На підставі матеріалу, розглянутого у першому питанні роботи та конкретно цього визначення, я можу стверджувати, що ринок – це самостійна система, яка у своїй основі приховує найголовніше – зацікавленість продавця у реалізації виготовленого товару, а покупця – у придбанні необхідного товару. Але чи є ця самостійність повною, цілою? Цим питанням я повертаюсь до тієї думки, що була наведена вище – чи можливе існування ринку без держави? Після того, як були розглянуті запропоновані вченими визначення двох складових, що разом утворюють ринковий сектор економіки, я вважаю доцільним приступити дол. цього важливого питання.
Вчений Адам Сміт називав ринок «вільною рукою», що є ліберальним поглядом на сумісне існування ринку та держави. Така політика почала активно розвиватися у XIX столітті, і отримала назву «економічний лібералізм» [1, с.348]. На мій погляд, ці ідеї, що мали таке кредо – “laissezfaire”, у перекладі з французької «хай буде,як буде», є цікавими, але не тими, що розкривають спроможність ринку повноцінно розвиватися. Але перспективи окремого, самостійного прогресу у ринку досить невеликі, навіть якщо повністю дотримуватися доктрини «ліберальної свободи», тому що у ринкової системи є як плюси, так і мінуси.
Негативні сторони ринкового механізму, що мають місце у його діяльності, докладно описані вченим Гукасьяном.
- По-перше, ринок не гарантує прав на доходи або труд, більш за те, він підштовхує суспільство на розділення «бідні - багаті»;
- По-друге, ринок не надає стимулів для виготовлення суспільно – корисних благ та послуг, наприклад, медицина, освіта і т.д.;
- По-третє, ринок орієнтований лише на задоволення потреб тих верств населення, що мають гроші, а не соціально – ризикованих, малозабезпечених людей.
[4, с.100]
Наведені причини мають соціальну природу, і саме тому треба замислитись про сумісність ринку з державою.
Повернемось до визначення поняття «держава»: вчений Малий називає її юридичним уособленням нації, народу, отже, країна не може існувати без людей. А якщо ринок не задовольняє природні, соціальні потреби тих, хто уособлює продавця та покупця, як він може існувати самостійно? Отже, на підставі негативних факторів, що були розглянуті, я роблю висновок, що повністю окреме існування ринку та повне невтручання держави неможливі, бо така політика призведе до деградації ринкового механізму, що в своїй основі має людський інтерес.
У економічної свободи також є інший аспект – вона не повинна перетворювати ринковий сектор з того, що частково контролюється у той, що уособлює анархію
[1, с.348]. У цьому я згодна з вченим Амосовим, тому що не контрольованість справді не дає курсу на розвиток, а залишає будь-яку систему на тому рівні, на якому вона була раніше, а з часом призводить до її занепаду та повного руйнування.
Першим необхідність державного втручання в ринкову економіку всебічно дослідив та обґрунтував англійський вчений Дж.М.Кейнс, що було описано у його науковій праці «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» (1936). На той час класична теорія ринку вичерпала себе та ще раз довела, що вона є ідеалістичним уявленням, і з’явилися потреби у нових, дієвих регуляторах ринкової економіки, але управління цими важелями може взяти на себе тільки держава [12, с.35].
На думку сучасних вчених, теорія Кейнса неодноразово підтверджується, тим самим вказуючи на негативні сторони теорії Сміта про економічний лібералізм. Наприклад, вчений Ясін вважає, що у корені державного регулювання ринкової економіки лежить мінімальний набір функцій держави, або «ліберальний мінімум»: сформоване законодавство, забезпечення законності та правопорядку, вирішення правових сутичок або судовий апарат, примус до виконання законів та судових рішень або правоохоронний апарат [13, с.21]. Вчений Ясін називає таку діяльність держави функціями «ночного сторожа», і таку думку підтверджують таку російську вчені – Садков та Греков, що за такою спрямованістю державної політики криється макроекономічна стабільність – той фактор, що веде до добробуту в усі країні.
Кейнс докладно розписав ті функції, що за його теорією, повинна виконувати держава. Мета державного втручання в ринкову економіку полягає у тому, щоб забезпечити:
- прибутковість капіталу;
- запобігання соціальній нестабільності, безробіттю;
- підтримання рівня життя народу;
- зникнення ризику проявів інфляції;
- відповідальність за стан виробництва;
- формування сукупного попиту;
- використання трудових ресурсів у максимально дозволеному обсязі;
- регулювання доходів населення.
[12 с.37]
Більшість цих функцій також має соціальне підґрунтя, як і негативні риси діяльності ринкового механізму, наведені вище. Вчений Ф.Хайєк каже про це так: «Конкурентний лад – єдиний, де людина залежить лише від самої себе, а не від милості сильних світу цього» {13, с.22].
Ця цитата підкреслює важливу роль держави у ринковій економіці, тому що саме вона виконує ті обов’язки, які спрямовані на розвиток та гідне існування народу країни.
Отже, ринок та ринкова економіка – продукт тривалої еволюції товарно – грошових відносин та держави - використовують саморегулювання для досягення таких цілей, як спрямування обмежених ресурсів суспільства на виробництво найбільш затребуваних товарів, застосування новітніх досягнень наукового прогресу у комбінації з робочою силою. Але вчений Федоренко вважає, що ідеальне функціонування «вільної руки» можливе лише за ідеальних умов [11, с.358]. Саме ті умови, що максимально наближені до ідеальних. може надати та підтримувати тільки держава.
Ринкова економіка розподіляє всіх учасників на три типи: держава, домогосподарства та підприємці. У кожної з цих груп є свої функції, які наведені за думкою вченого Базилевича.
Держава має такі функції:
- пред’являє попит на економічні ресурси для здійснення економічної діяльності у державному секторі економіки
- пред’являє попит на засоби виробництва для виробництва суспільних та інших благ
- пропонує гроші та пред’являє попит на гроші
- пропонує суспільні блага без безпосередньої їх оплати, що поліпшує продуктивність підприємницького сектору і зменшує витрати на утримання домогосподарств
- здійснює урядове регулювання ринкової економіки
Домогосподарства виконують такі функції:
- як власники економічних ресурсів, пропонують на ринку ресурсів фактори виробництва
- отримують доходи від реалізованих ресурсів
- використовують доходи на придбання споживчих товарів та послуг для задоволення особистих потреб
Підприємства виконують такі функції:
- пред’являє попит на ресурси
- пропонують товари та послуги як для підприємницького, так і державного секторів, домогосподарств
- інвестують отримані доходи
[2, с.197]
Виходячи з цього, держава є повноправним суб’єктом ринкової економіки, як і підприємства та домогосподарства. Якщо хоча б один з цих трьох елементів системи не буде виконувати свої функції, то ринкова економіка не зможе існувати.
Я вважаю, що ринкова економіка не може бути реалізована у тому випадку, якщо вона не знаходиться під частковим або навіть мінімальним контролем держави, у якій вона впроваджується. Про це свідчать теорії вчених – економістів, що були наведені вище. Також я вважаю доцільним включення до цього питання таких висновків вченого Гукасьяна, що остаточно доводять необхідність, незамінність державного контролю у сфері ринкової економіки.
- По-перше, ринок являється найбільш ефективною формою організації економіки, але він не завжди та не і усьому здібний забезпечити саморегулювання та рівновагу економічної системи у цілому.
- По-друге, недосконалість ринку повинна компенсуватися відповідними функціями держави.
«Економічна свобода набагато ілюзорніша, ніж це видається на перший погляд, - казав вчений Р.Хейлбронер. – Кожен має право чинити на ринку так, як йому заманеться. Однак якщо хто-небудь визнає за краще робити те, що ринок не схвалює, ціною індивідуальної свободи виявляється економічне розорення». Ця цитата доводить могутність ринкової структури в її середині, але не висвітлює вразливості ринкової економіки зовні. Так, держава у цьому випадку – керівник, помічник та «нічний сторож» ринкової економіки.
3 ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ РИНКУ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
З історичного матеріалу нам відомо, що ринкова економіка як теорія. що мала бути досить дієвою та прогресивною, була винайдена та описана багатьма вченими – економістами досить давно. Як біло наведено вище, Дж.М.Кейнс ще у 1936 році заявив у своїй праці про те, що теорія класичного ринку вже вичерпала себе та довела свою ідеалістичну природу, і саме тому були потрібні нові ідеї та нові способи для досягнення нових висот на економічних просторах. Цим рятівним способом і виявилась ринкова економіка.
Однак, чи так легко можна впровадити нову економічну систему в країні? Що являє собою перехідна економіка? Які зміни відбуваються у інституціональному апараті ринку під час цього явища? Відповіді на ці питання можна отримати за допомогою вивчення досліджень та думок вчених, які накопичувались протягом багатьох років.
Насамперед, необхідно встановити, що таке перехідна економіка. На думку вченого Тарасевича, перехідна економіка – це не стаціонарна економіка, що переносить якісні зміни, в якій процеси відмирання старих і становлення принципово нових відносин домінують над процесами їх функціонування [6, с.619]. Значить, головною задачею перехідної економіки є саме перехід, трансформація – поступове видалення тієї економічної системи, що була присутня досі, та становлення нової, прогресивної, тієї, що за думкою вчених дозволить більш раціонально використовувати ресурси та отримувати більший прибуток, ніж раніше. Але хіба в цьому заключний лише прибутковий інтерес? Я вважаю, що ні, тому що, як було згадано вище, теорії можуть існувати вічно, але бути діючими – ні. Часи та умови змінюються, і будь-що у світі потребує вільного шляху, курсу на розвиток.