Смекни!
smekni.com

Державний борг та способи управління ним (стр. 3 из 7)

Важливим є той факт, що з 2007 року по 2009 значно зріс державний борг за ставкою МВФ (від 2,178 млрд. грн. до 102,998 млрд. грн.). Ця ситуація ситуація пояснюється тим, що з настанням фінансової кризи уряд почав залучати кредити МВФ для збереження стабільності банківського сектору країни та стабілізації національної валюти. Також частина цих коштів використовувалась і для покриття державного боргу. Цю динаміку проілюстровано на рис.2.1.

Рис. 2.1. Динаміка зростання державного боргу перед МВФ


Загальну структуру державного боргу станом на 31 грудня 2009 року за видами ставок зображено на рис.2.2.

Рис.2.2. Структура державного боргу за видами ставок

Отже, як ми бачимо державний борг України має значну тенденцію до зростання, і на даний момент немає втішних прогнозів щодо зменшення даної тенденції.

2.2 Обслуговування державного боргу і управління ним

Зростання державного боргу – складне явище, обумовлене цілою низкою факторів, яке кожній країні може мати свою особливість. Зростання державного боргу може бути викликане неефективним використанням залучених коштів. Тому механізм управління та обслуговування державного боргу впливають на економіку країни. Розвинуті країни світу є найбільшими боржниками. Під час кризи їх зобов’язання досягали, або і перевищували обсяги ВВП.

Стрімке зростання державного боргу в Україні відбулося у 2007-2009 роках. Зростав внутрішній борг, значно збільшився зовнішній борг, зокрема, за рахунок збільшення заборгованості за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку.

За відсутності в Україні базового закону "Про державний борг" організація управління державним боргом фрагментарно регламентується у різних законодавчо-нормативних актах. Спеціальний окремий державний орган з управління боргом відсутній. Ці функції покладені головним чином на департамент державного боргу у складі Міністерства фінансів України. Основними завданнями цього департаменту є реалізація стратегії внутрішніх і зовнішніх запозичень держави, надання державних гарантій, погашення та обслуговування державного боргу, у тому числі забезпечення обліку і моніторингу таких операцій. У системі управління державним боргом в Україні спостерігається розширення структури та збільшення обсягів застосовуваних боргових інструментів, зростає кількість активних операцій з державним боргом, впроваджуються механізми використання вільних залишків бюджетних коштів.

Сьогодні Україна є на межі значного зростання боргового тягаря, здатного підвищити ризик втрати боргової безпеки. Боргова безпека – це дотримання такого рівня державної заборгованості, який задовольняє потреби держави у фінансових ресурсах, дає змогу зберегти стійкість фінансової системи країни і, при цьому, не ставить під загрозу можливість виконання державою своїх функцій та зобов’язань щодо погашення та обслуговування боргів зокрема.

Згідно із Законом України про державний бюджет в 2009 році для фінансування бюджету та рефінансування боргових виплат Уряд залучив 18,8 млрд. грн.(2,5 млрд. дол. США) зовнішніх позик і 70 млрд. грн. внутрішніх позик. Запозичення до спеціального фонду бюджету із внутрішніх джерел (4,8 млрд. грн.) надійшли до стабілізаційного фонду. А внутрішні запозичення до загального фонду бюджету у сумі 65,3 млрд. грн. згідно з планами Уряду, частково були спрямовані на рекапіталізацію банківської системи.

Граничний розмір дефіциту бюджету, визнаний ст.1 закону про бюджет становить 31,1 млрд. грн., або 3% від ВВП. Згідно із ст. 11 граничний розмір державного боргу України станом на 31 грудня 2009 року мав становити 192,9 млрд. грн. Проте ст. 79 встановлено, що за рішенням КМУ можуть придбаватися акції банків в обмін на державні облігації України, випущені чи отримані понад обсяги встановлених законодавчо норм. А згідно із ст. 80 позики МВФ на реалізацію проектів економічного і соціального розвитку України можуть залучатися понад обсяги встановлені додатками до закону про бюджет [9,60].

Здійснення внутрішніх запозичень завжди зустрічало певні труднощі через низький рівень розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів. Тому Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів в Україні на 2009-2013 роки. Концепція передбачає здійснення наступних заходів:

- запровадження ринкового ціноутворення при розміщенні внутрішніх державних облігацій;

- розширення спектру інструментів внутрішньої державної позики;

- створення системи первинних дилерів державних цінних паперів;

- підвищення прозорості здійснення державних запозичень;

- розміщення коштів єдиного казначейського рахунку;

- управління ризиками, які пов’язані з державним боргом.

Ці нововведення набули чинності з 14 травня 2009 року.

