З метою визначення перспектив формування та використання виробничого капіталу в сільському господарстві науково обґрунтовано песимістичний, середній та оптимальний варіанти прогнозу відтворення й використання виробничого капіталу в умовах збереження багатоукладності в сільському господарстві. Встановлено, що нормативна потреба сільськогосподарських підприємств Кіровоградської області в основному капіталі становить майже 9 тис. грн., а в оборотному – 4 тис. грн.. на 1 га сільськогосподарських угідь. За оптимальним варіантом прогнозу, розрахованим на середньорічні темпи відтворення на рівні 12 %, таку нормативну потребу в виробничому капіталі в сільському господарстві можна забезпечити лише в період до 2025 р. (табл. 5).
Таблиця 5
Прогноз потреби в основному капіталу у майнових об’єктах сільського господарства Кіровоградської області
| Показник | Рік | ||||
| 2008 | 2010 | 2015 | 2020 | 2025 | |
| Середньорічна вартість основного капіталу в майнових об’єктах, млн.. грн.. | 1447 | 1815 | 3198 | 5636 | 9933 |
| Річний приріст основного капіталу, млн.. грн.. | 164 | 205 | 362 | 638 | 1124 |
| Середньорічна норма амортизації, % | 7 | 7 | 7 | 7 | 7 |
| Інвестиції на просте відтворення основного капіталу, млн.. грн.. | 101 | 127 | 224 | 395 | 695 |
| Валові інвестиції всього, млн. грн. | 265 | 332 | 586 | 1033 | 1820 |
| – на 1 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.. | 0,21 | 0,27 | 0,55 | 0,96 | 1,65 |
Сучасна вартість власного і орендованого майна сільськогосподарських підприємств становить лише третину їх нормативної потреби у виробничому капіталі. Передбачається, що за рахунок власних джерел фінансування буде забезпечено 26 % потреби в інвестиціях, а за рахунок зовнішніх – 74 %, зокрема закордонних – 20 %. Потенційні власні та залучені джерела фінансування інвестицій недостатні, що зумовлює необхідність пошуку додаткових джерел.
У разі обґрунтування основних напрямів підвищення ефективності використання виробничого капіталу запропоновано застосовувати систему заходів, що реалізуються через різнорівневі механізми регулювання: на макрорівні з метою забезпечення продовольчої безпеки, нарощування експортної спроможності та підвищення статусу країни у світі – через кредитний, амортизаційний і податковий та інші механізми, нормативно-правове забезпечення та фінансову підтримку; на квазірівні з метою піднесення економіки сільського господарства регіону та поповнення місцевих бюджетів – шляхом розробки та реалізації регіональних програм розвитку, місцевих податків та зборів, дотацій з місцевих бюджетів; на мікрорівні з метою отримання прибутку та зростання капіталу - шляхом розробки та реалізації інвестиційних проектів та інвестиційної політики. У комплексі запропонована система заходів сприяє зростанню ефективності використання виробничого капіталу.
Функціонування ринку виробничого капіталу на початковому етапі потребує здійснення заходів щодо формування співвідношення між попитом і пропозицією, які є основними регуляторами ринкових цін. Нині попит і пропозиція поки що не повністю виконують свої регулятивні функції.
З метою підвищення ефективності використання основного і оборотного виробничого капіталу слід здійснити заходи щодо усунення міжгалузевих диспропорцій, обмеження монополізму на ринках сільськогосподарської продукції та інвестиційних ресурсів, сформувати систему державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників на рівні, аналогічному сусіднім країнам, відновлення механізмів простого відтворення основного капіталу на основі раціонального використання амортизації, формування та використання фонду відтворення майна спільної часткової власності селян; підвищення ставок орендної плати за майнові об’єкти; поліпшення використання потужностей ремонтно-транспортних та інших агротехсервісних підприємств, підвищення рівня ліквідності майна, проведення суцільної інвентаризації та удосконалення обліку основних засобів.
Підвищенню ефективності використання земельного капіталу в сільському господарстві, зокрема Кіровоградської області, будуть сприяти заходи щодо завершення формування ринку землі, введення обмежень на операції із земельними ділянками з метою упередження спекуляції ними та нецільового використання, підвищення рівня ставок орендної плати за землю, реалізації регіональної програми щодо збереження і підвищення родючості ґрунтів, меліорації земель і впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з контурною організацією території.
Формування та ефективне використання людського капіталу потребує підвищення рівня зайнятості сільського населення шляхом створення додаткових робочих місць у тваринництві, підвищення рівня оплати праці, збільшення витрат на соціальний розвиток села, підготовку і перепідготовку кадрів, розробки і запровадження методики оцінки людського капіталу тощо.
