої структури капіталу, слід порівняти середньозважену вартість капіталу з тією, що сформувалась на підприємствах за ряд періодів (табл.3).

Таблиця 3

Середньозважена вартість капіталу виноробних підприємств Миколаївської області, %

Назва підприємства В середньому за 2002-2006 рр. За оптимальним рішенням Оптимальне рішення (+; -) до середньорічного рівня
ВАТ „Радсад” 9,8 5,0 -4,8
ВАТ „Коблево” 13,7 8,5 -5,2
ВАТ„Зелений Гай” 11,0 9,2 -1,8
ТОВ „Сандора” 22,3 10,7 -11,6
В середньому 18,4 9,4 -9,0

Як бачимо, середньозважена вартість капіталу за оптимальним варіантом, запропонованим нами, знизилась майже вдвічі порівняно з її середньорічним рівнем за 2002-2006 рр., а саме: у ВАТ „Радсад” – на 4,8%, у ВАТ „Коблево” – на 5,2%, у ВАТ „Зелений Гай” – на 1,8%, у ТОВ „Сандора” – на 11,6%. В середньому по виноробним підприємствам Миколаївської області відповідно до оптимального варіанту, середньозважена вартість капіталу порівняно з середньорічним рівнем за 2002-2006 рр. знизилась на 9%. І це надзвичайно важливі значення, оскільки основним фактором зростання ефекту фінансового леверіджа є саме зниження вартості капіталу.

Виноробним підприємствам доцільно поновлювати і розвивати власні виноградні території, створювати оптимальні за розміром і сортовим складом сировинні бази. Від цього залежить ціна і якість виноградної сировини, виноматеріалів і, отже, розмір отриманого чистого прибутку. Але для цього потрібно здійснювати великі обсяги вкладення капіталу. Розмір виноградників повинен забезпечувати можливість ефективного використання техніки, впровадження нових технологій, пов’язаним із наявністю трудових ресурсів. Слід додати, що виноградники важливі для держави перш за все з соціального погляду. Кожні 50 гектарів виноградників створюють 25 робочих місць: два гектари винограднику обробляє одна людина.

Виноробні підприємства України, в першу чергу, мають інвестувати кошти у придбання технологічного обладнання, яке дозволить: автоматизувати процеси прийому і переробки винограду; одержання сусла без зниження його якості; створити умови для механізованого бродіння сусла; обладнати приміщення для зберігання і витримки вин з обов’язковим регулюванням температури. Нове обладнання повинне забезпечити як найповніше використання сировини, зменшення її витрат, а також забезпечити економію допоміжних матеріалів, тепла і електроенергії.

На державному рівні доцільно було б проведення єдиної науково-технічної політики для вирішення проблем розробки та забезпечення виноробних підприємств спеціалізованими механізмами, машинами, обладнанням та устаткуванням різного функціонального призначення.

Пріоритетними напрямами вкладення капіталу виноробних підприємств є: будівництво приміщень для зберігання і витримки винопродукції; реконструкція діючих потужностей; оснащення сучасними технологічними ємкостями, обладнанням; придбання ліній стерильного розливу готової винопродукції та холодильних установок. Перспективними і доцільними будуть вкладення капіталу у створення спеціально обладнаних цехів або у будівлі кущових підприємств при діючих виноробних заводах для комплексної переробки винограду. Правильне використання відходів може дати цінну продукцію для інших галузей.

Заслуговує уваги досвід підприємств вторинного виноробства, які поруч із винами диверсифікували свою діяльність у виготовлення коньяків – ВАТ „Зелений Гай”, соків – ТОВ „Сандора” в Миколаївській області; мінеральних і столових вод - ВАТ „Чорноморська перлина” в Одеській області. В Інституті винограду і вина „Магарач ” розроблений харчовий концентрат поліфенолів винограду „Єноант”, який використовують для лікування і профілактики багатьох захворювань при порушенні антиоксидантного балансу в організмі людини.

Для забезпечення формування достатнього обсягу власного капіталу пропонується на рівні держави прийняти такі закони, які б дійсно регулювали вітчизняне виноробство. Доцільно змінити: розмір сплати фіксованого податку з 1 гектару виноградників; залучати 50% акцизного збору для фінансування посадки нових виноградників; переглянути ставки акцизів і вартості ліцензій; скасувати акцизний збір на марочні, сухі, ігристі столові вина; податок на додану вартість нараховувати лише на готову винопродукцію; необхідне державне фінансування розвитку сировинної бази виноробства; розробка спеціальних державних програм по збереженню кращих сортів винограду; для обслуговування підприємств АПК створити спеціалізовану фінансову установу; гарантувати відшкодування страховими компаніями не менше 50% втрат аграрних підприємств; створити структури ціленаправленої боротьби з фальсифікацією та контрабандою вин і коньяків; за фальсифікацію вино-коньячної продукції притягувати до відповідальності.

За своїм технічним рівнем виноробство України відстає від Європейського приблизно на 40 років. На нашу думку, одним із шляхів виходу із глухого кута є активна участь нашої держави у роботі Міжнародної організації Виноградарства та Виноробства. Статус України у якості спостерігача в цій організації суттєво обмежує дії фахівців як у розробці заходів Організації так і у прийнятті рішень, які були б корисними для нашої країни. Це також дозволить не тільки виноградарям широко залучати до співробітництва відомих закордонних спеціалістів, а й впроваджувати новітні технології вирощування винограду і виробництва вина.

ВИСНОВКИ

Важливість виноробства як стратегічної галузі АПК України передбачає вкладення у її розвиток значних розмірів капіталу, що вимагає принципово нових підходів в управлінні підприємствами даної галузі. Наукове ж обґрунтування оптимальних розмірів капіталу на сучасному етапі пов'язане з необхідністю визначення стратегічних напрямів щодо його формування, розробки оптимального співвідношення певних видів капіталу, формуванням пріоритетних напрямів його вкладення для розвитку виноробства України. Дослідження даних питань дозволяє сформувати висновки теоретичного, науково-методичного, практичного характеру і внести наступні пропозиції та рекомендації: