Появі грошей передував тривалий і складний процес розвитку обміну і форми вартості. У процесі еволюції товарного обміну відбувається послідовна зміна чотирьох форм вартості: простої чи випадкової; повної чи розгорнутої; загальної та грошової.
На ранньому ступені розвитку суспільства обмін мав випадковий характер і відбувався між громадами. Йому відповідала проста чи випадкова форма вартості, за якою один товар виражав свою вартість в одному конфронтуючому йому товарі-еквіваленті:
X товару А = У товару В.
Перший великий суспільний поділ праці – виділення скотарських і землеробських племен – привело до появи і розвитку обміну, що носив нерегулярний характер, тому і мінові співвідношення складалися випадково. Рівняння обміну простої форми вартості вірніше було б записати в такий спосіб:
X товару А більше, дорівнює або менше Y товару В.
У наслідку відбувається другий великий суспільний поділ праці – відділення ремесла від землеробства. Обмін став здобувати усе більш регулярний і масовий характер.
У різних країнах, на різних етапах розвитку, роль загального еквівалента грали різноманітні товари, характерні для тієї чи іншої місцевості: сіль, чай, хутра, худоба, зерно й ін., але і ця форма еквівалента має недоліки, що переборюються в ході переходу до грошової форми вартості.
Товар, що претендує на роль загального еквівалента повинний бути однорідним і легко поділятися. Хутра і худоба, наприклад, такими якостями не володіють. У результаті подальшого розвитку обміну всі інші еквіваленти-товари-еквіваленти були витиснуті шляхетними металами, а головна причина цього зв'язана з їх властивостями:
- однорідністю;
- подільністю;
- портативністю;
- збереженням;
- їхня натуральна форма не суперечила виконанню ними властивостей загального еквівалента.
Гроші – це загальний еквівалент, це особливий товар, що постійно і монопольно виконує роль загального еквівалента. Це значить, що:
- усі товари вимірюють свою вартість у грошах;
- гроші мають властивість засобу, що загально обмінюється;
- гроші володіють крім своєї властивості як металу, одиничною споживчою;
- вартістю, ще й універсальною споживчою вартістю, тобто задовольняють будь-яку потребу людей.
У товарному господарстві гроші виконують чотири основні функції:
1. Функція міри вартості полягає в тому, що за допомогою грошей виражається вартість товару й утворюється його ціна. Цю функцію гроші виконують ідеально, тобто вимір вартості товарів грошима не вимагає реальної наявності грошей у товаровласників. Вартість товару, виражена в грошах, називається ціною. Для того, щоб гроші краще виконали функцію міри вартості, держава вводить масштаб цін – це фіксована вага грошового металу, припущена як одиниця грошей. Наприклад, масштаб цін американського долара зразка 1945 року складав 0,888 грам золота, тобто один долар представляв в обігу зазначену вагову кількість золота; радянський карбованець зразка 1961 року представляв в обігу 0,987412 грам золота, тобто приблизно один грам.
2. Засіб обігу виявляється, коли гроші виступають як посередник в обміні товарів за формулою Т-Д-Т. На відміну від прямого, такий обмін припускає дві угоди: а) продаж товару на гроші (Т-Д) і б) купівлю на ці гроші іншого товару (Д-Т). Це дає людям додаткові зручності: рятує від обмеженості бартерного обміну і дозволяє розділити продаж і куплю товарів як у часі, так і в просторі.
Разом з тим, можливість загального розриву між продажем і купівлею створює можливість криз, що випливає з розбіжності актів купівлі-продажу в часі і просторі.
Гроші як засіб обігу виступають як дійсні, реальні гроші. Первісне золото й інші шляхетні метали під час обміну зважувалися, поділялися на відповідні шматки і т.д. Однак незручності, зв'язані з розподілом і втратою при цьому частини металу, визначенням його проби і т.д. викликали необхідність переходу до грошово-злиткової форми. Злиток являє собою той же шматок грошового металу, але оформлений і визначений за вагою та пробою.
Подальший розвиток грошово-злиткової форми вартості призводить до виникнення грошово-монетної форми.
Монета є гарантована вага грошового металу, відбиток і фактура якого свідчать про його приналежність до визначеної грошової системи. У монеті не тільки укладена визначена кількість грошей, але і позначена, тобто монета – це не тільки товар, що грає роль загального еквівалента, але і знак грошей.
Першим ступенем знакової форми вартості є монетно-знакова, на початкових етапах якої оберталися неповновагі монети, що втратили частину своєї ваги внаслідок природного стирання в процесі обміну.
Особливість, у силу якої неповновага монета в обертанні може представляти повновагу, була потім використана для фальсифікації і випуску неповноцінних монет. На цій основі з'являються монети з неблагородних металів. У них реальний грошовий зміст вже зовсім зник, залишився лише знак.
Розвиток грошової форми вартості призводить до витиснення монет паперовими грошима.
Паперові гроші – це представники, знаки, символи, замінники золота в обертанні. У паперово-грошовій формі вартості грошовий знак остаточно відокремився від реальних грошей, що позначалися ним, одержав самостійний рух із властивими йому законами, котрі виступають прямою протилежністю законам обертання реальних грошей. Якщо реальні гроші обертаються тому, що мають вартість, то паперові гроші надають вартість тому, що вони обертаються. Кількість реальних грошей, необхідних для обертання, залежить від їхньої вартості. Вартість, що надається паперовими грошима, залежить від їхньої кількості в сфері обертання. У той час, як маса реальних грошей в обертанні залежить від рівня товарних цін, останній залежить від маси паперових грошей в обертанні.
3. Функція засобу нагромадження й утворення скарбів
Цю функцію гроші виконують тоді, коли залишають канали обертання і зберігаються в підприємствах, приватних осіб, у державній скарбниці, тобто служать зручною формою збереження багатства. Для виконання функції скарбу, гроші повинні бути одночасно повноцінними і реальними. Золото, як і раніше, продовжує відігравати роль скарбу, тому що воно завжди має вартість визначеної величини, добре зберігається і є легко реалізованим товаром. Створюючи національні резервні фонди (золоті запаси), держави накопичують і зберігають злитки і монети з золота.
4. Функція засобу платежу. Цю функцію гроші виконують під час продажу товару в кредит, будучи знаряддям погашення боргового зобов'язання.
Подальшим запереченням грошового змісту є кредитні гроші (вексель, банкнота) і виникла на їхній основі паперово-кредитна форма вартості. З одного боку, вони заперечують гроші в такій істотній їхній функції, як засіб обертання, тому що в обмін на товар замість грошей видається боргове зобов'язання, з іншого боку – останнє саме починає обертатися.
Вексель – це зобов'язання однієї особи іншій.
Банкнота – вексель на банкіра. Разом з тим банкнота починає функціонувати як звичайний засіб обертання поряд з паперовими грошима. Рух кредитних і паперових грошей з'єднується в єдине ціле.
На основі кредитно-паперової форми вартості виникає і розвивається розрахунково-знакова форма. Тут заперечуються не тільки реальні гроші, але і їхні знаки у функції кошту обертання. Розрахункові знаки (чек – боргове зобов'язання банку, а також визначені види квитків, квитанції й ін.) уже не обертаються і не є навіть паперовими грошима, вони являють собою лише розрахунковий кошт, задоволення на одержання грошей, товару, послуги і т.д.
Грошова система – це визначена державою форма організації грошового обігу, що історично склалася й регулюється законами цієї держави. Її основу становить сукупність економічних відносин та інститутів, які забезпечують її функціонування. Кожна промислово розвинена країна має власну грошову систему, яку розвиває й вдосконалює для розвитку національної економіки.
Кожна з нині діючих грошових систем мають багато спільних ознак та включають такі елементи:
- грошову одиницю;
- види державних грошових знаків;
- масштаб цін;
- валютний курс;
- порядок готівкової й безготівкової емісії та обігу грошових знаків;
- регламентацію безготівкового грошового обігу;
- правила вивозу й ввезення національної валюти та організації міжнародних розрахунків;
- державний орган, який здійснює грошово – кредитне й валютне регулювання.
1. Грошова одиниця – це встановлений законодавством грошовий знак, що є засобом виміру та вираження цін усіх товарів. Як правило, грошова одиниця ділиться на дрібніші частини. У переважній більшості країн для цього використовується десятинна система поділу. Приміром, 1 гривня = 100 копійок, 1 долар = 100 центів, 1 фунт стерлінгів = 100 пенсів тощо.
2. Види грошових знаків, що мають законну платіжну силу, у грошовій системі представляють, в основному, кредитні гроші у вигляді банкнот і розмінних монет та паперових грошей у формі державних казначейських квитків.
3. Масштаб цін. Масштаб цін колись означав вираження суспільної вартості у грошових одиницях, що опирався на фіксовану державою вагову кількість грошового металу у грошовій одиниці. Якщо на внутрішньому ринку виникає невідповідність міх товарною й грошовою масою, то національна валюта, як правило, втрачає офіційно зафіксований державою паритет по відношенню до іноземних валют, а деякі країни взагалі відмовилися від встановлення офіційного масштабу. Масштаб цін в цих умовах визначається як певна кількість товарної маси, що приймається за одиницю, а остаточно складається під впливом взаємодії попиту й пропозиції. Його функцією стало завдання служити засобом виміру вартостей товарів за допомогою цін.
4. Валютний курс – співвідношення між грошовими одиницями (валютами) різних країн, що визначається, їх купівельною силою. Валютний курс характеризується еквівалентною сумою, ціною грошової одиниці однієї країни, що виражена у грошових одиницях іншої країни. Залежно від типу грошової системи, рівня розвитку ринкових відносин, економічного і соціально – політичного стану суспільства можуть застосовуватися: фіксовані валютні курси; плаваючі системи валютних курсів; системи валютних коридорів.