ВИСНОВКИ
Дослідження питань формування та використання виробничого капіталу в сільському господарстві дозволило зробити наступні висновки:
1. Капітал є загальною економічною категорією, яка займає центральне місце в економічних відносинах. У процесі виробництва капітал створює основну масу додаткового продукту, а тому є продуктивним. Пізнання сутності категорії виробничого капіталу в Україні розпочато у процесі ринкової трансформації економіки. З огляду на відносну новизну категорії капіталу в наукових дослідженнях та практиці доцільно використовувати спеціальне поняття “виробничий капітал у сільському господарстві” як вартість матеріальних, людських, інтелектуальних, інформаційних та інших ресурсів, що перебувають у володінні, користуванні і розпорядженні (крім людського капіталу) суб’єктів господарювання, формуються на основі землі та біологічних активів і використовуються у процесі виробництва сільськогосподарської продукції з метою отримання доходу та інших вигод, а при вибутті з виробничої сфери набувають інших форм капіталу.
2. Економічній категорії капітал властива мінливість та історизм, а тому конкретний її зміст потребує уточнення стосовно періоду дослідження. Сучасний рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин зумовлює необхідність доповнення класифікації виробничого капіталу в сільському господарстві ознаками біологічності, матеріальності та особливостей відображення в обліку. Запропоновані доповнення забезпечують адаптацію класифікації капіталу до сучасних вимог обліку, враховують зростання ролі та значення біологічного і нематеріального капіталу, а також відсутність у обліку земельного та людського капіталу.
3. Ефективність використання виробничого капіталу в сільському господарстві доцільно визначати за основними і додатковими показниками для різних учасників виробничого процесу: власників капіталу, менеджменту та держави, як учасника процесу формування виробничого капіталу, що дає можливість повно і всесторонньо оцінити ефективність капіталу. Загальним критерієм ефективності використання виробничого капіталу є відношення отриманого ефекту до вартості виробничого капіталу. При цьому у складі виробничого капіталу в сільському господарстві має бути врахована вартість землі. В оцінках показника ефекту для менеджменту запропоновано використовувати прибуток після оподаткування, власників капіталу – суму прибутку до використання та орендної плати, а держави – суму прибутку до оподаткування та орендної плати. В оцінках ефективності з точки зору держави вартість виробничого капіталу необхідно збільшувати на суму державної підтримки. У якості основного показника ефективності використання виробничого капіталу слід застосовувати норму прибутку на функціонуючий капітал, до системи додаткових показників ефективності використання виробничого капіталу включати розмір отриманого ефекту та валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, 100 грн основного капіталу, 100 грн основного і оборотного капіталу, 100 грн виробничого капіталу.
4. Особливості формування виробничого капіталу в сільському господарстві визначаються трансформацією економічних відносин та галузевими особливостями. У формуванні такого капіталу частково бере участь держава через заходи підтримки товаровиробників. Особливості використання виробничого капіталу у сільському господарстві пов’язані з наявністю власника землі, що призвело до поширення орендних відносин. За цих умов відбувається відокремлення права власності та користування, що занижує ефективність використання виробничого капіталу.
Динаміка обсягів основного капіталу в сільському господарстві області характеризується тенденціями зменшення, а останніми роками – поступового нарощування, а оборотного – сталим зростанням. Коефіцієнт забезпеченості основного капіталу оборотним в області перевищує середній по Україні рівень та зростає вищими темпами, що пов’язано з недостатнім рівнем забезпеченості основним капіталом та свідчить про можливість досягнення в сільському господарстві порівняно вищого рівня ефективності виробничого капіталу. Показники концентрації капіталу у динаміці знижуються, а капіталоозброєність праці зростає. Це відбувається за рахунок зменшення кількості працівників, зайнятих у сільському господарстві. Земля у складі виробничого капіталу займає 86 %, її частка у динаміці знижується.
5. Ефективність використання виробничого капіталу в сільському господарстві низька (норма прибутку – 2,3 %), але у динаміці поступово підвищується. Рівень показника норми прибутку для менеджменту найнижчий, а для власника капіталу і держави практично збігається, що пов’язано, з одного боку, наявністю пільгового режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств, з іншого – недостатнім рівнем державної підтримки. Селяни – власники майнових та земельних паїв, також не в змозі оновлювати та примножувати свою власність. Орендна плата за користування майном (1 % вартості майна) та землею (1,5 % вартості землі), яка фактично і є нормою прибутку для власників, не забезпечує навіть простого відтворення приватного капіталу. Недостатній рівень забезпечення, наявна структура капіталу сільського господарства області та стан їхнього використання на даному етапі стримують нарощування виробництва та розвиток галузі.