Загалом до 2007 року відношення державного боргу до ВВП постійно зменшувалось за рахунок підтримки його на стабільному рівні, та високих темпах економічного зростання. Але, починаючи з 2008 року, сума державного боргу та його відношення до ВВП зростає у зв’язку з розгортанням кризових явищ і, відповідно, зростанням потреб держави у запозиченнях.

Також важливим показником, який характеризує ефективність боргової політики країни та її спроможність виконувати боргові зобов’язання є співвідношення сумарних виплат з обслуговування й погашення державного боргу до доходів державного бюджету та ВВП. І не зважаючи на те, що у абсолютному відношенні ці величини збільшувались, та у співвідношенні до ВВП вони знаходились у межах 2-5%, а на кінець 2009 цей показник становив 4,33% від ВВП. Водночас співвідношення платежів з погашення та обслуговування державного боргу до доходів загального фонду державного бюджету на кінець 2009 року становить 23% проти 5% на кінець 2008 року і 7,4% на кінець 2007 року. Крім цього, показник відношення державного боргу до доходів загального фонду державного бюджету знаходиться на безпечному рівні. На кінець 2007 року він становив 56,5%, а в 2009 – 122,9% при критичному рівні 300% [12].

Незважаючи на складні часи для економіки України, зобов’язання за державним боргом виконуються вчасно і в повному обсязі та передбачається, що платоспроможність України в майбутньому залишатиметься на рівні, достатньому для виконання усіх боргових зобов’язань.

Разом з тим, у зв‘язку із зростанням ризиків державного боргу внаслідок ускладнення відповідних фінансових механізмів та інструментів, розширення структури боргового портфелю, а також нестабільності на світових та локальних фінансових ринках питання управління такими ризиками набуло особливої гостроти та критичності.

Розглядаючи і аналізуючи структуру державного боргу можна простежити тенденцію до зменшення частки зовнішнього борг. Так, у 2007 році цей показник становив 60,27%, у 2008 – 45,42%, а у 2009 – 42,89%. Одним з факторів,що вплинув на цю ситуацію є те, що заборгованість, за позиками наданими іншими країнами (Італія, Німеччина, Росія, США, Франція, Японія) зменшилась з 11,02% до 3,96%. Заборгованість за ОЗДП в даний період зменшилась із 35,12% до 17%. Разом з тим, зросла питома заборгованості перед юридичними особами (ОВДП): 10,31% у 2007 році, 17,7% - 2008 рік, 27,65% у 2009 році.

Отож, в умовах фінансової кризи, що охопила більшу частину промислово розвинутих країн, забезпечення економічної безпеки та макроекономічної стабільності в Україні вимагає від держави поступового збільшення обсягів державних запозичень, а отже і збільшення державного боргу. Але і за таких умов значення показників боргової стабільності свідчить про економічно безпечний розмір державного боргу, який відповідає критеріям Бюджетного кодексу України [12].


Розділ 3. Проблеми і напрямки вдосконалення управління державним боргом

3.1 Зарубіжний досвід управління державним боргом

Проблема ефективного управління державним боргом є питанням економічної безпеки країни. Організаційна складова цього питання полягає у створенні в Україні Агентства з питань управління державним боргом з урахуванням кращого досвіду і практики організації діяльності подібних агентств у розвинених країнах.

Питання побудови ефективної системи управління та контролю у сфері державного боргу розглядалися у червні 2007 року на черговому засіданні Комітету INTOSAI з питань державного боргу у столиці Португалії, м. Лісабон. Серед презентованих матеріалів особливий інтерес викликали інформації про досвід Португалії та Великобританії в організації спеціальних урядових офісів для адміністрування борговими зобов'язаннями держави.

В період з 1997 року по 2006 рік номінальний державний борг Португалії в доларовому еквіваленті зріс більш як удвічі з 61 млрд. дол. США у 1997 році до 135 млрд. дол. США у 2006 році. При цьому співвідношення державного боргу до ВВП в останні три роки перетнуло межу у 60 % і станом на кінець 2006 року цей показник становив вже 68,5 %. Разом з тим, порівняно з іншими країнами Євросоюзу, показник співвідношення державного боргу до ВВП у Португалії знаходиться нижче середнього значення у 69 %. А в окремих країнах цей показник сягає 100 % (Італія, Греція).

Уряд Португалії щорічно виходить на внутрішній ринок запозичень. При цьому, застосовуються два типи внутрішніх цінних паперів: державні (урядові) бонди з фіксованою процентною ставкою та казначейські векселі. Переважно здійснюється емісія державних (урядових) бондів (6-18 млрд. євро щорічно). За 2007 - 2009 роки активізувався випуск казначейських векселів.

Португальська Республіка має окрему установу з питань управління боргом - IGCP. Місія цього органу полягає в інтегрованому управлінні готівковими залишками і прямим боргом Португальської Республіки через: